ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.11.2023Справа № 910/12477/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу №910/12477/23
за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу Батуринської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Смолянінової Олени Анатоліївни
про стягнення 220 502,86 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу Батуринської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Смолянінової Олени Анатоліївни про стягнення штрафних санкцій у розмірі 220 502,86 грн, оскільки відповідачем належним чином не виконано умови Договору №5-41 СЕО на виконання проектних робіт від 17.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12477/23, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
17.04.2020 Батуринською міською радою (Замовник по Договору, далі - Позивач), та ФОП Смоляніновою Оленою Анатоліївною (Виконавець по Договору, Відповідач) укладено Договір № 5-40СЕО на виконання проектних робіт (далі - Договір № 5-40 СЕО).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 5-40СЕО Позивач замовляє, а Відповідач розробляє містобудівну документацію, а саме: «Звіт про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування району м. Батурин, Бахмацького району Чернігівської області, орієнтовною площею 1250 га».
Вартість робіт за цим Договором визначається згідно Кошторису робіт та Протоколу погодження договірної ціни і становить 197 800,00 грн., в тому числі ЄП 5% - 9 890,00 грн. (п. 2.1. Договір № 5-40CEO).
Згідно п. 2.2. Договору № 5-40СЕО роботи, які передбачені цим Договором, здійснюються етапами. Види і зміст робіт щодо розробки містобудівної документації Відповідачем, вимоги щодо них та строки виконання основних етапів робіт визначаються Календарним планом виконання робіт (Додаток №2), який є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.2.2. Договору № 5-40СЕО визначено, що розрахунок за виконані роботи кожного етапу Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт відповідного етапу, а саме:
- за виконані роботи етапу « 1» - 30 300,00 (в т.ч. ЄП 5% 1 515,00);
- за виконані роботи етапу « 2» - 74 200,00 (в т.ч. ЄП 5% 3 710,00);
- за виконані роботи етапу « 3» - 93 300,00 (в т.ч. ЄП 5% 4 665,00).
Джерелом фінансування даних робіт є місцевий бюджет (п. 2.6. Договору № 5-40CEO).
У відповідності до п. 3.1. (п.п. 3.1.1.) Договору № 5-40СЕО Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно виконувати роботи згідно з завданням на проектування генерального плану території (Додаток №1) та календарним планом виконання робіт (Додаток №2). Передавати роботи Замовнику разом з актами здачі-прийняття виконаних робіт.
Пунктом 3.2. (п.п. 3.2.3.) Договору № 5-40СЕО визначено, що замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи на умовах, передбачених Договором, в т.ч. у випадку дострокового їх виконання.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України (п. 4.1. Договору № 5-40CEO).
У пункті 4.3. Договору № 5-40СЕО закріплено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного Договору, порушення строків виконання робіт або усунення недоліків з вини Виконавця, останній платить Замовнику за кожний прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми фактично невиконаних робіт, щодо яких виникло прострочення, що діяло у період, за який сплачується пеня. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе договірних зобов'язань (п. 4.6. Договору № 5-40СЕО).
Згідно п. 6.1. Договору № 5-40СЕО усі спори, що виникають при виконанні цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Пунктом 7.1. Договору № 5-40СЕО визначено, що договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору та всіх документів, що з ним пов'язані.
Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 8.1. Договору № 5-40CEO).
Відповідно до п. 10.1. Договору № 5-40СЕО в процесі виконання Договору Сторони за взаємним погодженням можуть змінювати його умови шляхом підписання додаткових угод зі змінами до Договору, які стають його невід'ємною частиною.
29.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 5- 40СЕО, якою пункт 3.1.1. викладено у наступній редакції «Своєчасно та якісно виконувати роботи згідно з завданням на проектування генерального плану території із змінами (Додаток №1) та Календарним планом виконання робіт із змінами (Додаток №2). Передавати роботи Замовнику разом з актами здачі- прийняття виконаних робіт».
