Рішення від 09.11.2023 по справі 910/6287/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2023Справа № 910/6287/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) до фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошових коштів у розмірі 4813712,71 грн,

Представники учасників справи:

від прокурора - Плотницький О.М.;

від позивача - Чорний І.В., Гогія Ю.С.;

від відповідача - Гаврилюк М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.04.2023 Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 4813712,71 грн. та була передана 25.04.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 (далі Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сапожніковим Леонідом Євгенійовичем, (далі Постачальник) укладено Договір №518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю (далі - договір).

На виконання умов п. 4.6 договору замовником в повному обсязі було здійснено оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості, що складала суму попередньої оплати - 2 739 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2040 від 28.09.2022 з відміткою казначейства про зарахуванням попередньої оплати на рахунок постачальника від 30.09.2022.

14 жовтня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю (додаткова угода №1).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1, замовник та постачальник дійшли згоди викласти пункт 5.2 розділу 5 договору у наступній редакції: "Постачальник зобов'язаний поставити всю кількість товару у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін не пізніше 20.11.2022 року. У разі продовження строку дії правового режиму воєнного стану - не пізніше 12.12.2022 року", за умови виконання абзацу 1 пункту 4.6 договору до 20.11.2022 року.

Оскільки дію правового режиму воєнного стану було продовжено, постачальник зобов'язаний поставити всю кількість товару у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін не пізніше 12.12.2022 року (70 % розміру поставки товару), за умови своєчасної поставки товару на суму попередньої оплати до 20.11.2022 (30% розміру поставки товару).

Внаслідок неналежного виконання умов договору, 24.12.2022 укладено додаткову угоду №2-22 про розірвання договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022 року, укладеного між замовником та постачальником (далі - додаткова угода №2-22 від 24.12.2022).

Як вказує позивач з моменту набрання чинності додатковою угоди №2-22 від 24.12.2022, зобов'язання сторін, що виникли з договору, припинилися окрім відповідного грошового зобов'язання постачальника перед замовником, передбаченого пунктом 4.6 розділу IV договору.

Таким чином позивач вказує, що даною додатковою угодою, постачальнику було продовжено термін поставки (передачі) товарів за договором - до 12.12.2022 року включно, за умови здійснення поставки на суму попередньої оплати до 20.11.2022. Проте, даними змінами відповідач не скористався, разом з тим не повернув суму попередньої оплати, у разі неможливості здійснити таку поставку на суму попередньої оплати.

Оскільки відповідач товар не поставив, а також не повернув суму попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача 4 813 712,71 грн з яких: сума неповернутої оплати складає 2 739 600,00 грн та штрафні санкції у розмірі 2 074 112,71 грн.

25.04.2023 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Сапожнікову Леоніду Євгенійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., у межах суми позову 4 813 712,71 грн.

26.04.2023 зазначена заява передана судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.05.23.

17.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує стосовно позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що на виконання договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022 постачальник протягом листопада -грудня 2022 року здійснив постачання паливних брикетів з торфу та вуглецю з належним чином оформленими товаросупровідними документами відповідно до додатку №1 цього договору у військові частини №№ НОМЕР_7, НОМЕР_10, НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_11, НОМЕР_6, проте станом на 01.05.2023 не отримав примірники товаросупровідних документів, підписаних з боку замовника. Він неодноразово звертався з письмовими скаргами та листами як до замовника, так і до товароодержувачів, проте відповіді не отримав. Зазначав, що на виконання умов договору ним було поставлено товар на суму 2 355 864,00 грн, а тому сума попередньої оплати, яка має бути повернута позивачу становить 383 736,00 грн. Крім того, враховуючи п. 9.1 договору, сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-22-1624 від 02.12.2022, вважає, що він звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а отже нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Також вважає. що інфляційне збільшення та 3% річних мають нараховуватися на суму, яку повинен був повернути відповідач, а не на усі 30% передплати, у зв'язку із чим інфляційне збільшення становить 21 124,45 грн, а 3% річних - 5677,19 грн. Отже. загальна сума заборгованості з інфляційними втратами і 3% річних становить 410 537,64 грн.

29.05.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 відкладено підготовче засідання на 15.06.23 о 10:30 год.

01.06.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в останньому. Вказував, що відзив відповідача не містить вичерпних доказів про реальну поставку товарів, ним не надано актів приймання-передачі товару. Оскільки відповідач не здійснив поставку товару, чим порушив умови договору, з нього підлягають стягненню штрафні санкції.

12.06.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача було сформовано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник просить в позові відмовити в повному обсязі.

15.06.2023 до початку судового засідання від представника відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, а також від представника позивача надійшла заява про залучення третьої особи військової частини НОМЕР_4 . У судовому засіданні 15.06.2023 представник позивача заявив усне клопотання про залучення в якості третьої особи всіх військових частин, згідно договору розгляд усного клопотання залишив на розсуд суду.

Так, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_4 обґрунтоване тим, що останній є товароодержувачем за договором №518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю.

У судовому засіданні 15.06.2023 судом оголошено перерву до 20.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі військову частину НОМЕР_4 , а також всіх військових частин згідно договору у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відмовлено. Клопотання представника відповідача про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано від Військової частини № НОМЕР_5 копії (завірені належним чином):

- накладну за поставлений товар на адресу Військової частини № НОМЕР_5 від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року (Військової частини № НОМЕР_5 );

- акт приймання-передавання товару для перевезення від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року на адресу Військової частини № НОМЕР_5 ;

- завіреного належним чином відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року Повідомлення-авізо;

від Військової частини № НОМЕР_6 копії (завірені належним чином):

- накладну за поставлений товар на адреси Військової частини № НОМЕР_6 від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року (Військової частини № НОМЕР_6 );

- акт приймання-передавання товару для перевезення від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року на адресу Військової частини № НОМЕР_6

- завіреного належним чином відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року Повідомлення-авізо;

від Військової частини № НОМЕР_7 копії (завірені належним чином):

- накладну за поставлений товар на адресу Військової частини № НОМЕР_7 від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року (Військової частини № НОМЕР_7 ).

- акт приймання-передавання товару для перевезення від фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є. відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року на адресу Військової частини № НОМЕР_7

- завіреного належним чином відповідно до Договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022 року Повідомлення-авізо. Встановлено строк для подання витребуваних судом доказів - до 14.07.2023.

06.07.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів.

17.07.2023 на виконання вимог ухвали НОМЕР_8 прикордонний загін Державної прикордонної служби України надав до суду належним чином завірені копії документів за поставлений товар на адресу ВЧ НОМЕР_7 від ФОП Сапожнікова Л.Є. відповідно до договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022.

17.07.2023 на виконання вимог ухвали ВЧ НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України надала до суду завірені копії накладної, акту приймання-передавання та повідомлення авізо.

19.07.2023 на виконання вимог ухвали НОМЕР_9 прикордонний загін Державної прикордонної служби України надав до суду належним чином засвідчені копії акту приймання-передавання товару для перевезення від ФОП Сапожнікова Л.Є. на адресу ВЧ НОМЕР_6 , накладну на поставлений товар та повідомлення авізо.

20.07.2023 позивач подав до суду клопотання про витребування у відповідача оригіналів актів приймання-передавання товару для перевезення.

20.07.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.08.2023.

У судовому засіданні 03.08.2023 оголошено перерву до 04.09.2023.

31.08.2023 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Сапожнікову Леоніду Євгенійовичу (РНОКПП: НОМЕР_3 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., у межах суми попередньої оплати 2739600,00 грн. та 01.09.2023 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

01.09.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення по справі.

04.09.2023 до початку розгляду справи від Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла заява про вступ. Остання обґрунтована тим, що під час досудового розслідування встановлено, що 27.09.2022 між військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП Сапожніков Л.Є. укладено Договір № 518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю на загальну суму 9 132 000,00 грн. Відповідно до заяви військової частини НОМЕР_1 ФОП Сапожніков Л.Є. заволодів грошовими коштами Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України під час виконання умов Договору № 518-22 (ЦЗ).

Предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023100130001041 від 26.06.2023 та предметом доказування під час судового розгляду у справі № 910/6287/23 є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення та мають значення для розгляду справи по суті та підлягають встановленню, як при ухваленні судового рішення, так і під час досудового розслідування.

