ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/16372/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом у якому просить:
-визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.05.2023 та рішення ГУ ПФУ в Житомирській області, викладене у формі повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 24.05.2023 № 0600-0217-8/55875;
-зобов'язати відповідача ГУ ПФУ в Одеській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить не менше 15 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач відмовив їй у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачами було відзиви на позовну заяву за змістом яких вони просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзивів вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Не зараховано періоди проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоди навчання та роботи на територіях, які не належать до зони безумовного (обов'язкового) відселення: з 01.09.1992 по 01.07.1994, з 06.09.1989 по 31.01.1992, з 01.06.1996 по 06.11.2007. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №064050004219 від 17.05.2023, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - є законним та обгрунтованим.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10.05.2023 після досягнення 24.03.2023 51 річного віку вернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення мені пенсії, із зниженням пенсійного віку на 9 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ в Житомирській області листом № 0600-0217-8/55875 від 24.05.2023 повідомило ОСОБА_1 про те, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 17.05.2023 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. У оскаржуваному рішенні вказано, що документами підтверджено період проживання, станом на 01.01.1993 у зоні безумовного обов'язкового відселення 03 роки 04 місяці 10 днів. Не зараховано періоди проживання у зони безумовного (обов'язкового) відселення: періоди навчання та роботи на територіях, які не належать до зони безумовного обов'язкового відселення: з 01.09.1992 по 01.07.1994, з 06.09.1989 по 31.01.1992, з 01.06.1996 по 06.11.2007.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років.
Окрім того, Верховний Суд у постанові 17 червня 2020 року по справі №572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем до заяви про призначення пенсії було додано копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (2 категорії), трудову книжку, документ про освіту, документ про місце проживання (довідку Радовельського старостинського округу Олевської міської ради Коростенського району Житомирської область №346 від 08.02.2023).
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Таким чином, посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , видане від 04.10.1993 (категорія 2), у повному обсязі підтверджує обставину, що станом на 1 січня 1993 року позивач прожив або відпрацював у зоні безумовного обов'язкового відселення не менше чотирьох років, що у свою чергу дає право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та страхового стажу додатково ще на 4 роки.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 р. у справі № 572/47/17, від 15 січня 2021 р. у справі № 520/7846/17.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював чи постійно навчався у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Відповідно довідки органу місцевого самоврядування - Радовельського старостинського округу Олевської міської ради Коростенського району Житомирської область №346 від 08.02.2023, позивач з 26.04.1972 даний час, був зареєстрований та постійно проживав проживав в с. Рудня-Радовельська Коростенського (Олевського) району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Суд вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що довідка Радовельського старостинського округу Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області №346 від 08.02.2023, органом яким складена була відкликана, будь-якими суб'єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони безумовного (обов'язкового) відселення у вищевказаний період.
Відповідно до ч. 1ст. 48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Проте, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
Також слід наголосити, що належність позивача до кола осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач є дійсно потерпілою від Чорнобильської катастрофи.
Інших доказів, які б підтверджували недостовірність вказаної довідки, відповідачем не надано, відсутні будь-які судові рішення про її скасування, визнання недійсною або ж визнання дій старостинського округу, що полягають у видачі цих довідок неправомірними, а тому зазначена в довідці інформація відповідає дійсності.
У контексті наведеного суд відмічає, що відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було зроблено хибний висновок про фактичне не проживання позивачем в період з 01.09.1992 по 01.07.1994, з 06.09.1989 по 31.01.1992, з 01.06.1996 по 06.11.2007 с. Рудня-Радовельська Коростенського (Олевського) району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
З положень статті 55 Закону №796-XII, умовами надання пенсії за віком позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII. Початкова величина зниження пенсійного віку (на чотири роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а загальний строк її проживання у вказані зоні, згідно довідки виконавчого комітету Радовельського старостинського округу Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області від 08 лютого 2023 року № 346, становить 50 років 0 місяців 14 днів (з 26.04.1972 по дату звернення до органу пенсійного фонду, тобто 10.05.2023).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Отже, аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо убачається з пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З матеріалів справи вбачається та відповідачем визнається, що позивач, станом на дату звернення до відповідача із заявою від 10.05.2023, має страховий стаж 15 років 01 місяців; вік - 51 рік.
Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії, його вік та наявний страховий стаж відповідав вимогам встановленим нормою статті 55, 56 Закону №796 на зменшенням пенсійного віку.
Слід вказати, що Верховний суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справв №344/9747/17 дійшов висновку, що стаття 28 Закону №1058-ІV передбачає повний розмір пенсії - як от мінімальний розмір пенсії за віком (за умови набуття відповідного стажу роботи), та неповний розмір пенсії - розмір, пропорційний наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (за умови наявності страхового стажу меншої тривалості).
Проте громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, враховуючи пільги щодо обчислення стажу роботи (служби), встановлені у статті 56 Закону № 796-ХІІ, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, цим Законом надано право на пенсію в повному розмірі.
Тобто, громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV, - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.05.2023 №064050004219 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.05.2023 №064050004219 відповідно до законодавства про екстериторіальність. У свою чергу, ОСОБА_1 подавала заяву та документи про призначення пенсії за віком за місцем свого проживання, після прийняття рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , вона буде знаходитись на обліку саме в Головному Пенсійному фонді України в Житомирській області, яке йому буде виплачувати пенсію, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання призначити пенсію.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини та норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини суд дійшов висновку про наявність відстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від справи судового збору, то судом не вирішується питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003 ЄДРПОУ: 13559341), (Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вул. Канатна, 83,м.Одеса,65107 ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 17.05.2023 №064050004219 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 9 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 10.05.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на дев'ять років відповідно до вимог ст. 55, ч.2 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева