№ 336/714/22
пр. № 1-в /336/27/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю представника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
особи, щодо якої подане клопотання, - ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення особи для відбування призначеного покарання,
ВСТАНОВИВ:
25 листопада 2022 року Шевченківський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
В поданні зазначив, що вказана особа перебуває на обліку у відділі з питань пробації у зв'язку з його засудженням вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 березня 2021 року, яким він звільнений від відбування покарання з випробуванням тривалістю в один рік з покладенням на нього в силу ст. 76 КК України обов'язків повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
6 червня 2022 року засуджений в приміщенні Шевченківського районного відділу уповноваженого органу з питань пробації ознайомлений під підпис з умовами звільнення від відбування покарання з випробуванням, правовими наслідками невиконання покладених на нього судом зобов'язань. Під особистий підпис засудженого в цей же день ознайомлено з графіком явки для реєстрації в орган пробації та встановлено, що днями реєстрації є перший та третій понеділки кожного місяця.
Графік з'явлення для реєстрації засуджений порушив 18 липня 2022 року, проігнорувавши необхідність явки до уповноваженого органу з питань пробації, і хоча 21 липня 2022 року він надав письмове пояснення причин неявки, проте підстав для визнання причин цієї неявки поважними воно не містило, тому в цей же день у відповідності до вимог ст. 166 КВК України він був письмово попереджений про можливість скасування звільнення від покарання. Аналогічні заходи примусу застосовані до засудженого 14 листопада 2022 року через його неявку на реєстрацію без поважних причин 7 листопада 2022 року.
Зазначені обставини, які свідчать про небажання засудженого ставати на шлях виправлення, зумовили звернення відділу пробації до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 та направлення його для відбування призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 березня 2022 року покарання.
В судовому засіданні представник відділу філії Державної установи «Центр пробації» просить про задоволення клопотання через систематичне порушення ОСОБА_5 покладених на нього судом зобов'язань, зауваживши на тому, що після першого попередження засуджений на шлях виправлення не став, знов порушив порядок відбування покарання, не з'явившись на реєстрацію до уповноваженого органу пробації та був знов попереджений про можливість скасування звільнення від покарання. Його поведінка свідчить про небажання стати на шлях виправлення, у зв"язку з чим представник просить про задоволення клопотання.
Прокурор наполягає на задоволенні клопотання з підстав, наведених у ньому.
Захисник заперечує проти задоволення клопотання, зауваживши на тому, що порушення, яких припустився ОСОБА_5 , не є злісними, оскільки пропуски відвідувань органу пробації зумовлені тим, що засуджений переплутав дні відвідування органу пробації, тобто робив це не навмисно. За спливом декількох днів після пропуску відвідування ОСОБА_5 з'являвся до органу, що відає питаннями відбування покарання, та давав пояснення з приводу причин відсутності. Заходи процесуального примусу до засудженого не застосовувались, він у вчинених проступках щиро покаявся, що у сукупності, на думку захисника, є підставою для надання засудженому останнього шансу виправитися та твердо стати на шлях поваги соціальних і духовних цінностей.
Окрім того, захисник зауважив на тому, що підставою для подання вказаного клопотання було нез'явлення засудженого для реєстрації лише 18 липня 2022 року та 7 листопада 2022 року. Що ж стосується згаданих двох фактів неявки, по-перше, вони були зумовлені поважними причинами; по-друге, оскільки вказані порушення не слідували одне за одним, а між ними були дати для відвідування засудженим органу пробації, які він не пропускав, відсутні підстави для констатації провини в розумінні «Інструкції про порядок виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі», яка припускає, що такі порушення мають вчинюватися підряд, тобто одне за одним. Крім того, зауважує захисник, на момент розгляду цього подання, сплинув випробувальний строк, і оскільки до цього часу звільнення від відбування з покаранням не скасоване, а засуджений протягом іспитового строку не вчинив іншого злочину, він вважається таким, що не має судимостей.
У зв"язку з викладеним, на думку представника, в задоволенніподання належить відмовити.
ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечує з тих самих підстав, якими захисник обґрунтовує свою позицію.
У зв'язку з викладеним просить про залишення подання без задоволення.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд знаходить подання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 березня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року обмеження волі, у відповідності до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням тривалістю в один рік з покладанням на обвинуваченого в силу ст. 76 КК України обов'язків повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
Відповідно до ст. 166 КВК України у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Виходячи з наведених положень законодавства, лише систематичне невиконання засудженим покладених на нього судом в силу ст. 76 КК України обов'язків без поважних причин може бути підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування покарання.
Як зазначено судом, одним з обов'язків, покладених на засудженого судом, є обов'язок періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.
Вирішуючи подання, суд враховує зміст «Інструкції про порядок виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі» від 19.12.2003 року № 270/1560, згідно з пунктом 5.4 якої невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два або більше разів підряд без поважних причин), та три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, як випливає з пункту 5.3.
Між тим, дослідивши надані суду фактичні дані суд не погоджується з міркуваннями клопотання про наявність підстав для ініціювання питання про скасування звільнення від відбування від покарання з випробуванням і направлення особи в місця позбавлення волі.
Як встановлено судом, засуджений хоча і припускав такі порушення, як неявка на реєстрацію, але за змістом наведеного положення «Інструкції про порядок виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі» їх не можна вважати систематичними, оскільки ці порушення накладених на ОСОБА_5 обмежень допущені ним не один за одним (тобто, не підряд), що само по собі виключає кваліфікацію його поведінки як злісного ухилення від виконання обов'язків, що в розумінні «Інструкції…» має наслідком звернення до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання.
З означених засад, на думку суду, належить виходити і при вирішенні питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, дотримуючись вимог індивідуалізації та персоніфікації можливості звільнення від відбування покарання певної особи.
Метою кримінально-виконавчого законодавства України в силу ст. 1 КВК України є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, а до завдань кримінально-виконавчого законодавства відноситься допомога особам, звільненим від покарання.
Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань внормовані статтею 5 КВК України і до них відносяться засади законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом і т. і.
З урахуванням викладеного суд вважає, що застосування заходу, який пропонує орган пробації, є неспівмірним тяжкості вчиненого ОСОБА_5 проступку та за вказаних обставин не відповідало б принципам справедливості, гуманізму, демократизму, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, виходячи з переконання, що виправлення і ресоціалізація засудженого є можливою в умовах збереження звільнення від відбування покарання, визначеного вироком суду.
Вирішуючи подання не на користь особи, яка його подала, суд погоджується з доводами захисту про наявність іншої самостійної підстави для залишення подання органу пробації без задоволення.
Як зазначено, автор подання ініціював питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням 25 листопада 2022 року, тобто в період іспитового строку, призначеного вироком суду, який простирався до 9 березня 2023 року.
Між тим зазначене подання вирішено у період, коли випробувальний строк сплив, тобто після 9 березня 2023 року, коли закінчився встановлений судом іспитовий строк в один рік.
В силу ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасовано з інших підстав, передбачених законом.
Як випливає з роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» погашення судимості можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК 1960 р. чи статтями 89, 108 КК 2001 р. підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
З урахуванням наведених положень кримінального закону і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України на час розгляду подання ОСОБА_5 , який протягом іспитового строку не вчинив нового злочину і до якого протягом цього строку не застосовано скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, є таким, що не має судимості, тому за зазначених обставин направлення його для відбування покарання посягало б на охоронювані законом права та свободи особи.
Керуючись ст. ст. 75, 78, 89 КК України, ст. 166 КВК України, ст. ст. 537-539, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_5 і направлення особи для відбування призначеного покарання залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1