УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
20 листопада 2023 року
Справа №451/1572/23
Провадження № 2/451/430/23
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., перевірила виконання вимог ст. 175, 177, 185-186 ЦПК України у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, інтереси якої представляє Кабінет Міністрів України, держави Російська Федерація, інтереси якої представляє Посольство держави Російська Федерація в Польщі, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача внаслідок військової агресії та окупацією Російською Федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності,
установила:
3 листопада 2023 року до Радехівського районного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до держави Україна, інтереси якої представляє Кабінет Міністрів України, держави Російська Федерація, інтереси якої представляє Посольство держави Російська Федерація в Польщі, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача внаслідок військової агресії та окупацією Російською Федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, яка розподілена судді Семенишин О.З.
8 листопада 2023 року, суддею Семенишин О.З. було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
17 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про усунення недоліків від 13 листопада 2023 року, в якій зазначила, що вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів. Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави. Однак у даній справі відповідачем є іноземна держава, а не інші суб'єкти які вказані у вищенаведеному законі. У зв'язку із цим вважають, що норма яка зобов'язує здійснювати переклад позовної заяви на іноземну мову у випадку де відповідачем виступає держава не поширюється. Враховуючи вищенаведене, просила: вважати недоліки позовної заяви ОСОБА_1 до держави Україна (представник: Кабінет Міністрів України), Держави Російська Федерація (представник: Посольство держави Російська Федерація в Польщі) про відшкодування шкоди - усуненими; відкрити провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна (представник: Кабінет Міністрів України), Держави Російська Федерація (представник: Посольство держави Російська Федерація в Польщі) про відшкодування шкоди.
Суддя не погоджується з доводами позивача, тому позовну заяву необхідно повторно залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як видно з матеріалів справи відповідачем у справі є держава Російської Федерації, місцезнаходження: Посольство Російської Федерації у Польщі, адреса ul. Belwederska, 49, 00-761 Warszawa.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Судом враховано, що питанню судового імунітету Російської Федерації надано оцінку в рамках судової справи № 908/1955/22 (908/747/23). Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 у справі № 908/1955/22(908/747/23) встановлено, що суд України має право ігнорувати імунітет РФ при розгляді справи, предметом якої є відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України.
Відповідно ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 496 ЦПК України «Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб»).
Аналогічна норма закріплена у ст. 73 «Участь у процесі іноземних осіб» Закону України «Про міжнародне приватне право».
З огляду на наведені вище норми права, доходжу висновку, що іноземними особами вважаються також іноземні держави.
Посольство Російської Федерації у Польщі знаходиться на території іншої держави.
Суддя зауважує, що відповідно до вимог ст. 190, 498 та 499 ЦПК України вручення відповідачеві ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів здійснюється шляхом звернення суду України з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений період дії воєнного стану неодноразово продовжувався та станом на сьогодні його продовжено на 90 діб згідно з Указом Президента України № 734/2023 від 6 листопада 2023 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 8 листопада 2023 року № 3429-IX.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Між тим, навіть не зважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Одночасно, суддя звертає увагу, що відсутність судового імунітету не свідчить про відсутність обов'язку суду належним чином повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті судової влади України.
Так, згідно зі ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 498 ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Германія, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008р. № 1092/5/54 (далі-Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 липня 2008 року № 573/15264.
Позивачем не надано до суду належним чином засвідчений уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад позовної заяви та доданих до неї документів, для вручення відповідачу через відповідні установи юстиції, та проведення окремих процесуальних дій за місцезнаходженням відповідача.
Отже, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки, здійснити переклад позовної заяви та документів, які до неї долучені на російську мову.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач, може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях(електронних копіях),повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 95 ЦПК України).
Так, позивачем не надано до суду жодного допустимого та належного доказу для підтвердження своїх позовних вимог, тому позивачу необхідно додати докази, що підтверджують позовні вимоги.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 3, 4, 5, 11, 83, 95, 175, 177, 185, 190, 258-261, 353, 497-499 ЦПК України, на підставі ст. 3, 80, ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», ст. 1 Конвенціі з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 року, суддя
УХВАЛИЛА:
позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, інтереси якої представляє Кабінет Міністрів України, держави Російська Федерація, інтереси якої представляє Посольство держави Російська Федерація в Польщі, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача внаслідок військової агресії та окупацією Російською Федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, а саме:
- додати докази, що підтверджують позовні вимоги та на які позивач покликається у позовній заяві;
- здійснити переклад позовної заяви та документів, які до неї долучені на російську мову, та надати суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
СуддяСеменишин О. З.