Оскільки пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 знаходиться у Дарницькому районі м. Києва (вул. Світла) здійснення функцій органів прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в особі структурного підрозділу Державної прикордонної служби покладено на Дарницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

З огляду на вищевикладене керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону вважає, що є необхідність вжиття Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони заходів представницького характеру шляхом вступу прокурора у справу № 910/6287/23 на стороні позивача.

У судовому засіданні 04.09.2023 суд, дослідивши матеріали справи та доводи Прокуратури, викладені у заяві, а також те що суд не перейшов до розгляду справи по суті, допустив Прокуратуру до участі у справі №910/6287/23 та оголосив у судовому засіданні перерву до 14.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення позову.

13.09.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

14.09.2023 Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону подав до суду письмові пояснення, в яких зазначав, що постачальником належним чином не підтверджено факт постачання товару 6 військовим частинам, адже протягом 5 календарних днів з дня прийняття товару (передача за твердження відповідача здійснювалася у жовтні 2022 року) товароодержувачем не повернуто замовнику оформлені належним чином: примірник акту приймання-передавання товару, два примірники накладної замовника із підписами матеріально-відповідальних осіб товароодержувача, оригінал доручення на отриманий товар від товароодержувача повідомлення-авізо та копії якісних документів, що підтверджують якість поставленого товару від постачальника, завірених належним чином.

У судовому засіданні 14.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023.

26.09.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 6 021 138,94 грн, з яких пеня 0,1% - 1 057 485,60 грн, штраф 7% - 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3% річних - 81 287,31 грн, та неповернута сума попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

У судовому засіданні 26.09.2023 оголошено перерву до 10.10.2023.

10.10.2023 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/6287/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

У судовому засіданні 24.10.2023 оголошено перерву до 09.11.2023.

У судове засідання 09.11.2023 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

27.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сапожніков Леонід Євгенійович (постачальник) укладено договір № 518-22 (ЦЗ) на закупівлю брикету з торфу та вуглецю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. та п. 1.4. Договору, постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику (Товароодержувачу) товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник (Товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: брикет з торфу та брикет з вуглецю, код ДК 021:2015-09110000-3 «Тверде паливо». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток №1). Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з специфікацією (додаток № 1 ).

За умовами п. 2.1 договору товари повинні бути поточного року випуску, а їх якість відповідати технічному опису (додаток №2) та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами (декларація виробника та/або посвідчення про якість та/або сертифікат якості та/або протоколом випробування та/або експлуатаційний дозвіл та/або паспорт та/або експертний висновок на дослідження тощо). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в країні виробника на аналогічні товари.

Згідно з п. 3.1. - 3.3. договору загальна сума договору складає - 9 132 000,00 грн, без ПДВ. Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок - фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами. Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

До кожної партії товару що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику (товароодержувачу) накладні (у двох примірниках) та рахунки - фактури, завірені представником постачальника, уповноваженим на підписання господарських та фінансових документів (п. 4.4 договору).

Товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до п. 3.2 цього розділу ІІІ договору (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору оплата товару здійснюється у такому порядку:

попередня оплата у розмірі 30 % від загальної вартості товарів у сумі 2 739 600,00 грн без ПДВ, здійснюється на підставі рахунку - фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк визначений пунктом 5.1. даного договору;

перерахування 70 % від загальної вартості товарів у сумі 6 392 400,00 грн без ПДВ, замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Згідно з п. 4.7 договору у разі порушення постачальником зобов'язань за договором понад 2 (два) календарні дні, постачальник зобов'язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії).

За умовами п. 5.1 договору відвантаження та поставка товару до замовника (товароодержувача) проводиться на підставі документів, оформлених замовником з подальшим його перевезенням в місця, визначені специфікацією (додаток №1), проводиться за рахунок коштів (або транспортом) постачальника в строки, передбачені п. 5.2 цього договору.

Поставка товару за цим договором складає до 14 календарних днів за заявкою замовника з моменту її надсилання. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - sv.leonad@gmail.com. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - okoiz@dpsu.gov.ua лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену dpsu.gov.ua (провайдера).

Кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 20.11.2022.

Згідно з п. 5.3договору місце поставки (передачі) товарів: поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику (товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою товароодержувачів (додаток 1).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що до кожної партії товару що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника.

Відповідно до п. 5.5 договору для перевезення товару до товароодержувача, уповноваженими особами замовника оформляється накладна на товар (в чотирьох примірниках), акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (додаток №3 до договору, який є невід'ємною частиною договору), повідомлення-авізо (в двох примірниках). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій - постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до замовника.

Разом з четвертим примірником акт приймання - передавання товару для перевезення до замовника постачальником в термін не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня прийняття товару товароодержувачем повертаються оформлені належним чином два примірники накладної замовника, з підписами матеріально - відповідальних осіб товароодержувача, оригінал доручення на отриманий товар від товароодержувача, повідомлення - авізо (1 примірник), та копії якісних документів, що підтверджують якість поставленого товару від постачальника, завірених належним чином. Датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату, вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акт приймання - передавання товару для перевезення. Документи, що підтверджують факт постачання товару постачальником до товароодержувача, які оформлені з порушенням вимог щодо їх оформлення (виправлення, відсутність дат, тощо) будь - якою із сторін в процесі поставки товару прийматися не будуть. Всі витрати, пов'язані з оформленням документів на перевезення, а також з передачі (надсилання) документів після оформлення приймання - передавання покладаються на постачальника (п. 5.6договору).

Відповідно до п. 5.7 договору замовник (товароодержувач) не здійснює приймання-передавання товару, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи.

Присутність представника постачальника під час приймання товару замовником (товароодержувачем) є обов'язковою. Представник постачальника повинен мати підтверджуючий документ (доручення, довіреність), який уповноважує його на участь в прийманні товару. У разі відсутності підтерджуючих документів, які уповноважують представника постачальника на участь в прийманні замовником (товароодержувачем) товару, приймання товару замовником (товароодержувачем) не проводиться (п. 5.8 договору).

Приймання товару за кількістю і якістю проводиться уповноваженими особами сторін у день поставки товару. У випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь - якої його кількості, товароодержувач спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред'являє претензію постачальнику. Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 календарних днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику (товароодержувачу) недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки. Замовник (товароодержувач) може відкласти приймання товару за кількістю та якістю до моменту коли постачальник надасть документи, які підтверджують кількість та якість товару, що постачається (п. 5.9. - п. 5.12 договору).

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п.п. 6.3.1., п.п. 6.3.5. та п.п. 6.3.6. п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; нести всі ризики, які можуть зазнати товари до моменту їх передачі замовнику; повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 календарних днів з моменту направлення замовнику вимоги (листа, претензії), у разі порушення зобов'язань за договором понад 2 календарні дні.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов'язання, повертається замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов'язання (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.7. договору постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов'язана не пізніше десяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомлення про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово - промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/ несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.3 договору).

У разі існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору, шляхом його розірвання. У такому разі сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) проінформувати іншу сторону про свою відмову від договору. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1. Договору).

Згідно специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили товар, кількість, ціну та товароодержувачів товару, що буде поставлятися, а саме: брикет з торфу у кількості 1200 тон вартістю 6650,00 за шт, всього - 7 980 000,00 грн без ПДВ; брикет з вуглецю у кількості 120 тон вартістю 9600,00 за шт, всього - 1 152 000,00 грн. Загальна вартість товару 9 132 000,00 грн. без ПДВ.

Товароодержувачі брикету з вуглецю: військова частина НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 - 120 тон.

Товароодержувачі брикету з торфу: ВЧ НОМЕР_4, АДРЕСА_3 - 100т.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_32 - 72т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_4 - 20т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_5 - 50т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_5 - 43 т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_6 - 40т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_7 - 5т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_7 0 6т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_5 - 36 т.; ВЧ НОМЕР_10 , АДРЕСА_33 - 78 т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_7 - 61т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_8 - 13т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_9 - 4т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_10 - 38 т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_7 - 139т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_11 - 10т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_12 - 30т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_13 - 11 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_14 - 21т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_15 - 10т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_16 - 30 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_17 - 31т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_18 - 41 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_19 - 14 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_20 - 13 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_21 - 7т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_22 - 13 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_23 - 7т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_24 -21т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_8 , - 21т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_25 -21т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_8 - 20т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_34 - 14 т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_26 - 14т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_7 - 28т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_27 - 15 т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_28 - 24т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_29 - 16т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_27 - 30т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_30 - 23т.; ВЧ НОМЕР_11 , АДРЕСА_31 . - 10т.

Крім того, між сторонами підписано технічний опис (додаток № 2 до договору).

Вказаний договір, специфікація та технічний опис підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

14.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, відповідно до якої виклали п. 5.2 договору у наступній редакції: «Постачальник зобов'язаний поставити всю кількість товару у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін не пізніше 20.11.2022. У разі продовження строку дії правового режиму воєнного стану - не пізніше 12.12.2022», за умови виконання абзацу 1 п. 4.6 договору до 20.11.2022.

Додатковою угодою №2-22 від 24.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладений між замовником та постачальником. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобовязання сторін, що виникли з договору, припиняються окрім відповідного грошового зобовязання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.6 розділу ІV договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №26 від 27.09.2022 на поставку брикети з торфу у кількості 360т, брикети з вуглець - 36т. на загальну суму 2 739 600,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2040 від 28.09.2022 В/ч НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі2 739 600,00 грн на рахунок ФОП Сапожнікова Л.Є. (призначення платежу - попередня оплата за брикети з торфу та вуглецю; дог. №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022, рах. №26 від 27.09.2022 без ПДВ).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач не здійснив поставки обумовленого договором товару у визначені строки, у зв'язку із чим 09.02.2023 йому під підпис вручено вимогу від 30.01.2023 за вих.№ 702/1187-23 щодо повернення суми попередньої оплати, листи-вимоги від 31.01.2023 №702/1291-23 та від 06.02.2023 №702/1574-23 про надання якісних документів, та лист-претензію №702/1573-23 від 06.02.2023 щодо сплати штрафних санкцій.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що на виконання договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022 постачальник протягом листопада -грудня 2022 року здійснив постачання паливних брикетів з торфу та вуглецю на суму 2 355 864,00 грн з належним чином оформленими товаросупровідними документами відповідно до додатку №1 цього договору у військові частини №№ НОМЕР_7, НОМЕР_10, НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_11, НОМЕР_6, проте станом на 01.05.2023 не отримав примірники товаросупровідних документів, підписаних з боку замовника.

Він неодноразово звертався з письмовими скаргами та листами як до замовника, так і до товароодержувачів, проте відповіді не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що листом №14/942-23-Вих від 29.05.2023 В/ч НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України підтвердила постачання брикетів з вуглецю ФОП Сапожніковим Л.Є, відповідно до договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022, а саме: 07.11.2022 в кількості 22 000 кг, 17.11.2022 в кількості 6 640кг, 26.12.2022 в кількості 8 950 кг. Проте оскільки представником постачальника не були надані документи, які підтверджують якість товару, тому приймальною комісією В/ч НОМЕР_4 було прийнято рішення прийняти товар на тимчасове зберігання - до моменту надання повного пакету документів стосовно якості, про що були складені відповідні акти №44 від 26.12.2022, №591 від 14.11.2022, №588 від 07.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 13.06.2023 та 26.06.2023 було направлено на адресу позивача та товароодержувача сертифікат аналізу №107611 від 03.03.2023.

12.07.2023 ФОП Сапожніков Л.Є. надіслав на адресу В/ч НОМЕР_12 сертифікат аналізу б/н від 30.11.2022 та просив надіслати на його адресу належним чином завірені товаросупровідні документи на поставлений товар, а саме брикетів з вуглецю у кількості 37,59 т, підписані з боку В/ч НОМЕР_12, проте відповіді не отримав.

Крім того, в матеріалах справи наявні: акт №22-011262 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-011262 від 02.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-011262/2860 від 02.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7.

Акт№22-009564 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-009564 від 25.10.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-009564/2057 від 25.10.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №504 від 27.12.2022 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-009564 від 25.10.2022.

