ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Житомир
справа № 240/15787/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування та виплатиту пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян", з 03.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживав та проживає у м.Коростень, Житомирської області, яке належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення. Подані ним документи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України, не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на шість років є необґрунтованою.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Франківській області правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки документи, що були подані позивачем до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, підтверджують, що позивач станом на 01.01.1993 не проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки. Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ухвалою суду від 19 липня 2023 року залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з аналогічних підстав, вказаних Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією від 19.03.1993.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №551 від 04.03.2020, виданої Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає в м.Коростень з 12.09.1991 по 20.11.1997, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
14.02.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та 21 лютого 2023 року прийнято рішення №064250006759 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено проживання позивача станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 місяців 4 дні.
Також зазначено, що згідно з архівною довідкою від 09.11.2021 №27447/8 позивач працював у м.Кам"янка-Бузька в період з 21.01.1991 по 20.08.1992, яке у свою чергу не належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Саме тому відповідно до документів право на пенсійну виплату відсутнє, оскільки станом на 01 січня 1993 року позивач не проживав 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення.
Листом від 03.03.2023 №0600-0211-8/26827 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що не підтверджено постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993. Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не дає право позивачу на зниження пенсійного віку на 6 років.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 м.Коростень Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з архівною довідкою №П-257/426 від 19.02.2020, виданою Львівським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, ОСОБА_2 в період з 03.09.1986 по 27.02.1989 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), тобто понад 2 роки та 5 місяців позивач працював в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки №551 від 04.03.2020, виданої Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає в м.Коростень з 12.09.1991 по 20.11.1997, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
Окрім того, згідно із записами у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , позивач з 09.01.2001 по даний час (момент звернення до суду) зареєстрований та проживає в м. Коростень Житомирської області.
Суд зауважує, що доказів перебування (проживання чи роботи) позивача з моменту аварії по 31.07.1986 в зоні радіоактивного забруднення суду не надано, а відтак він не набув право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (на 3 роки).
Відмовляючи у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідачі вказують про зарахування періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого довідкою №551 від 04.03.2020, лише з 21.08.1992, а не з 12.09.1991, як вказано у зазначеній довідці.
Отже, органи Пенсійного фонду України не зараховують період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 12.09.1991 по 20.08.1992, оскільки в зазначений період згідно з архівною довідкою №27447/8 від 09.11.2021 ОСОБА_2 з 21.01.1991 по 20.08.1992 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка розташована в АДРЕСА_1 (тобто у населеному пункті, який відповідно до Постанови №106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення).
Однак суд вказує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що зважаючи на суперечливість доказів проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, зарахований органами Пенсійного фонду України період проживання з моменту аварії до 01.01.1993 в зоні забруднення становить: 2 роки 10 місяців та 4 дні, а саме: з 03.09.1986 по 27.02.1989 та з 21.08.1992 по 01.01.1993.
Відтак, в ході судового розгляду справи суд встановив наявність документального підтвердження проживання позивача з 03.09.1986 по 27.02.1989, 12.09.1991 по 20.11.1997, та з 09.01.2001 по даний час (момент звернення до суду) (понад 30 років проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення.
Водночас спірним в межах розгляду даної справи, є підтвердження факту проживання позивача за місцем реєстрації (зони гарантованого добровільного відселення) станом на 01.01.1993 протягом понад трьох років, з огляду на вказане, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17.
Отже, видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року він прожив або відпрацював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 19.03.1993, видане позивачу Житомирською обласною державною адміністрацією, недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорюється.
Судом встановлено, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії №658882 від 19.03.1993, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією, позивачем надано також інші документи, зокрема довідка №551 від 04.03.2020, видана Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.
Таким чином, поданими позивачем документами підтверджено факт його постійного проживання у м.Коростень Житомирської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 та надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
При цьому, суд зауважив, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, а з урахуванням зменшення на 3 років, страховий стаж повинен становити не менше 27 років.
Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 28 років 7 місяців 4 дні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.02.2023 №064250006759 та відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 14.02.2023, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 14.02.2023.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 14.02.2023.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з"ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
В силу приписів ч. 1ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.03.2023 №064250006759 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.03.2023 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 14.02.2023.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 17 листопада 2023 року.
Суддя А.В. Горовенко