Справа № 462/7987/23
УХВАЛА
17 листопада 2023 року Суддя Залізничного районного суду м.Львова Боровков Д.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлана Вікторівна/ про визнання нікчемним заповіту,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Залізничного районного суду м.Львова з позовом, в якому просить визнати нікчемним заповіт від 24.01.2020 року складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності заповіту шляхом визнання за ОСОБА_1 права спадкування за законом у першу чергу всього майна за своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 06.11.2023 року була залишена без руху, оскільки матеріали позову не містили даних щодо ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених в заповіті, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити, який з вказаних об'єктів має найвищу вартість та, відповідно до підсудності якого з судів, а саме Залізничного районного суду м. Львова, Шевченківського районного суду м. Львова, Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області або Самарського районного суду м.Дніпропетровська, належить даний позов.
15.11.2023 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків, з якої вбачається, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1672858,79 грн., тобто вартість спірного майна, а саме 1/2 частини вказаної квартири становить 836429,40 грн., а вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 становить 1597327,02 грн.
Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку, що справа підлягає передачі на розгляд до Самарського районного суду м.Дніпропетровська за правилами виключної підсудності, виходячи з такого.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.
Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається із роз'яснень, викладених у частині другій пункту 16 та частини третьої пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 728/1929/17).
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна;про усунення від права на спадкуваннята визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такий висновок викладено в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 489/2055/19).
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (п. 7.23.). Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення (п. 7.24.).
Враховуючи в цілому тотожній зміст положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України та ч. 3 ст. 30 ГПК України, суд вважає за можливе застосувати в даній цивільній справі вказані вище висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Апеляційного суду Львівської області від 25.09.2018 у справі № 465/1314/18, до позовів про визнання недійсним заповіту, предметом якого є нерухоме майно, застосовуються правила виключної підсудності, згідно яких такий спір розглядається за місцезнаходженням нерухомого майна.
Як убачається з позовної заяви позивачем пред'явлено вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є нерухоме майно.
Враховуючи вищенаведене, до вказаного позову застосовуються правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, згідно з якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, до складу спадщини, з приводу якої складений заповіт, включено нерухоме майно, а саме:
- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка територіально відноситься до Залізничного району м. Львова, та відповідно підсудності Залізничного районного суду м. Львова;
- 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0587 га та будинку АДРЕСА_3 , що знаходиться в кооперативному садівничому товаристві «Вікторія» в урочищі Клепарів у м.Львові, яка територіально відноситься до Шевченківського району м. Львова, та відповідно підсудності Шевченківського районного суду м. Львова;
- житловий будинок садибного типу АДРЕСА_4 , яка територіально відноситься до Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та відповідно підсудності Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області;
-домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке територіально відноситься до Cамарського району м.Дніпро, та відповідно підсудності Самарського районного суду м.Дніпропетровська.
Як вбачається з матеріалів справи вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1672858,79 грн., тобто вартість спірного майна, а саме 1/2 частини вказаної квартири становить 836429,40 грн., а вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 становить 1597327,02 грн.
З інших довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості вбачається, що вартість інших об'єктів нерухомого майна становить менше, ніж вартість двох вищевказаних об'єктів.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз'яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Виходячи із наданих позивачем відомостей щодо вартості майна, місцезнаходженням основної частини спірного нерухомого майна, яке за своєю вартістю перевищує те, що знаходиться в Залізничному районі м.Львова, є майно, що розташоване в Cамарському районі м.Дніпро, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, враховуючи, що вартість спірного нерухомого майна, що розташоване в Cамарському району м.Дніпро є найвищою, дана справа підлягає розгляду Самарського районного суду м.Дніпропетровська за правилами виключної підсудності.
Враховуючи, що розгляд справи не розпочато, а згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, вважаю, що дана позовна заява не підсудна Залізничному районному суду м.Львова.
З огляду на наведене, враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи Залізничним районним судом м.Львова.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції /підсудності/ іншого суду.
Взявши до уваги те, що спори між судами про підсудність не допускаються, та одночасно враховуючи, що розгляд даної заяви призведе до грубого порушення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо передачі справи на розгляд до Самарського районного суду м.Дніпропетровська, який в світлі вимог ЄСПЛ є "судом, встановлений законом" у даній конретній справі.
Керуючись ст.ст. 27, 31-32, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлана Вікторівна/ про визнання нікчемним заповіту передати за підсудністю на розгляд Самарського районного суду м.Дніпропетровська (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Електрична, 1А).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Суддя:
Оригінал ухвали.