Пункт 7.1. Договору № 5-40СЕО викладено наступним чином «Договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками, діє до 31 грудня 2021 року, до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору та всіх документах, що з ним пов'язані».
Окрім того, додатковою угодою № 1 від 29 грудня 2020 року до Договору №5-40 СЕО внесені зміни до Календарного плану виконання робіт, який є додатком № 2 до Договору. Відповідно до Календарного плану виконання проектних робіт (із змінами) 1 етап робіт необхідно виконати до 27 квітня 2020 року, 2 етап - до 10 червня 2021 року, 3 етап - 10 липня 2021 року.
Процесуальний позивач вказує, що ФОП Смолянінова О.А. усупереч умовам укладеного договору № 5-40СЕО не виконала 2-й та 3-й етапи розробки містобудівної документації, чим порушила взяті на себе зобов'язання за укладеним договором.
У зв'язку із викладеним, прокурором нараховано та заявлено до стягнення 122 418,83 грн пені, 45 393,80 грн інфляційних втрат та 7 560,60 грн 3% річних.
17.04.2020 Батуринською міською радою (Замовник по Договору) та ФОП Смоляніновою Оленою Анатоліївною (Виконавець по Договору) укладено Договір № 5-41СЕО на виконання проектних робіт (далі - Договір № 5-41 СЕО).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 5-41СЕО Позивач замовляє, а Відповідач розробляє містобудівну документацію, а саме: «Звіт про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування с. Городище, с. Матіївка Батуринської міської ради ОТГ Бахмацького району, Чернігівської області, орієнтовною площею 542 га та 177 га».
Вартість робіт за цим Договором визначається згідно Кошторису робіт та Протоколу погодження договірної ціни і становить 73 300,00 грн., в тому числі ЄП 5% - 3 665,00 грн. (п. 2.1. Договір № 5-41CEO).
Згідно п. 2.2. Договору № 5-41СЕО роботи, які передбачені цим Договором, здійснюються етапами. Види і зміст робіт щодо розробки містобудівної документації Відповідачем, вимоги щодо них та строки виконання основних етапів робіт визначаються Календарним планом виконання робіт (Додаток №2), який є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.2.2. Договору № 5-41СЕО визначено, що розрахунок за виконані роботи кожного етапу Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт відповідного етапу, а саме:
- за виконані роботи етапу « 1» - 30 300,00 (в т.ч. ЄП 5% 1515,00);
- за виконані роботи етапу « 2» - 24 105,00 (в т.ч. ЄП 5% 1 205,25);
- за виконані роботи етапу « 3» - 18 895,00 (в т.ч. ЄП 5% 994,75).
У відповідності до п. 3.1. (п.п. 3.1.1.) Договору № 5-41СЕО Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно виконувати роботи згідно з завданням на проектування генерального плану території (Додаток №1) та календарним планом виконання робіт (Додаток №2). Передавати роботи Замовнику разом з актами здачі-прийняття виконаних робіт.
Пунктом 3.2. (п.п. 3.2.3.) Договору № 5-41СЕО визначено, що замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи на умовах, передбачених Договором, в т.ч. у випадку дострокового їх виконання.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та /або чинним законодавством України (п. 4.1. Договору № 5-41CEO).
У пункті 4.3. Договору № 5-41СЕО закріплено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного Договору, порушення строків виконання робіт або усунення недоліків з вини Виконавця, останній платить Замовнику за кожний прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми фактично невиконаних робіт, щодо яких виникло прострочення, що діяло у період, за який сплачується пеня. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе договірних зобов'язань (п. 4.6. Договору № 5-41CEO).
Згідно п. 6.1. Договору № 5-41СЕО усі спори, що виникають з цього Договору або при пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Пунктом 7.1. Договору № 5-41СЕО визначено, що договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору та всіх документів, що з ним пов'язані.
Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або повязані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 8.1. Договору № 5-41СЕО).
