РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Рівне №460/20635/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби 20.05.2023, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016
зобов'язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно при звільненні з військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
В обґрунтування заявленого позову зазначається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого стрільця відділення охорони І взводу охорони роти Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 27.04.2022 по 20.05.2022 на посаді з 5 тарифним розрядом. Наказом начальника Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 08.05.2023 № 17-РС штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б» - за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до витягу з наказу начальника Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 20.05.2023 № 9, ОСОБА_1 , з 20.05.2023 року, виключений зі списків особового складу Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення. 10.04.2023 року позивачем було подано, серед іншого, рапорт на ім'я майора ОСОБА_2 щодо розрахунку його за всіма видами забезпечення до моменту виключення його зі списків особового складу Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Проте, позивачу було усно відмовлено виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та ознайомлено з Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 Nє 232, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.05.2016 за № 768/28898. У зв'язку із чим, 09.06.2023, позивач через свого представника звернувся до відповідача із запитом, в якому, просив надати: інформацію чи отримував ОСОБА_1 протягом проходження військової служби речове майно та чи звертався ОСОБА_1 із рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та інше. Листом від 29.06.2023 № 16/510, який надійшло на поштову та електронну адресу адвоката 10.07.2023 Рівненським ОТЦК та СП було надано інформацію про те, що під час проходження служби ОСОБА_1 , отримував наступне речове майно: куртка костюму утеплювача в кількості 1 шт., від отримання решти речового майна відмовився, із рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не звертався. Представник позивача повторно звернувся із скаргою, в якій зокрема просив надати довідку-розрахунок вартості речового майна яке належить до видачі, із зазначенням ціни на відповідний календарний рік, про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 під час проходження військової служби. Проте, станом на дату подання позову, відповідач не надав зазначеної довідки та не провів з позивачем повний розрахунок, а саме в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення розрахунку з позивачем в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27.09.2023 витребувано у Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки: довідку-розрахунок вартості речового майна, яке належить до видачі, із зазначенням ціни на відповідний календарний рік, про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 під час проходження військової служби; копії рапортів, які подавались ОСОБА_1 перед звільненням.
27.09.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що в позивача не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Відповідно, у відповідача не виникло обов?язку щодо видачі позивачу спірної довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положенням Інструкції № 232 був би зобов'язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув право.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає встанолено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого стрільця відділення охорони І взводу охорони роти Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 27.04.2022 по 20.05.2022 на посаді з 5 тарифним розрядом.
Наказом начальника Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 08.05.2023 № 17-РС штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б» - за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до витягу з наказу начальника Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 20.05.2023 № 9 ОСОБА_1 з 20.05.2023 виключений зі списків особового складу Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення.
09.06.2023 представником позивача адвокатом Черніковим Д.Ю. подано відповідачу адвокатський запит, в якому, просив надати наступну: інформацію чи отримував ОСОБА_1 протягом проходження військової служби речове майно; чи звертався ОСОБА_1 із рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, та в разі звернення надати належним чином засвідчену копію зазначеного рапорту; інформацію щодо результату розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; довідку розрахунок вартості речового майна яке належить до видачі, із зазначенням ціни на відповідний календарний рік, про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 під час проходження військової служби; інформацію про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Листом від 29.06.2023 № 16/510 Рівненським ОТЦК та СП було надано інформацію про те, що під час проходження служби ОСОБА_1 отримував наступне речове майно: куртка костюму утеплювача в кількості 1 шт., від отримання решти речового майна відмовився, із рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не звертався.
19.07.2023 представник позивача адвокат Черніков Д.Ю. звернувся із скаргою, в якій просив надати довідку-розрахунок вартості речового майна, яке належить до видачі, із зазначенням ціни на відповідний календарний рік про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 під час проходження військової служби.
Проте, станом на дату подання позову відповідач не надав зазначеної довідки та не провів з позивачем повний розрахунок, а саме: в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні.
Листом від 16.08.2023 відповідач повідомив, що довідка-розрахунок майна, яке належить до видачі військовослужбовцям, призваним по мобілізації, не може бути надана, оскільки жодним нормативно правовим актом не передбачена. Компенсація за недоотримане речове майно такій категорії військовослужбовців, як військовослужбовців за призовом під час мобілізації не виплачується, про що було повідомлено під час надання відповіді на попередній адвокатський запит.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення розрахунку з позивачем в частині грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (п. 31 ч.1 ст. 85, п. 20 ч. 1 ст. 106).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 6 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п. 2-3 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
За приписами п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються виключно відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно з абз. 1 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Відповідно до абз. 3 п. 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а реалізація вказаного права здійснюється військовослужбовцем виключно шляхом подання рапорту.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що при звільненні позивачу не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно станом на день виключення зі списків особового складу відповідно до наказу від 20.05.2023 № 9. Разом з тим, ОСОБА_1 звертався до командира Рівненського ОТЦК та СП про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно з позицією Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (20.05.2023) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.
Враховуючи викладене та гарантоване право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, у разі звільнення з військової служби, суд вважає, що слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні з військової служби 20.05.2023, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Зобов'язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно при звільненні з військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул.Грабник, 4,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 08060817)
Суддя У.М. Нор