РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Рівне №460/19841/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доФінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по березень 2019 року - протиправними;
визнати встановлення Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України базових місяців при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року по березень 2019 року - протиправним;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по березень 2019 року наростаючим підсумком починаючи з січня 2008 року, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, здійснити ОСОБА_1 , компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування заявленого позову зазначається, що позивач проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України. Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2020 № 152 його було виключено зі списків особового складу у зв?язку зі звільненням з військової служби у запас. Під час проходження військової служби у Генеральному штабі Збройних Сил України позивача з грудня 2016 року по березень 2019 року перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. 21.04.2023 позивач звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України із запитом про отримання довідки про його грошове забезпечення за період з грудня 2016 по лютий 2019 включно, із зазначенням сум основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення по кожному з складових окремо, індексації та узагальнену суму грошового забезпечення за місяць. За дорученням Генерального штабу Збройних Сил України запит позивача розглянуто Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України та надано довідку від 01.05.2023 № 305/283 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат за період з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року. Крім цього, відповідач повідомив, що відомості про грошове забезпечення за період по грудень 2018 року знаходяться у Галузевому Державному архіві Міністерства оборони України. В архівній довідці Галузевого Державного Архіву Міністерства оборони України від 28.07.2023 за № 179/1/5917 в картці особливого рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не відображена. Проведений аналіз архівної довідки та довідки поставив під сумнів, що індексація грошового забезпечення нараховувалась відповідно до вимог Законів України, оскільки таке нарахування не проводилось взагалі у період з грудня 2016 року по листопад 2018 року, відповідно у подальшому виникла диспропорція у нарахуваннях, починаючи з грудня 2018 року, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення. Позивач вважає, що відповідачем порушено законодавство, яким визначається порядок нарахування індексації грошових доходів населення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та його неправильного нарахування у подальшому.
Ухвалою суду від 25.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.09.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування заперечень зазначив, що індексацію грошового забезпечення позивачу розрахована вірно у відповідності до норм діючого законодавства. На підтвердження своє позиції відповідач послався на лист Міністерства соціальної політики від 03.10.2022 № 3148/290-22/5 про те, що для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін мав розраховуватись з січня 2016 року, тобто у період з січня 2016 року до лютого 2018 року індексація грошового забезпечення проводиться відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року. Відтак, відповідач вірно нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації у зазначений період. Також, відповідач вважає, що твердження позивача стосовно правильності даних, які наведені в архівній довідці та довідці відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по грудень 2018 року передчасними. Відповідач вказує про те, що відповідач не допустив невірного розрахунку, тому вимога компенсації такого доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати є передчасною. Крім того, зазначив, що виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. З огляду на наведене, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
15.09.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві, та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
12.10.2023 відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, які є аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до п.43 Наказу Міністра оборони України № 418 від 21.08.2020 полковника ОСОБА_1 , заступника начальника Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, звільнено у запас за підпуктом «б» (за станом здоров'я).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 від 31.08.2020 полковника ОСОБА_1 , заступника начальника об'єднаного оперативного штабу, (тарифний розряд - 59, посадовий оклад - 10010 грн.), звільненого наказом Міністра оборони України № 418 від 21.08.2020 у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я), відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вважати таким, що 31.08.2020 справи та посаду здав, виключений зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення на направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України із запитом на отримання публічної інформації, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати довідки про його грошове забезпечення за період з грудня 2016 року по лютий 2019 року включно, з зазначенням сум основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення по кожному з складових окремо, індексації та узагальнену суму грошового забезпечення за місяць (в т.ч. зазначити суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій виплачених відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України винагород та інше).
У листі від 01.05.2023 за № 305/836 начальник Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Ю.Гулай повідомив ОСОБА_1 , що Фінансовим управлінням підготовлено довідку від 01.05.2023 № 305/283 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат за період з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року. про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат за період з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року. Крім цього, відповідач повідомив, що відомості про грошове забезпечення за період по грудень 2018 року знаходяться у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України.
Галузевим державним архівом Міністерства оброни України було видано архівну довідку від 28.07.2023 № 179/1/5917, де в архівних документах Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України відображено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2016 року по грудень 2018 року в наступних розмірах: грошова одиниця не вказана (далі - архівна довідка). У архівній довідці зазначено, що в картці особливого рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2016 по листопад 2018 індексація грошового забезпечення не відображена.
Проведений аналіз архівної довідки від 28.07.2023 № 179/1/5917 та довідки від 01.05.2023 № 305/283 поставив під сумнів, що індексація грошового забезпечення нараховувалась відповідно до вимог Законів України, оскільки таке нарахування не проводилось взагалі у період з грудня 2016 року по листопад 2018 року, відповідно у подальшому виникла диспропорція у нарахуваннях, починаючи з грудня 2018 року, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаний із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Частинами 1-4статті 9 Закону №2011-XIIвстановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзацом 2 частини 3статті 9 Закону №2011-ХІІвстановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4,6 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації визначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Тобто, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.
Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі -Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З січня 2008 року набрала чинності нова Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка затверджена Постановою № 1294.
Отже, з 01.01.2008 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став січень 2008 року.
Однак, враховуючи положення Порядку № 1078 (у редакції до 01.12.2015) місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил відбулися зміни у грошовому забезпеченні військовослужбовців, які могли вплинути на розмір індексації та порядок її нараховання індексації.
Таким чином, по лютий 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення у згаданий період.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останньою підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.
Таким чином, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року повинна здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
В частині позовних вимог, щодо нарахування та виплати індексації з березня 2018 року по 22.03.2023, суд зазначає наступне, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, а отже пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції чинній на 01.03.2018), визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Аналізуючи норму абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078, можна прийти до висновку, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, при цьому у період з січня 2017 року по лютий 2018 року індексація Відповідачем Позивачу не нараховувалася, а отже застосування вказаної норми Відповідачем суд вважає передчасним.
Суд звертає увагу, що згідно абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, визначено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, у контексті заявлених позовних вимог суд зазначає, відомостями у архівній довідці від 28.07.2023 № 179/1/5917, довідці 01.05.2023 № 305/283 підтверджується, що відповідачем з грудня 2016 по березень 2019 року індексація не нараховувалася, а при її нарахуванні з січня 2016 року не застосовано січень 2008 року як базовий місяць.
Суд зазначає, що вказані дії відповідача призвели до диспропорції у нарахуванні індексації та зменшенню розміру індексації грошового забезпечення на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до показника «нуль», що вплинуло з 01.03.2018 на розмір та нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Суд наголошує, що не проведення та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно висновку Верховного Суду від 26 серпня 2021 року по справі 240/7853/19, субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по березень 2019 року; визнання протиправним встановлення відповідачем базових місяців при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу у період з грудня 2016 року по березень 2019 року та відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по березень 2019 року наростаючим підсумком починаючи з січня 2008 року, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів позивачу у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Стаття 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»(далі - Закон №2050-ІІІ) передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІвизначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, компенсація втрати частини доходів, як основні державні гарантії щодо оплати праці військовослужбовців підлягають обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Суд пам'ятає, що згідно з ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду також відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по березень 2019 року протиправними.
Визнати встановлення Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України базових місяців при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року по березень 2019 року протиправним.
Зобовязати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по березень 2019 року наростаючим підсумком починаючи з січня 2008 року, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв'язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, здійснити ОСОБА_1 , компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168, ЄДРПОУ/РНОКПП 22990368)
Суддя У.М. Нор