РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 Справа №607/11800/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Мельнік Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №204777 від 20 червня 2023 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 20 червня 2023 року інспектором СРПП ВП1 ХРУП ГУНП в Закарпатській області Скуньц І.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №204777 від 20 червня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що винесена із грубим порушенням норм чинного законодавства України. Зазначає, що інспектором поліції розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу без надання позивачу права скористатися правовою допомогою адвоката. При цьому, керуючи транспортним засобом та на момент зупинки транспортного засобу, він був пристебнутий ременем безпеки. Лише після зупинки транспортного засобу та в очікуванні поліцейського, він від'єднав ремінь безпеки, оскільки транспортний засіб не здійснював рух і знаходився на узбіччі. Окрім цього, він мав право проїзду по вул.Шевченка для здійснення розвантаження товару, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №В05012029 від 19 червня 2023 року, де «Пункт розвантаження» вказано: «вул.Шевченка,95». Вважає, що оскаржувану постанову відносно нього складено за відсутності будь-яких доказів його винуватості. При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
У оскаржуваній постанові серії БАД №204777 від 20 червня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 20 червня 2023 року о 17 год. 40 хв. в смт.Міжгір'я, керуючи транспортним засобом марки MERCEDES BENZ ATEGO, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонений знак 3.3, чим порушив вимогу ПДР 8.4в, а також був не пристебнутий паском безпеки, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч.5 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків.
Стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що при притягнені позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідачем не в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону, а також не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується (повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх).
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.
Жодних доказів, які би підтверджували факт порушення позивачем ОСОБА_2 правил користування ременями безпеки або мотошоломами, порушення вимог дорожніх знаків матеріали справи не містять та суду таких надано не було.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії БАД №204777 від 20 червня 2023 року вбачається, що до постанови додається: відеофіксація, яка велася на нагрудну бодікамеру №290. Разом з тим, представник відповідача ГУНП в Закарпатській області, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позов чи будь яких доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надав.
Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити, зокрема, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому слід зазначити, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки у постанові зазначено, що правопорушення вчинено у смт.Міжгір'я.
Крім того, відповідно до п.8.4в ПДР України, заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Дорожнім знаком 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.
Дія знака не поширюється: на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення; на вантажні автомобілі, які мають скісну білу смугу на зовнішній бічній поверхні або перевозять групи людей.
В позовній заяві позивач зазначає про те, що виконуючи свої посадові обов'язки з перевезення вантажу, керуючи вантажним автомобілем Mercedes Atego НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Шевченка в смт.Міжгір'я, направлявся до пункту розвантаження, про що свідчить товарно-транспортна накладна №В05012029 від 19 червня 2023 року, а тому дія знаку 3.3 не поширювалася на вказаний транспортний засіб, оскільки ним здійснювалося обслуговування підприємства, які розташовані у позначеній зоні.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної №В05012029 від 19 червня 2023 року, автомобіль Mercedes Atego НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , пунктом розвантаження, зокрема зазначено: АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 204777 від 20 червня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, слід скасувати та закрити провадження у справі.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ГУНП в Закарпатській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 7, 9, 33, 122, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовільнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №204777 від 20 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 (п'ятсот десять) гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.
Головуючий суддяТ. Я. Багрій