РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Рівне №460/18577/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доОперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо несвоєчасного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 протиправною;
зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити розгляд рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявленого позову зазначається, що старший лейтенант ОСОБА_1 (командир механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 33 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України) був мобілізований до Збройних Сил України під час воєнного стану в рамках загальної мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022. Позивач одружений з гр. ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 12.05.2021, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 111. 27.04.2023 дружині позивача гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено інвалідність II (другої) групи з огляду на загальне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК № 240700 від 28.04.2023. Відповідно до заключення лікарсько-консультативної комісії № 248 від 21.06.2023 та висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, встановлює, що дружина позивача ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до довідки № 25 від 21.06.2023 дружина позивача стоїть на обліку в Борщівській жіночій консультації у зв'язку з вагітністю, термін вагітності якої становить 32 тижні. Також, в позивача на утриманні перебуває дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.04.2022, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 130. 28.06.2023 до Міністерства Оборони України було направлено заяву про звільнення з військової служби позивача від 27.06.2023, а також рапорт про звільнення з військової служби від 23.06.2023 для його перенаправлення до військової частини № НОМЕР_3 , в складі якої проходить службу позивач. Вказане підтверджується накладною № 4870202818993, описом вкладення та повідомленням про вручення від 28.06.2023. Також, 29.06.2023 позивачем особисто було подано аналогічний рапорт до Військового керівництва. Позивачу було повідомлено, що його рапорт було передано на розгляд до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступного дня, а саме 30.06.2023 з того часу жодної інформації стосовно поданих рапортів не надходило. Позивач вказує, що саме відповідач уповноважений на прийняття рішення про звільнення військовослужбовців з військової служби, які належать до військової частини НОМЕР_3 . 21.07.2023 адвокатом ОСОБА_4 було направлено засобами електронного поштового зв'язку адвокатські запити до відповідача та третьої особи в яких прохалося надати інформацію щодо дати надходження до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та розгляду рапорту про звільнення з військової служби позивача. Жодної відповіді стосовно вказаних адвокатських запитів станом на сьогодні надано/отримано не було. Таким чином, позивач вказує, що станом на сьогодні відповідачем жодного рішення не прийнято. Розгляд його рапорту відбувається вже більше одного місяця. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
31.08.2023 третьою особою подано до суду пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник Міністерства оборони України вважає, що позовні вимоги є передчасними та ґрунтуються на неправильному трактуванні положень нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби. Третя особа зазначає, що подання рапорту «по команді» означає направлення його військовослужбовцем в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі - до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Відповідно до матеріалів справи заява про звільнення позивача з військової служби подавалась дружиною позивача ОСОБА_2 , а адвокатський запит - адвокатом Коноваленком О.Ю. На думку третьої особи, направлення рапорту дружиною позивача та представником позивача відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не може свідчити про подання такого рапорту по команду особисто позивачем відповідно до вимог Закону № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Отже, на думку третьої особи, вимоги про звільнення позивача з військової служби відповідно за Закону № 2232-ХІІ є передчасними.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає встановлено наступне.
Старший лейтенант ОСОБА_1 , командир механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 33 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, був мобілізований до Збройних Сил України під час воєнного стану в рамках загальної мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 12.05.2021, серія НОМЕР_1 позивач одружений з ОСОБА_2 , відповідний актовий запис № 111.
27.04.2023 дружині позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено інвалідність II (другої) групи з огляду на загальне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК № 240700 від 28.04.2023.
Як підтверджується заключенням лікарсько-консультативної комісії № 248 від 21.06.2023 та висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, встановлює, що дружина позивача ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно з довідкою № 25 від 21.06.2023 дружина позивача стоїть на обліку в Борщівській жіночій консультації у зв'язку з вагітністю, термін вагітності якої становить 32 тижні.
Судом встановлено, що в позивача на утриманні перебуває дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.04.2022, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 130.
28.06.2023 до Міністерства Оборони України було направлено заяву про звільнення з військової служби позивача від 27.06.2023, а також рапорт про звільнення з військової служби від 23.06.2023 для його перенаправлення до військової частини № НОМЕР_3 , в складі якої проходить службу позивач. Вказане підтверджується накладною № 4870202818993, описом вкладення та повідомленням про вручення від 28.06.2023.
29.06.2023 ОСОБА_1 особисто було подано аналогічний рапорт до Командира військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.
Жодної інформації стосовно поданих рапортів не надходило.
21.07.2023 адвокатом Коноваленко Олександром Юрійовичем було направлено засобами електронного поштового зв'язку адвокатські запити до відповідача та третьої особи, в яких прохалося надати інформацію щодо дати надходження до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та розгляду рапорту про звільнення з військової служби позивача.
Відповідей на адвокатські запити отримано не було.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі Закон №2232- XII), а також нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі Положення № 1153/2008).
Згідно з частиною першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно із статтею 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із статтею 4 частиною 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Так, ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 6. Положення №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 7. Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 цього Указу передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Згідно пункту 225 Положення №1152/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно пункту 225 Положення №1152/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно пункту 241 Положення №1152/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно пункту 242 Положення №1152/, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно пункту 242 Положення №1152/2008, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, розділом X якої унормований порядок видання наказів по особовому складу:
1. Накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
2. Наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу: звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби.
19. В умовах особливого періоду, після закінчення заходів відмобілізування та призначення військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, до набрання чинності відповідним указом Президента України про оголошення демобілізації або до настання строків звільнення з військової служби, визначених наступним указом Президента України про звільнення з військової служби осіб, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, встановлення, зміна або припинення правових відносин офіцерам, особам рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюються наказами по особовому складу в установленому пунктами 1-5 цього розділу порядку.
Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка містить такі норми:
1.5. Для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються:
1) Подання (додаток 1) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту, - на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).
Підготовка, подання на підпис, реєстрація, розсилка і доведення наказів по особовому складу здійснюються в службах персоналу (структурних підрозділах), підпорядкованих посадовим особам, які відповідно до пункту 12 Положення мають право видавати накази по особовому складу.
Встановлення, зміна, призупинення або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами по особовому складу у військових частинах, здійснюються за рішеннями судів, що набрали законної сили, та наказами посадових осіб про накладення дисциплінарних стягнень, виданих згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
12.1. Звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
12.11. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
14.10. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» та визначено підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
- копія аркуша бесіди;
- копія рапорту військовослужбовця;
- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин;
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) є прямим начальником усього особового складу полку.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують наявність вищезазначених обставин. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Права посадових осіб щодо звільнення з військової служби та видання наказів по особовому складу про звільнення військовослужбовців у період дії воєнного стану наведені у пп.2 п.225 Положення №1153/2008. Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням №1153/2008 строки розгляду рапортів військовослужбовців про звільнення з військової служби не передбачені, тож такий рапорт повинен бути розглянутий у розумний строк, а відповідно до законодавства про звернення громадян такий строк становить не більше одного місяця від дня надходження звернення. Звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється наказом по особовому складу, а виключення із списків особового складу військової частини - наказом по стройовій частині, який є похідним від наказу по особовому складу. Для підготовки та видання таких наказів установлена відповідна процедура та передбачені відповідні повноваження командирів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з поданням позивачем рапорту від 16.05.2023 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
При цьому судом встановлено право позивача на звільнення з військової служби на підставі п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також судом встановлено обставини щодо подання рапорту позивачем ОСОБА_1 від 23.06.2023 командиру військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.
Доказів того, що командир військової частини НОМЕР_3 , якому був адресований цей рапорт, розглядав його та документи, які підтверджують підстави звільнення, та задовольнив цей рапорт або відхилив його, чи прийняв інше рішення, що належить до його компетенції, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що рапорт позивача від 23.06.2023 про звільнення з військової служби адресований командиру військової частини військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України, у якій позивач проходить військову службу, та який наділений дисциплінарною владою щодо позивача та є його прямим начальником.
Чинне законодавство не містить заборони щодо направлення рапорту засобами поштового зв'язку, а така обставина не виключає обов'язок посадової особи, якій в порядку підпорядкування подано рапорт, розглянути його, прийняти за ним рішення (передати його за належністю з відміткою про власне клопотання з відповідного питання) та повідомити військовослужбовця про результати його розгляду.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач, не вживши будь-яких дій щодо реалізації рапорту позивача від 23.06.2023, порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення №1153/2008 та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо порядку звільнення військовослужбовців, які бажають звільнитися з військової служби за сімейними обставинами.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яка може бути оскаржена до суду, слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього суб'єкта, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи відсутність будь-якого рішення відповідача за результатами розгляду рапорту позивача від 23.06.2023, а також виключну компетенцію командирів щодо розгляду рапортів військовослужбовців, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання бездіяльності Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо несвоєчасного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 протиправною та зобов'язання Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити розгляд рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, сплачений за подання цього позову судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо несвоєчасного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язати Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити розгляд рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України судовий збір в сумі 1073, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська, 2,м. Рівне,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 07852893)
Суддя У.М. Нор