Відповідно до п. 10.1. Договору № 5-41СЕО в процесі виконання Договору Сторони за взаємним погодженням можуть змінювати його умови шляхом підписання додаткових угод зі змінами до Договору, які стають його невід'ємною частиною.
29.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 5- 41СЕО, якою пункт 3.1.1. викладено у наступній редакції «Своєчасно та якісно виконувати роботи згідно з завданням на проектування генерального плану території із змінами (Додаток №1) та Календарним планом виконання робіт із змінами (Додаток №2). Передавати роботи Замовнику разом з актами здачі- прийняття виконаних робіт».
Пункт 7.1. Договору № 5-41СЕО викладено наступним чином «Договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками, діє до 31 грудня 2021 року, до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору та всіх документах, що з ним пов'язані».
Окрім того, додатковою угодою № 1 від 29 грудня 2020 року до Договору №5-41 СЕО внесені зміни до Календарного плану виконання робіт, який є додатком № 2 до Договору. Відповідно до Календарного плану виконання проектних робіт (із змінами) 1 етап робіт необхідно виконати до 27 квітня 2020 року, 2 етап - до 10 червня 2021 року, 3 етап - 10 липня 2021 року.
Процесуальний позивач вказує, що ФОП Смолянінова О.А. усупереч умовам укладеного договору № 5-41 СЕО не виконала 2-й та 3-й етапи розробки містобудівної документації, чим порушила взяті на себе зобов'язання за укладеним договором.
У зв'язку із викладеним, прокурором нараховано та заявлено до стягнення 31 489,27 грн пені, 11 686,45 грн інфляційних втрат та 1 953,91 грн 3% річних.
Отже, позивачем заявлено до стягнення 153 908,10 грн пені, 57 080,25 грн інфляційних втрат та 9 514,51 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договорів строк виконання зобов'язання по договору в частині виконання робіт з розроблення містобудівної документації є таким, що настав.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем визначених у договорах робіт у строки узгоджені сторонами. Акти приймання-передачі виконаних робіт в матеріалах справи відсутні. Доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань, а також неможливості виконання робіт відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлені судом обставини, відповідач є таким, що допустив прострочення виконання зобов'язань за договорами щодо виконання робіт.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки пені позивача, суд дійшов висновку, що вони є вірним, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 153 908,10 грн пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 9 514,51 грн 3% річних.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим ніж заявлено позивачем, а тому не виходячі за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі 57 080,25 грн.
Щодо правомірності звернення прокурора із даним позовом суд відзначає наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області, будучи стороною Договору №5-40 СЕО щодо розробки містобудівної документації «Звіт про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування м. Батурин, Бахмацького району Чернігівської області, орієнтовною площею 1250 га» та Договору №5-41 СЕО щодо розробки містобудівної документації «Звіт про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування с. Городище, с.Матіївка Батуринської міської ради ОТГ Бахмацького району, Чернігівської області, орієнтовною площею 542 га та 177 га», достовірно знаючи, що 2 та 3 їх етапи у строки, визначені календарними планами виконання проектних робіт, Виконавцем ФОП Смоляніновою А.О. не виконані, чим прострочено виконання договорів, не вжила належних заходів щодо стягнення штрафних санкцій з останньої.
Враховуючи нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, прокурор має право звернутися до суду із даним позовом.
Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту майнових інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень, у зв'язку з нездійсненням відповідними органами, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави та є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договорами № 5-40СЕО від 17.04.2020 та № 5-41СЕО від 17.04.2020 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смолянінової Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Батуринської міської ради (16512, Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця ім. В.Ющенка, будинок 30; ідентифікаційний номер 04412354) 153 908 (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісім) грн 10 коп. пені, 57 080 (п'ятдесят сім тисяч вісімдесят) грн 25 коп. інфляційних втрат та 9 514 (дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 51 коп. 3% річних
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смолянінової Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.11.2023.
Суддя Літвінова М.Є.