Накладна №22-012404 від 23.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-012404/3403 від 23.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №38 від 24.01.2023 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-012404 від 23.12.2022.

Акт №22-010614 приймання-передавання товару для перевезення на суму 124 355,00 грн, накладна №22-010614 від 17.11.2022 на суму 124 355,00 грн, повідомлення-авізо № 22-010614/2579 від 17.11.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7.

Акт №22-012213 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-012213 від 22.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-012213/3298 від 22.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №505 від 27.12.2022 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-012213 від 22.12.2022.

Акт №22-008792 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_5.

Таким чином, відповідачем був поставлений товар (брикети з торфу) на суму 1 091 531,00 грн.

Товар (брикети з вуглецю) на суму 360 864,00 грн знаходяться на тимчасовому зберіганні у В/ч НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України, що підтверджується листом №14/942-23-Вих від 29.05.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №518-22 (ЦЗ) на закупівлю брикету з торфу та вуглецю за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Стаття 663 ЦК України вказує, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Стаття 693 ЦК України зазначає, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач не здійснив поставки обумовленого договором товару у визначені строки, у зв'язку із чим 09.02.2023 йому під підпис вручено вимогу від 30.01.2023 за вих.№ 702/1187-23 щодо повернення суми попередньої оплати, листи-вимоги від 31.01.2023 №702/1291-23 та від 06.02.2023 №702/1574-23 про надання якісних документів, та лист-претензію №702/1573-23 від 06.02.2023 щодо сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 4.7 договору у разі порушення постачальником зобов'язань за договором понад 2 (два) календарні дні, постачальник зобов'язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом №14/942-23-Вих від 29.05.2023 В/ч НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України підтвердила постачання брикетів з вуглецю ФОП Сапожніковим Л.Є, відповідно до договору №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022, а саме: 07.11.2022 в кількості 22 000 кг, 17.11.2022 в кількості 6 640кг, 26.12.2022 в кількості 8 950 кг. на загальну суму 360 864,00 грн. Проте оскільки представником постачальника не були надані документи, які підтверджують якість товару, тому приймальною комісією В/ч НОМЕР_4 було прийнято рішення прийняти товар на тимчасове зберігання - до моменту надання повного пакету документів стосовно якості, про що були складені відповідні акти №44 від 26.12.2022, №591 від 14.11.2022, №588 від 07.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 13.06.2023 та 26.06.2023 було направлено на адресу позивача та товароодержувача сертифікат аналізу №107611 від 03.03.2023.

12.07.2023 ФОП Сапожніков Л.Є. надіслав на адресу В/ч НОМЕР_12 сертифікат аналізу б/н від 30.11.2022 та просив надіслати на його адресу належним чином завірені товаросупровідні документи на поставлений товар, а саме брикетів з вуглецю у кількості 37,59 т, підписані з боку В/ч НОМЕР_12, проте відповіді не отримав.

Відповідно до п. 5.7 договору замовник (товароодержувач) не здійснює приймання-передавання товару, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи.

Приймання товару за кількістю і якістю проводиться уповноваженими особами сторін у день поставки товару. У випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь - якої його кількості, товароодержувач спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред'являє претензію постачальнику. Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 календарних днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику (товароодержувачу) недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки. Замовник (товароодержувач) може відкласти приймання товару за кількістю та якістю до моменту коли постачальник надасть документи, які підтверджують кількість та якість товару, що постачається (п. 5.9. - п. 5.12 договору).

Таким чином, враховуючи, що відповідач неодноразово надавав позивачу документи, які підтверджують кількість та якість товару, що постачається, проте останній будь-якої відповіді відповідачеві не надав, суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для знаходження товару на тимчасовому зберіганні.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивач належним чином пред'являв претензію постачальнику щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні: акт №22-011262 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-011262 від 02.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-011262/2860 від 02.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7.

Акт №22-009564 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-009564 від 25.10.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-009564/2057 від 25.10.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №504 від 27.12.2022 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-009564 від 25.10.2022.

Накладна №22-012404 від 23.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-012404/3403 від 23.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №38 від 24.01.2023 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-012404 від 23.12.2022.

