ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
20 листопада 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/16889/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області та Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області та Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби у Полтавській області, відповідно до якої просить:
визнати протиправною відмову Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби у Полтавській області у видачі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Лубенський відділ Управління Державної міграційної служби у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Лубенський відділ Управління Державної міграційної служби у Полтавській області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а саме: виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем проживання.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Враховуючи викладене, сума судового збору за подання вказаного позову складає 1073,60 грн.
В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Разом з тим, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору, а на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору позивачі посилаються на положення п.7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що вона є позивачем та особою, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини.
Надаючи оцінку такій підставі звільнення від сплати судового збору, суд виходить з такого.
Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 цього Закону).
За статтею 2 Закону № 3674-VІ платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № Л (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту Б).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У частині другій статті 3 Закону № 3674-VІ визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Зазначену норму слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 53 КАС у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діють як законні представники неповнолітньої ОСОБА_3 в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС.
Законом № 3674-VІ не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).
Отже, пільга щодо сплати судового збору визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону № 3674-VІ не поширюється на ситуацію в межах даного спору.
Правова позиція щодо подібного питання викладена в ухвалах Верхового Суду від 15.01.2018 у справі N 607/1046/17, від 22.11.2018 у справі N 754/16008/17, від 23.05.2019 у справі N 640/109/19, від 18 серпня 2021 року у справі N 620/1060/21 а також узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі N 640/109/19.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області та Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський