ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Житомир
справа № 240/4578/23
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 05.12.2017 на суму 8085,92 грн, від 10 червня 2021 №Ф1107-17 на суму 16414,92 грн;
- зобов"язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ЄСВ за період з 01.01.2017 по 23.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із винесеними вимогами про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-1107-17 від 05.12.2017 на суму 8085,92 грн, від 10 червня 2021 №Ф-1107-17 на суму 16414,92 грн, оскільки підприємцем був зареєстрований з 24.07.2013 по 24.01.2022 однак не отримував дохід від підприємницької діяльності та фактично не здійснював підприємницької діяльності в період з 2014 року по кінець 2016 року.
Зазначає, що в період до 01.01.2017 перебував на загальній системі оподаткування, дохід не отримував, тому мав право не нараховувати єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ). Вказує, що в подальшому суму ЄСВ ним сплачено у повному обсязі.
Вважаючи, що відповідачем протиправно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 05.04.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№29690/23), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що всі нараховані щоквартальні суми єдиного внеску відображені у поданій ФОП ОСОБА_1 звітності з єдиного внеску за період 2014 - 2022 років.
Окремо наголошує, що згідно з приписами абзацу 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Також вказує, що на несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску, на підставі даних автоматизованої інформаційної системи податкового органу, Малинською ОДПІ ГУ ДПС у Житомирській області сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Суд зазначає, що у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить розгляд справи проводити за участю представника відповідача.
З приводу викладеного суд зазначає, що відповідачем в порушення положення статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прохання відповідача про розгляд справи за участі його представника не підлягає розгляду, оскільки подане з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.07.2013, та з 24.01.2022 припинив підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, що не оспорюється сторонами.
З 24.07.2013 по 31.03.2014 та з 01.07.2015 по 01.04.2017 позивач перебував на загальній системі оподаткування (а.с. 67, 69).
З 01.04.2014 до 01.07.2015 та з 01.04.2017 по 24.01.2022 - на спрощеній системі оподаткування (третя група) (а.с. 68).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 30.11.2017 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 8086 грн (а.с. 111-118)
У зв'язку із викладеним, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" відповідачем сформовано вимогу №Ф-1107-17 від 05.12.2017 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8085,92 грн (а.с. 17).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 30.09.2021 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 16414,9 грн (а.с. 102-110).
У зв'язку із викладеним, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" відповідачем сформовано вимогу №Ф-1107-17У від 10.06.2021 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 16414,92 грн (а.с. 11).
Не погоджуючись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VIІ від 08.07.2010 (далі - Закону №2464-VIІ- в редакції, що діяла у період виникнення боргу до 2017 року) визначено перелік платників єдиного внеску, зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VII для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VII).
Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VII єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Порядок обліку платників єдиного внеску визначено статтею 5 Закону №2464-VI, згідно з частиною другою статті 5 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 04 липня 2013 року №406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи” (далі - Закон №406-VII), взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 Закону №2464-VІІ, здійснювався Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІІ).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (яка була чинною в період з 01 січня 2011 по 25 лютого 2014 року, далі - Інструкція №21-5).
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції №21-5 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачено пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції №21-5.
Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць (підпункт 4.6.1 Інструкції №21-5).
Відтак, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Інструкції № 21-5, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць.
Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Після передачі функцій з адміністрування єдиного соціального внеску від органів Пенсійного Фонду України до Міндоходів України процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначала Інструкція про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року (яка була чинною в період з 01 жовтня 2013 року по 29 травня 2015 року, далі - Інструкція №455).
Згідно з підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV Інструкції №455 платники єдиного внеску, визначені пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції №455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування), сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Матеріали справи свідчать, що 05.12.2017 відповідачем сформовано податкову вимогу №Ф-1107-17У на суму 8085,92 грн, з них: 3117,44 грн - недоїмка; 1155,96 грн - штрафи; 3812,52 грн - пеня. У вимозі зазначено, що станом на 30.11.2017 у позивача наявний податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску на суму 8085,92 грн (а.с.17).
Відповідно до Інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 “Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність”, за позивачем станом на 30.11.2017 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 8086 грн. (а.с.108-118). Водночас, суд зауважує, що вказана сума боргу виникла в період з липня 2014 року по листопад 2017 року.
На час прийняття оскаржуваної вимоги позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
Таким чином, оскільки позивач у період з квітня 2014 року по 01.07.2015 мав статус фізичної особи-підприємця, перебував спочатку на спрощеній системі оподаткування, потім перейшов на загальну систему оподаткування, він зобов"язаний був нараховувати та сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу та ведення господарської діяльності, а саме:
- за квітень - червень 2014 року на суму 1267,95грн., по терміну сплати 21.07.2014;
- за липень-вересень 2014 року на суму 1267,95грн., по терміну сплати 20.10.2014;
- за жовтень-грудень 2014 року на суму 1267,95грн., по терміну сплати 20.01.2015;
- за січень - березень 2015 року на суму 1267,95грн., по терміну сплати 20.04.2015;
- за квітень - червень 2015 року на суму 1267,95грн., по терміну сплати 20.07.2015 (а.с. 67, 68, 114-118).
Отже доводи позивача про відсутність у нього обов"язку сплачувати суми єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску перебуваючи на системі спрощеного оподаткування у період з 01.04.2014 по 01.07.2015, є необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно суми заборгованості з єдиного соціального внеску, яка виникла з 2017 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VІІ (в редакції після 2017 року) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VIІ його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VІI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до внесених змін з 01 січня 2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону №2464-VII, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року.
Судом встановлено, що з 01.04.2017 по 24.01.2022 (момент припинення підприємницької діяльності) позивач перейшов на спрощену систему оподаткування, з урахуванням вищевказаних змін у законодавстві та згідно з даними інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування:
- квітень - червень 2017 року 2112,00грн, по терміну сплати 19.07.2017;
- липень - вересень 2017 року 2112,00грн., по терміну сплати 19.10.2017; за жовтень-грудень 2017 року на суму 2112,00 грн., по терміну сплати 19.01.2018;
- за січень - березень 2017 платником нараховано самостійно відповідно до поданого звіту за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018;
- за січень - березень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.04.2018;
- за квітень - червень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.07.2018;
- за липень - вересень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.10.2018;
- за жовтень -грудень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 21.01.2019;
- за січень - березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019;
- за квітень - червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019;
- за липень - вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019;
- за жовтень - грудень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020 (а.с. 104-113).
Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533- IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVШ-19)”, від 30.03.2020 №540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” та від 13.05.2020 №591-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року було централізовано нараховано єдиного внеску:
- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020;
- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020;
- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020;
- за жовтень-грудень 2020 року на суму 3300,00грн по терміну сплати 19.01.2021;
- за 2021 рік на суму 15950,00 грн., по терміну сплати 21.02.2022, відповідно до поданої звітності за 2021 рік;
- за січень 2022 року на суму 1430,00 грн., по терміну сплати 20.02.2023 відповідно до поданої звітності за 2022 рік (а.с. 101-113).
10.06.2021 відповідачем сформовано податкову вимогу №Ф-1107-17У на суму 16414,92 грн, з них: 10754,79 грн - недоїмка; 2027,94 грн - штрафи; 3632,19 грн - пеня. У вимозі зазначено, що станом на 13.09.2021 у позивача наявний податковий борг зі сплати єдиного внеску на суму 16414,92 грн (а.с. 11).
Суд зауважує, що подані позивачем до суду копії квитанцій про сплату ЄСВ за 2017 рік, 2018 рік, 2019 та 2020 роки, повністю відповідають інформації про сплачені суми ЄСВ, яка відображена в Інтегрованій картці платника податків - ФОП ОСОБА_1 (а.с. 19-34). Однак суд зауважує, що вищевказані суми сплати ЄСВ, відповідно до вимог чинного податкового законодавства, зараховувались в рахунок сплати боргу за попередні роки, а не за поточний місяць сплати такої суми ЄСВ.
У разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом №2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464 суми ЄВ, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою.
Штраф у розмірі 20 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум ЄВ накладається за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ (п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення (частина десята ст. 25 Закону № 2464).
Відповідно пп.2 п.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (із змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).
Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 та 7 пункту 1 розділу II Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал.
Матеріали справи свідчать, що на несвоєчасно сплачені суми із єдиного внеску на підставі даних автоматизованої інформаційної системи податкового органу, Малинською ОДПІ ГУ ДПС у Житомирській області сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, зокрема:
- від 12.07.2017 №0002511304 на загальну суму 2605,33 грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано особисто ФОП ОСОБА_1 (а.с. 130, 131);
- від 13.11.2017 №0002625313 на загальну суму 2363,15грн, що отримано особисто ФОП ОСОБА_1 (а.с.140, 141);
- від 25.07.2018 №0024285313 на загальну суму 1531,06грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано особисто ФОП ОСОБА_1 (а.с.138, 39);
- від 23.10.2018 №0036895313 на загальну суму 1477,25грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано особисто ФОП ОСОБА_1 (а.с. 136, 137);
- від 27.09.2019 №0063565313 на загальну суму 3825,28грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуто адресанту із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 128, 129);
- від 14.02.2020 №0009405333на загальну суму 1912,36 грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуто адресанту із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 134, 135);
- від 10.02.2021 №00014932407 на загальну суму 1912,36 грн, що направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуто адресанту із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 132, 133).
Доказів оскарження вказаних рішень про нарахування штрафних санкцій, позивачем суду не надано.
Щодо посилання позивача на неотримання ним вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 Розділу VII Інструкції - рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем її перебування з повідомленням про вручення.
Дата надсилання (вручення) проставляється в рішенні про нарахування пені та застосування штрафів:
службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення рішення про нарахування пені та застосування штрафів під підпис;
працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до рішення про нарахування пені та застосування штрафів;
ІТС контролюючого органу - у разі направлення рішення про нарахування пені та застосування штрафів до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).
Якщо платник на день надсилання йому податковим органом рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.
У разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Також суд зазначає, що відповідно до частини п'ятнадцятої ст. 25 Закону № 2464 рішення контролюючого органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк контролюючий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Пунктом 12 розд. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449) визначено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Згідно з абзацом десятим частини четвертої ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з контролюючим органом шляхом оскарження в адміністративному або в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, контролюючий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Крім того, у таких випадках контролюючий орган має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац дванадцятий частини четвертої ст. 25 Закону №2464).
Суд наголошує, що відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
При цьому строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина шістнадцята ст. 25 Закону № 2464).
Підсумовуючи наведене, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені вище обставини виключають протиправність дій відповідача у межах спірних правовідносин. До того ж, позивачем не наведено суду жодної обставини, яка б свідчила саме про протиправність дій відповідача, як і не надано доказів на їх підтвердження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номе НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 17 листопада 2023 року.
Суддя А.В. Горовенко