ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
20.11.2023Справа № 910/12005/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу №910/12005/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФМ ГРУП» (вул. Миколи Кибальчича, буд. 2-А, м. Київ, 02218; ідентифікаційний код 41493455)
до Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,1-а; ідентифікаційний код 03327664)
про стягнення 37 750,00 грн.
без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФМ ГРУП» (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 37 750,00 грн, з яких: 36 500,00 грн. заборгованості; 1 250,00 грн. пені та 2 684,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зі сторони відповідача обов'язку з оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/12005/23; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.08.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому серед іншого клопотав про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою від 17.08.2023 приватному акціонерному товариству "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
05.10.2023 від відповідача надійшли пояснення у справі, в яких він повідомив про сплату грошових коштів у розмірі 36 500,00 грн.; просив закрити провадження у справі, зменшення розміру штрафних санкцій до 100 грн., в решті позовних вимог відмовити.
Заява мотивована тим, що відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 36 500,00 грн, а в силу нормативного регулювання діяльності відповідача відсутні прибутки та заборонено нараховувати санкції , а також відповідач зазнає додаткових витрат на відновлення мереж водопостачанні і водовідведення пошкоджуваних атаками російського агресора.
Надавши розумний час позивачеві для заперечень, суд ухвалює рішення не отримавши відповідних заяв.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та перерв у роботі судуд та учасників справи через оголошення повітряної тривоги в місті Києві, та з огляду на те, що у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФМ ГРУП» та приватним акціонерним товариством "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" укладено договір від 21.03.2023 №377/24/16-23 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю(відповідачу) тверде паливо за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, згідно заявок Покупця в письмовому або електронному вигляді, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах Договору.
Пунктом 2.1 обумовлено, що сума Договору складає 36 500,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 5.1. Договору Покупець здійснює оплату Товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання Товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 7.3. передбачено, що Покупець несе відповідальність, а саме: - у випадку порушення виконання пункту 5.1. Договору, Покупець сплачує пеню Постачальнику в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.
В договорі також зазначено, що до моменту розірвання Договору сторони повинні провести взаємні розрахунки: Покупець оплатити Постачальнику вартість фактично поставленого товару, Постачальник - повернути Покупцю кошти, сплачені ним за Товар, який не було поставлено.
Відповідно до пункту 11.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по « 31» грудня 2023 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
Позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2023 №21.
У свою чергу, Товариство зобов'язання з оплати товару у повному обсязі та належним чином не виконало; доказів своєчасної сплати, на противагу викладеному, суду не подано.
12.07.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №01 про сплату заборгованості у розмірі 36 500,00 грн.
У свою чергу, відповідач вказану вимогу не виконав і грошові кошти позивачу не перерахував.
Після відкриття провадження у справі та подання відзиву у справі, Товариство перерахувало Компанії суму основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.10.2023 №3348 на суму 36 500,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 36 500,00 грн. слід закрити.
Водночас, крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 250,00 грн. (період нарахування з 01.07.2023 по 25.07.2023).
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Сторони у Договорі погодили, що у разі прострочення споживачем оплати за цим Договором, споживач зобов'язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.
Відповідач допустив порушення грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого за Договором товару, у зв'язку з чим Позивач нарахував на суму боргу пеню.
За розрахунком перевіреним судом стягнення підлягає пеня у розмірі 1250,00 грн.
Разом з тим, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми пені, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19і №918/116/19.
Так, у відзиві на позов Відповідач просив зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 100 грн. У клопотанні просив врахувати активну фазу ведення бойових дій в межах Київської області в період лютого 2022 року по квітень 2022 року та факт віднесення Відповідача до організації, яка здійснює забезпечення водопостачання та водовідведення міста Києва.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: водопостачання та водовідведення.
Згідно статті 4 Закону України «Про критичну інфраструктуру» захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.
Посилання відповідача на неможливість належного виконання зобов'язання у встановлений строк за спірним договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які були спричинені введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, та у зв'язку із цим звільненням його від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язання відповідачем з оплати переданого йому в травні 2023 року товару за договором було виконано у жовтні 2023 року. Це свідчить про можливість виконання відповідачем зобов'язання за договором від 21.03.2023 після введення 24 лютого 2022 року воєнного стану та в умовах збройної агресії проти України.
Відповідач підписуючи умови договору поставки був обізнаний з їх змістом та наслідками не виконання ним своїх зобов'язань.
Доказів неможливості виконання зобов'язання за договором травні-червні 2023 року суду не надано, тому доводи з цього приводу є необгунтованими.
Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому, в даному випадку відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення його від виконання частини прийнятих зобов'язань.
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», поширює свою дію як на підставу заборони нарахуванню відповідачу штрафних санкцій та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги та не розповсюджується на відносини юридичних осіб. У разі несплати або оплати не в повному обсязі припинення надання житлово-комунальних послуг населенню заборонено.
Суд бере до уваги стрімке підвищення вартості енергоносіїв та реактивів і реагентів використовуваних відповідачем. За таких обставин вбачається адекватним клопотання відповідача з посиланням на необхідність захисту підприємства віднесеного відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до числа виконавців життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, до яких належать, зокрема, водопостачання та водовідведення.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов'язання, характеру вчиненого правопорушення, відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати товару, а також того, що сума штрафних санкцій не може бути відшкодована за рахунок законних джерел доходу відповідача, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України, ст. 616 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 625 грн.
За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України підлягає стягненню 625 грн. пені.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження у справі №910/12005/23 в частині стягнення боргу у розмірі 36 500,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФМ ГРУП» до Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" в частині стягнення 1 250,00 грн. пені задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,1; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФМ ГРУП» (вул. Миколи Кибальчича, буд. 2-А, м. Київ, 02218; ідентифікаційний код 41493455): 125 (сто двадцять п'ять) грн 00 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
У іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.11.2023.
Суддя Ігор Курдельчук