Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4600/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Продан О.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів Королівської селищної ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що вона прийняла спадщину, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом їй було відмовлено. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - сини померлого до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у підготовче засідання не з'явилися, однак представник позивача подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача Королівської селищної ради, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також третя особа державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. будучи повідомленими про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з'явилися.
Представник відповідача Королівської селищної ради подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти вимог позивача не має.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали через канцелярію суду заяви, згідно яких позовні вимоги визнають повністю та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.06.2021.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця - АДРЕСА_1 .
За час свого життя чоловік позивачки заповіт не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме :
- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ., що згідно довідки Королівської селищної ради від 06.07.2023 року № 129, рахується за спадкодавцем на підставі записів погосподарської книги Теківської сільської ради (за 2011-2015 рр) № 6, номера об'єкта погосподарського обліку 0646-1.
На день смерті спадкодавця з ним у спадковому житловому будинку були зареєстровані та проживали: дружина - позивачка по справі ОСОБА_1 , та їх сини, відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стверджується довідкою Королівської селищної ради від 06.07.2023 року № 130
Таким чином, позивачка після смерті свого чоловіка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняла.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують проти визнання права власнсоті на спадкове майно за своєю матір'ю, позивачкою ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., де їй надано лист-відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом державного нотаріуса за № 240/01-16 від 03.08.2023.
З матеріалів справи встановлено, що правовстановлюючі документи на спадкове майно - житловий будинок у позивача відсутні, скільки такі не виготовлені за життя спадкодавця.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок та довідки КП «Виноградівське РБТІ» № 450 від 08.072023 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , будівництвом завершений. Рік будівництва житлового будинку - 1939.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 правовстановлюючих документів на житловий будинок не оформлено.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.11.2023.
ГоловуючийТ. Ю. Левко