Справа № 308/20012/23
1-кс/308/5400/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні № 12023071030002247, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2023 року,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, батька трьох неповнолітніх дітей, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування, строком на три роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
В клопотанні вказано, що 24.02.2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та востаннє, Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 год. 16.11.2023 строком на 90 діб. Незважаючи на викладене, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, строком на 3 роки, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин: Так, 01 листопада 2023 року, близько 11 години 06 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 7, на території Христо-Воздвиженського Собору, шляхом вільного доступу увійшов до кладового приміщення, яке розташоване на задньому дворі зазначеного Собору, та діючи з прямим умислом, таємно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку велосипеду червоного кольору без маркувань, належного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого покинув місце події, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном. Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив матеріального збитку потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 3098,00 грн. (три тисячі дев'яносто вісім гривень 00 коп.). Відтак ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
В клопотанні зазначено про існування ризиків для кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому слідчий в тому числі й з огляду на обґрунтованість підозри, просить застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили таке задовольнити, у зв'язку з обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків ухилення підозрюваного від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих тощо, й неможливістю їх попередження шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, застосувати до такого домашній арешт, оскільки ОСОБА_6 наміру ухилятися від слідства та правосуддя не має.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого з приводу поданого клопотання, заперечення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР стверджується, що Ужгородським районним куправлінням поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071030002247 від 02 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У відповідності до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
КПК України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
На підтвердження обґрунтованості підозри в інкримінованому ОСОБА_6 кримінальному правопорушенні, слідчим до клопотання додано ряд доказів, а тому така підтверджується зокрема протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.11.2023, протоколом огляду місця події від 02.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.11.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.11.2023, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 14.11.2023, протоколами огляду відеозапису від 13.11.2023 тощо.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому зазначені у розглядуваному клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, отже за переконанням слідчого судді ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому.
Разом з тим слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчим суддя вважає доведеним заявлений слідчим та прокурором ризик незаконного впливу підозрюваного на сторону потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, задля зміни даних ними органу досудового розслідування показів та (або) замовчування відомих їм обставин події, що зрештою призведе до неможливості встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення, наслідком чого є наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з цим наявність вказаного ризику породжує ризик перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вплив на вищевказаних учасників кримінального провадження призведе до неможливості встановлення необхідних обставин інкримінованого підозрюваному злочину.
Окрім цього слідчий суддя враховує наявним ризик продовження злочинної діяльності, так як ОСОБА_6 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, строком на 3 роки, при цьому на шлях виправлення не став і підозрюється у вчинення нового злочину проти власності.
Слідчий суддя вважає мінімальною реалізацію ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, зокрема шляхом виїзду за кордон, так як у зв'язку з введенням воєнного стану в України для чоловіків віком від 18 до 60 років наявні обмеження щодо перетинання ДК України.
Також слідчий суддя враховує обставини, окрім вищевказаних, що характеризують підозрюваного, а саме те, що останній раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, вчинив інкримінований йому злочин, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які з його слів, проживають разом з ним, без матері, так як остання померла.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, наразі в Україні триває воєнний стан, вчинення підозрюваним злочину в означений час з корисливих мотивів засуджується законом і суспільством.
Застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією підозрюваного ОСОБА_6 від суспільства, на думку слідчого судді, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків й забезпечення належної процесуальної поведінки такого.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, свідчить про підставність обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою на строк до 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, становить 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі. У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покладаються обов'язки, визначені в резолютивній частині ухвали, строк яких, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, визначено до двох місяців.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Частиною 6 ст. 213 КПК України регламентовано, що у разі наявності на утриманні затриманої особи дитини, яка залишилася без батьківського піклування, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Обрати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, вдівця, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою визначити до 15 січня 2024 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 80520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;
- не відлучатися із м. Ужгород Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків визначено до 15 січня 2024 року включно.
Зобов'язати прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про факт залишення дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дітей.
Зобов'язати Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради невідкладно після тимчасового влаштування дитини проінформувати слідчу СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 й прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_14 та слідчого суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 про місце проживання (перебування) дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зобов'язати слідчу СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 й прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 після отримання такої інформації невідкладно повідомити підозрюваного ОСОБА_6 про місце проживання (перебування) дітей.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1