ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/25989/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Лідер Груп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Лідер Груп» (далі - ТзОВ «Вікторія Лідер Груп») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/001362 (далі - картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).
В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - автомобіля Audi Q7, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , вартістю 40280,00 євро (далі - також товар) товариство 20 квітня 2023 року подало до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA205140031065U8, в якій митна вартість цього товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 про коригування митної вартості за резервним методом на рівні 61000,00 євро. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності, як-от: відсутнє документальне обґрунтування місця відправлення товару; в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначений інший власник; вартість товару в рахунку-фактуру суперечить вартості в копії митної декларації країни відправлення.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. При цьому у повідомленні митного органу необґрунтовано причини для витребування документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, зокрема, які складові митної вартості потрібно підтвердити; відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах.
На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно покликається на відсутність документального обґрунтування місця відправлення товару, адже умови поставки DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, тобто всі транспортні витрати лягають на продавця, і те, що товар було відправлено з Республіки Польща, а не з Німеччини (місцезнаходження продавця), жодним чином не впливає на митну вартість товару. До того ж за умовами контракту країнами відправлення товару є країни Європейського Союзу, а також Швейцарія та Норвегія.
Позивач також вважає, що не впливає на митну вартість товару і та обставина, що транспортний засіб раніше був зареєстрований на іншу, ніж продавець за контрактом, особу. Продавець (компанія Arcadeа UG), реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Крім того, в країнах Євросоюзу відсутній обов'язок змінювати технічний паспорт транспортного засобу у зв'язку із продажем автомобіля, ідентифікація якого здійснюється передусім за номером кузова.
Позивач зауважив, що числове значення в декларації країни відправлення - 188865 (у злотих), відповідає значенню, вказаному в інвойсі - 40280,00 євро (за курсом валют на момент формування декларації), що не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Як наслідок, картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів також є протиправною.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.68-77), зазначивши, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №23UA205140031065U8 від 20 квітня 2023 року у поданих документах було встановлено розбіжності, а тому у митного органу виникли об'єктивні сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. Так відповідно до поданої автотранспортної накладної місце завантаження товару - Польща, а відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) місцезнаходження продавця - Німеччина; декларантом не було надано документального підтвердження, що завантаження товару відбувалося саме у Польщі, а не у Німеччині, не надано розрахунку, що такі витрати в повній мірі включено до ціни товару. Також за поданими документами продавцем є компанія Arcadeа UG, у той час в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником вказана інша особа, що вказує на ризик заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та призводить до виникнення обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Також наявні розбіжності у числових значеннях інвойсі - 40280,00 євро та в митній декларації країни відправлення - 188865,00.
Відповідач наголосив, що наявність розбіжностей у документах є достатньою підставою у розумінні частини третьої статті 53 МК України для витребування додаткових документів. Позивач додаткових документів не надав.
Відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за товар, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів та прийняття картки відмови в митному оформленні випуску товарів. При цьому митним органом порівнювався рівень заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на подібні/ ідентичні товари, інформація про які міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Державної митної служби України, на підставі якої митна вартість скоригована за резервним методом до 61000,00 євро (МД №UA204080/2023/001063 від 30 січня 2023 року).
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідає вимогам митного законодавства.
У відповіді на відзив (а.с.103-109) позивач підтримав доводи позову та додатково зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягало вирішенню судом по суті.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
31 січня 2023 року між компанією Arcadeа UG (продавець) та ТзОВ «Вікторія Лідер Груп» (покупець) укладено контракт №РР-2302-01, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору (а.с.19-21).
20 квітня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах DAP - Луцьк товару - автомобіля Audi Q7, календарний рік виготовлення - 2020; модельний рік виготовлення - 2021; номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , ТзОВ «Вікторія Лідер Груп» подало МД №23UA205140031065U8 (а.с.87-88). Фактурна вартість товару становить 40280,00 євро (еквівалентно 1609898,96 грн) (графи 12, 22 митної декларації). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1609898,96 грн. До митної декларації додано (графа 44 МД): зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 31 січня 2023 року №РР-2302-01 (а.с.19-21); рахунок-фактуру (інвойс) від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 (а.с.22); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) №PL/MF/AS 0031043 від 14 квітня 2023 року (а.с.27-28); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року (а.с.31-33); міжнародну товарно-транспортну накладну від 14 квітня 2023 року (а.с.41); висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку від 19 квітня 2023 року №3512/23 (а.с.44); копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0495288 від 14 квітня 2023 року (а.с.46).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати в 10-денний термін такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару (за бажанням декларанта).
Декларант листом від 21 квітня 2023 року №21/04/2023 повідомив, що надано всі можливі документи для визначення митної вартості (а.с.95).
21 квітня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000236/1 (а.с.50-51).
Як зазначено у графі 33 рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1, заявлена митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: 1) відповідно до графи 4 автотранспортної накладної від 20 квітня 2023 року місце завантаження товару - Польща, однак відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 31 січня 2023 року №РР-2302-01 місцезнаходження продавця - Берлін (Німеччина); відсутнє документальне обґрунтування місця відправлення товару; 2) відповідно до рахунка-фактури від 04 квітня 2023 року №PP-2304-01 продавцем товару (власником) є Arcadeа UG. Однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року в графі С.1.3 зазначений інший власник - Auto-Union-Str; 3) відповідно рахунка-фактури від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 вартість товару становить 40280,00 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 14 квітня 2023 року №23РІ301010Е0495288 - 188865,00. Декларантом не було надано додаткових документів, а також надіслано заяву від 21 квітня 2023 року №21/04/2023 з повідомленням про їх відсутність. У зв'язку із неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України на рівні на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 61000,00 євро згідно з МД №UA204080/2023/001063 від 30 січня 2023 року.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у митному оформленні (випуску) товару від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/001362 (а.с.52-53).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140031446U7 від 21 квітня 2023 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.25-26).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант разом із МД №23UA205140031065U8 від 20 квітня 2023 року (а.с.87-88) подав документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 31 січня 2023 року №РР-2302-01 (а.с.19-21); рахунок-фактуру (інвойс) від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 (а.с.22) - документи, визначені у пунктах 2, 3 частини другої названої статті.
Додатково до митної декларації було додано: експертну довідку від 19 квітня 2023 року №3512/23 (а.с.44); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) №PL/MF/AS 0031043 від 14 квітня 2023 року (а.с.27-28); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року (а.с.31-33); міжнародну товарно-транспортну накладну від 14 квітня 2023 року (а.с.41); копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0495288 від 14 квітня 2023 року (а.с.46).
Так зовнішньоекономічним контрактом від 31 січня 2023 року №РР-2302-01, укладеним між компанією Arcadeа UG (продавець) та ТзОВ «Вікторія Лідер Груп» (покупець), визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3 контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в фактурі. Поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати (Інкотермс-2010). Продавець зобов'язується надати супроводжуючі документи - рахунок-фактуру.
Відповідно до рахунка-фактури від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 (а.с.22, переклад на а.с.24) ціна товару - транспортного засобу Audi Q7, дата першої реєстрації - 2020 рік; номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , становить 40280,00 євро (а.с.22, переклад на а.с.24).
Платіжна інструкція в іноземній валюті від 05 квітня 2023 року №31 (а.с.54) свідчить про проведення оплати у сумі 40280,00 євро згідно з контрактом від 31 січня 2023 року №РР-2302-01 за товар Audi Q7, WAUZZZ4M4MD009603, інвойс від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140031065U8 від 20 квітня 2023 року (графа 22) фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять. Надання інших документів зовнішньоекономічним договором (контрактом) не передбачено (пункт 2.3).
Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Зі змісту контракту купівлі-продажу від 31 січня 2023 року №РР-2302-01, а також з рахунка-фактури (інвойсу) від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв'язку із продажем йому товару компанією Arcadeа UG.
Оскільки умови поставки DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, тобто всі транспортні витрати лягають на продавця, то відправка товару з Польщі, а не з Німеччини, жодним чином не впливає на митну вартість товару. Наявність у продавця юридичної адреси у місті Берліні (Німеччина) само по собі не перешкоджає останньому здійснювати продаж товару з іншого місця.
Разом з тим, пунктом 2.3 контракту обумовлено, що країнами відправлення товару, що поставляється, є країни Європейського Союзу, а також Швейцарія та Норвегія. Наведене вказує на можливість завантаження товару із країни-члена Європейського Союзу, зокрема, у Республіці Польща.
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
На думку суду, відповідач у повідомленні декларанту необґрунтовано вказав про необхідність подання додаткових документів з тих підстав, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року в графі C.1.3 зазначений інший власник - Auto-Union-Str, а продавцем товару відповідно до рахунка-фактури від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 є фірма Arcadeа UG.
Разом із митною декларацією декларант надавав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року (а.с.31-33; переклад на а.с.34, 37-40). Суд зауважує, що у графі С.1.3 зазначений не найменування власника транспортного засобу, а адреса: Ауто-Юніон-Штр.1. Найменування (назва) - Ауді АГ міститься в графі С.1.1.
Необхідно зазначити, що за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
З поданих декларантом документів (контракту від 31 січня 2023 року №РР-2302-01, рахунка-фактури від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія Arcadeа UG (Німеччина), яка також вказана відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній (а.с.41, переклад на а.с.43), митній декларації країни відправлення від 14 квітня 2023 року №23РІ301010Е0495288 (а.с.46, переклад на а.с.48), сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.l №PL/MF/AS 0031043 від 14 квітня 2023 року (а.с.27, переклад на а.с.29-30). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.
Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Витребовуючи виписку з бухгалтерської документації, відповідач також не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити.
Незрозумілою є і вимога про надання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. На чому ґрунтуються умовиводи митного органу про наявність у позивача ліцензійного чи авторського договору з огляду на предмет поставки, відзив на позов, спірне рішення пояснень не містять.
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.
Зауваження митниці про те, що вартість товару в митній декларації країни відправлення №23PL301010E0495288 від 14 квітня 2023 року (а.с.46, переклад на а.с.48) - «188865» не співпадає з вартістю в інвойсі від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01 (а.с.22) - 40280,00 євро, є надуманими, адже очевидним є те, що в експортній декларації йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у злотих при конвертації валют у митних цілях в Республіці Польща. На думку суду, митний орган не мав труднощів перевірити це числове значення за курсом валют.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA204080/2023/001063 від 30 січня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару (а.с.96 зворот - 97). Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16), за виковками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).
Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару №UA205140/2023/001362 від 21 квітня 2023 року винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу та у зв'язку із залученням перекладача.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 16 січня 2022 року №16-01/01, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Дженерал Лігал Груп» (далі - Адвокатське об'єднання) та ТзОВ «Вікторія Лідер Груп» (а.с.55), додаткової угоди (замовлення) від 20 липня 2023 року №02/07 до договору від 16 січня 2022 року №16-01/01 (а.с.56), рахунку від 20 липня 2023 року №04 (а.с.57), акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20 липня 2023 року №02/07 (а.с.58), платіжної інструкції від 20 липня 2023 року №853 (а.с.59).
Договором про надання правової допомоги від 16 січня 2022 року №16-01/01 визначено, що Адвокатське об'єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ «Вікторія Лідер Груп» з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 20 липня 2023 року №02/07 Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні випуску товару №UA205140/2023/001362. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об'єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 та картки відмови №UA205140/2023/001362; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішення у справі; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності. Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання становить 8000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).
У рахунок від 20 липня 2023 року №04 включено такі послуги: юридична консультація (1 год) - 500,00 грн; складання позовної заяви (12 год) - 6000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи - 1500,00 грн.
Сторонами договору підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20 липня 2023 року №02/07 про надання юридичних послуг загальною вартістю 8000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 20 липня 2023 року №853.
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову, а також з огляду на надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням в подібних справах в інтересах позивача (справи №140/651/23, №140/1134/23, №140/21577/23), тому визначені 12 годин на складання позовної заяви є надмірно завищеними. Крім того, відшкодуванню підлягають послуги, які надані, а не ті, які можливо будуть надаватися у майбутньому.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що
предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 20 липня 2023 року №02/07 (а.с.57), правова допомога полягає не лише у складанні позовної заяви, а й у здійсненні супроводу справи до виконання судового рішення; представництва інтересів позивача не тільки у суді, але й в інших органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях. Також акт виконаних робіт повинен містити перелік уже наданих на дату його підписання послуг зі складання процесуальних документів, а не тих, які можливо у майбутньому виникне потреба підготувати. У цій справі, крім послуг зі складання позовної заяви, вартість яких визначена окремо, позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг та витраченого часу є вочевидь завищеним.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення та які є письмовими доказами у цій справі, суд керується приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок-фактуру від 22 серпня 2023 року №112/2023/1 на суму 3000,00 грн (а.с.60), акт прийняття-передачі наданих послуг від 22 серпня 2023 року №112/2023/2 (а.с.61), платіжну інструкцію від 22 серпня 2023 року №938 про сплату на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за послуги перекладу 3000,00 грн (а.с.62).
Відповідач у відзиві на позов заперечив про стягнення зазначених витрат, покликаючись на те, що вартість наданих послуг є явно завищеною, а з наданих документів неможливо зрозуміти, хто здійснював переклад документів (приватним нотаріусом було засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а виконавцем робіт є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ).
До відповіді на відзив позивач додатково надав довідку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 27 вересня 2023 року №112 (а.с.112), якою підтверджено, що переклад документів здійснювали перекладачі ОСОБА_3 (найманий працівник) та ОСОБА_2 (співпрацює за цивільно-правовим договором), справжність підписів яких на перекладі засвідчено нотаріально, зокрема, щодо таких документів: інвойсу від 04 квітня 2023 року №РР-2304-01; сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) №PL/MF/AS 0031043 від 14 квітня 2023 року; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року; міжнародної товарно-транспортної накладної від 14 квітня 2023 року; митної декларації країни відправлення №23PL301010E0495288 від 14 квітня 2023 року.
З огляду на ту обставину, що такі документи, як сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l №PL/MF/AS 0031043 від 14 квітня 2023 року, міжнародна товарно-транспортна накладна від 14 квітня 2023 року як докази не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 500,00 грн.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 5578,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31 серпня 2023 року №957 (а.с.18), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.64).
Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 9578,00 грн (5578,00 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору; 500,00 грн - витрати на залучення перекладача; 3500,00 грн - витрати на правничу допомогу).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Лідер Груп» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22А, ідентифікаційний код юридичної особи 44549924) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці рішення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/000236/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 квітня 2023 року №UA205140/2023/001362.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Лідер Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 9578,00 грн (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк