ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/17431/23
категорія 104000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- позов до Держави Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди за тривалий розгляд справи розглянути згідно Конституції України і задовольнити повністю;
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо тривалого розгляду справи №295/8352/22;
- зобов'язати Державу Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виплатити на користь позивача 20000 грн. за моральну шкоду, заподіяну тривалим розглядом справи №295/8352/22;
- стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з рахунку UA678201720355249002000000277, одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172 в ДКСУ, м. Київ, з призначенням платежу на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 20 000грн;
- звільнити від сплати судового збору, як позивача, що має статус інваліда війни 2 групи;
- постановити окрему ухвалу, копію якої надіслати для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню до Вищої ради правосуддя, Комітету ВРУ з питань правової політики, ВККСУ щодо тривалого розгляду справи №295/8352/22.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що несвоєчасний розгляд справи в суді потягнув за собою обмеження в громадському і приватному житті, звичках, матеріальному забезпеченні, харчуванні, втраті особистого часу, внаслідок чого виникли психологічні страждання, переживання, стрес. Оскільки відповідач є розпорядником бюджетних коштів саме він має відповідати за наявність протиправної бездіяльності щодо тривалого розгляду справи судом. Також вважає, що наявні підстави для відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної такою бездіяльністю, у розмірі 20 000 грн, виходячи з державної граничної вартості санаторно-курортної путівки в 2022 році для ветеранів війни.
Ухвалою від 22.06.2023 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 в адміністративній справі №240/17431/23 скасовано та справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду та справу направлено для продовження розгляду. Серед іншого, суд звернув увагу, що до предмету даного позову входить як позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, так і про зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану суб'єктом владних повноважень, а тому в силу ч.5 ст.21 КАС України спір має розглядатися адміністративним судом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
На офіційну електронну адресу суду відповідачем у встановлені строки подано відзив на адміністративний позов, в якому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідач жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не є причетним до заподіювання позивачу будь-якої шкоди, не вступало у правовідносини з ним та вважає, що є неналежним відповідачем у справі. При цьому, у відзиві зазначено, що викладені позивачем у позові обставини не підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою, тому просило відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-62В від 05.10.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 16.10.2023 по 27.10.2023.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 та ст.287 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації, індексації, моральної шкоди за тривале невиконання судового рішення.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 19.09.2022 у цивільній справі №295/8352/22 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2023 провадження у вказаній справі закрито, оскільки основні вимоги ОСОБА_1 у справі № 2а-4809/2010 розглянуті в порядку адміністративного судочинства, тому позовні вимоги про стягнення компенсації на підставі положень ст. 625 ЦК України, моральної шкоди у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення, яким встановлено протиправність дій суб'єкта владних повноважень, також належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою від 08.03.2023 Житомирський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як наголошено позивачем в позовній заяві, порушено розумність строків розгляду справи, оскільки розгляд тривав більше 5 місяців.
Вважаючи бездіяльність Держави Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо тривалого розгляду справи протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із частинами першою та другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частини перша, друга статті 126, частина перша статті 129 Конституції України).
За правилами частини четвертої статті 55 КАС (у редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи судом) держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Згідно із частинами першою та другою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя. Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами. Державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.
Відповідно до ст.151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління.
Державна судова адміністрація України, серед іншого, представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом (ст.152 вказаного Закону).
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч.4 ст.148 Закону).
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснює свою діяльність на основі Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, затвердженого наказом Голови Державної судової адміністрації України від 10 травня 2023 року № 229 (далі - Положення №229).
Пунктом 3 Положення №229 передбачено, що основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства, архіву суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для встановлення факту бездіяльності суб'єкта владних повноважень потрібно з'ясувати, які дії відповідно до закону він мав вчинити, проте не вчинив, чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв.
При цьому слід зауважити, що передбачене статтею 55 КАС правило про те, що держава бере участь у справі, зокрема, через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, означає й те, що юридичну оцінку оспорюваним рішенням, діям та/або бездіяльності суд може надати виключно з урахуванням меж повноважень, визначних державою для цього органу.
З огляду на зміст заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів суд зазначає, що фактично вони стосуються незгоди з порушенням суддею передбачених процесуальним законом строків розгляду цивільної справи.
Водночас, територіальні управління Державної судової адміністрації України не наділені повноваженнями здійснювати представництво місцевого суду, як сторони у судовому спорі або держави у спірних правовідносинах.
Та обставина, що відповідач здійснює функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів не наділяє його такими повноваженнями, чим спростовуються твердження позивача в цій частині.
При цьому, жодних доказів саме бездіяльності Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо тривалого розгляду справи №295/8352/22, позивачем до матеріалів справи не надано.
Судом в ході розгляду справи також не встановлено наявності даних обставин.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області допустило протиправну бездіяльність відносно позивача і він зазнав порушення права на розгляд цивільної справи в розумний строк саме у зв'язку з неналежним виконанням ТУ ДСА в Житомирській області своїх повноважень.
Щодо вимоги про зобов'язання Державу Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виплатити на користь позивача 20000 грн за моральну шкоду, заподіяну тривалим розглядом справи №295/8352/22 суд зазначає наступне.
Суд враховує, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов'язковою (постанова ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
У п.п. 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень відшкодовується на підставі ст. 1173 ЦК України, а шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи її посадової особи до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 157 ЦПК України цивільні справи мають бути розглянуті протягом розумного строку, але не менше двох місяців з дня відкриття провадження. Розгляд справ стягнення аліментів та поновлення на роботі не повинні перевищувати одного місяця.
Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади (насамперед суду); важливість справи для заявника.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати із числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених у статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно із частиною першою статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, що лише в межах дисциплінарного провадження ВРП може оцінити обставини, що призвели до розгляду цивільної справи поза межами установлених законом строків, зокрема з'ясувати, чи було це наслідком протиправного порушення суддею вимог законодавства або ж недотримання розумного строку розгляду справи було викликане певними чинниками, що об'єктивно унеможливлювали її розгляд чи перешкоджали цьому (наприклад, об'єктивною неможливістю сформувати склад суду, перебування судді або учасника (учасників) справи в стані тимчасової непрацездатності, надмірним навантаженням на суддю, зловживанням учасником справи процесуальними правами та ін.), адже у кожній конкретній ситуації суд має віднайти баланс між потребою розглянути справу якомога швидше та вимогою дотримання прав всіх її учасників.
Наведене дає підстави для висновку про те, що порушене позивачем питання щодо відшкодування моральної шкоди за недотримання судом розумних строків розгляду цивільної справи не може бути вирішене поза зв'язком зі з'ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді в цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції ВРП у межах відповідних дисциплінарних процедур. Наразі таких обставин не встановлено.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, зокрема, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначає, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує та викликає психологічне напруження у зв'язку з очікуванням рішення, як судового, так і відповідача та тривалим розглядом позову. Зазначає, про особисті незручності через тривалий розгляд відповідачем позову, обмеження в громадському і приватному житті, звичках, у матеріальному забезпеченні, харчуванні, втраті особистого часу. Зокрема, був неодноразово вимушений писати/друкувати заяви, збирати документи, надсилати їх, стояти в черзі аби віддати заяву. Все це супроводжувалось постійними нервовими зривами, переживаннями, хвилюваннями, що переносилось у свою чергу на сім'ю. Також просить врахувати, що його залишено без звичних засобів фінансово-матеріального існування, як інваліда війни 2 групи, проживаючого на радіологічно забрудненій території разом із 14-річним сином потерпілим від ЧАЕС, та дружиною, інвалідом 2групи.
Надаючи оцінку даним доводам, суд враховує наступне.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, 19.09.2022 суддею Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М. відкрито провадження у справі №295/8352/22 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь завданої моральної шкоди у розмірі 96000 грн; з департаменту соціальної політики Житомирської міської ради шляхом безспірного списання інфляційних витрат за весь час прострочення з 21.12.2010 року по 22.08.2019 року, передбачені ст. 625 ЦК України, в розмірі 31472,25 грн; з департаменту соціальної політики Житомирської міської ради шляхом безспірного списання трьох процентів річних від прострочення суми за весь час прострочення з 21.12.2010 року по 22.08.2019 року, передбачені ст. 625 ЦК України, в розмірі 3858,79 грн та з Державної Казначейської служби України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми з 01.04.2015 року по 22.08.2019 року в розмірі 2373 грн.
В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач вказував, що згідно із постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2010 року в справі за № 2а-4809/10 визнано дії управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира, управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради - неправомірними. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Корольовської райнної ради м.Житомира на користь ОСОБА_1 недовиплачені кошти, передбачені ст.39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 18253 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 74 копійки за період з 01.07.1998 року по 01.04.2004 р. року. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 недовиплачені кошти, передбачені ст.37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім ) гривень 30 копійок за період з 01.04.2009 року по 01.01.2010 року.
На виконання вказаного судового рішення казначейською службою 22.08.2019 року виплачено 18253,74 грн, тобто строк виконання судового рішення склав понад 9 років з 21.12.2010 р. по 22.08.2019. Відтак, заявник вважав, що має право на стягнення 3% річних від простроченої суми, а також інфляційних втрат за порушення строку виконання постанови суду та моральної шкоди.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано, серед іншого, у архіву Коростенського міськрайонного суду Житомирської області матеріали справи №2а-4809/2010 від 08.10.2010 року.
Надалі, після отримання вказаних матеріалів, ухвалою від 04.01.2023 провадження у цивільній справі №295/8352/22 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03.03.2023 апеляційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 січня 2023 року залишено без руху та, в подальшому, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2023 по цивільній справі №295/8352/22 за відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.
Як зазначив Житомирський апеляційний суд, у справі, що переглядається ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій користувався підсистемою "Електронний суд". А саме через систему "Електронний суд" заявник подав 29 серпня 2022 року позовну заяву, 13 вересня 2022 року заяву про усунення недоліків, 02 березня 2023 року апеляційну скаргу, 07 березня 2023 року заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, встановлено, що заявник звертався до суду першої та апеляційної інстанції виключно через систему "Електронний суд".
Отже, наведене спростовує твердження позивача про наявність незручностей щодо подання заяв до суду (як-то, стояння в черзі аби віддати заяву), що могло викликати нервові зриви, переживання хвилювання.
Також суд не вбачає причинного зв'язку між розглядом справи №295/8352/22 та залишенням позивача без звичних засобів фінансово-матеріального існування, оскільки предметом спору у вказаній справі були не постійні (щомісячні) платежі, за рахунок яких забезпечувався звичний для позивача спосіб життя, а одноразові виплати, пов'язані із тривалим невиконанням рішення суду також щодо одноразових виплат.
Не конкретизовано позивачем які саме обмеження в громадському і приватному житті, звичках, втраті особистого часу були наслідком тривалого розгляду справи.
Слід зазначити, що вимоги про відшкодування моральної шкоди мають обґрунтовуватись шляхом наведення фактичних обставин, які пов'язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог, а не тільки посиланням на судову практику у аналогічних правовідносинах та перерахуванням загальних висловів щодо наявності такої шкоди.
Інші аргументи позивача (як-то, місце проживання, склад сім'ї) суд також визнає непереконливими за відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між даними обставинами та наявністю шкоди.
Суд не заперечує, що тривалий розгляд справи судом викликає у сторін негативні емоції, проте позивачем з посиланням на конкретні фактичні обставини не доведено, що такі емоції досягали рівня страждання або приниження, які заподіяли йому моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не було встановлено усіх обов'язкових умов для відшкодування позивачеві моральної шкоди, спричиненої тривалим судовим розглядом цивільної справи, а тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Окрім того, щодо винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 249 КАС України лише суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Враховуючи наведене, вимога позивача щодо постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позовних виомог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Лятошинського, 5, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26278626) про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 17 листопада 2023 року.
Суддя Л.А.Шуляк