Акт №22-010614 приймання-передавання товару для перевезення на суму 124 355,00 грн, накладна №22-010614 від 17.11.2022 на суму 124 355,00 грн, повідомлення-авізо № 22-010614/2579 від 17.11.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7.

Акт №22-012213 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн, накладна №22-012213 від 22.12.2022 на суму 146 300,00 грн, повідомлення-авізо № 22-012213/3298 від 22.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_7. Акт про приймання матеріалів №505 від 27.12.2022 про прийняття цінностей від в/ч НОМЕР_1 по накладній №22-012213 від 22.12.2022.

Акт №22-008792 приймання-передавання товару для перевезення на суму 146 300,00 грн. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_5.

Накладна №22-010618 від 17.11.2022 на суму 140 315,00 грн, повідомлення-авізо № 22-010618/2581 від 17.11.2022. Акт про приймання матеріалів №13266 від 15.12.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_5.

Акт №22-010622 приймання-передавання товару для перевезення на суму 95 361,00 грн, накладна №22-010622 від 17.11.2022 на суму 95 361,00 грн, повідомлення-авізо № 22-010622 від 17.11.2022. Товароодержувач - В/ч НОМЕР_6.

Таким чином, відповідачем був поставлений товар (брикети з торфу) на суму 1 091 531,00 грн, та брикетів з вуглецю на суму 360 864,00 грн, а всього на суму 1 452 395,00 грн.

При цьому, суд враховує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 914/131/22, відповідно до яких «…за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи…».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався з письмовими скаргами та листами як до замовника, так і до товароодержувачів, з приводу отримання примірників товаросупровідних документів, підписаних з боку замовника, проте відповіді не отримав.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що на виконання договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022 постачальник протягом листопада -грудня 2022 року здійснив постачання паливних брикетів з торфу та вуглецю саме на суму 2 355 864,00 грн, оскільки такі не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до платіжного доручення № 2040 від 28.09.2022 В/ч НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі 2 739 600,00 грн на рахунок ФОП Сапожнікова Л.Є. (призначення платежу - попередня оплата за брикети з торфу та вуглецю; дог. №518-22(ЦЗ) від 27.09.2022, рах. №26 від 27.09.2022 без ПДВ).

З огляду на вказане, враховуючи, що позивач здійснив попередню оплату у сумі 2 739 600,00 грн, а відповідач поставив товар на суму 1 452 395,00 грн., з ФОП Сапожнікова Л. Є. підлягає стягненню неповернута сума попередньої оплати у розмірі 1 287 205,00 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі оплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача у зв'язку з порушенням останнім умов договору: пеню у розмірі 301 356,00 грн (0,1% на суму 9 132 000,00 грн за період з 21.11.2022 по 23.12.2022), пеню 1 у розмірі 756 129,60 грн (0,1% на суму 2 739 600,00 грн за період з 24.12.2022 до 25.09.2023), пеню 2 у сумі 1 324 465,25 грн (подвійна облікова ставка на суму 2 739 600,00 грн за період з 30.09.2022 до 25.09.2023).

Крім того, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф 7% (за прострочення понад 30 днів) у сумі 639 240,00 грн (на суму 9 132 000,00 грн за період з 21.11.2022 до 23.12.2022), штраф 3% річних у сумі 81 287,31 грн (на суму 2 739 600,00 грн за період з 30.09.2022 до 25.09.2023), а також інфляційне збільшення у сумі 179 060,78 грн.

Всього позивач нарахував відповідачу штрафних санкцій на суму 3 281 538,94 грн.

Обґрунтовуючи підстави стягнення з відповідача 3 281 538,94 грн, позивач посилається на п.п. 7.2, 7.7 договору.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.7. договору постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Зі змісту п. 7.7 договору вбачається, що умовою покладення на відповідача відповідальності згідно вказаного пункту є факт користування чужими коштами.

Термін "користування чужими грошовими коштами" використовується у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Разом з тим, суд звертає увагу, що умови п.7.7 договору в частині періоду користування чужими грошовими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, необхідно розглядати в контексті умов п.7.6 договору, згідно якого у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов'язання, повертається замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов'язання.

Додатковою угодою №2-22 від 24.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладений між замовником та постачальником. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобовязання сторін, що виникли з договору, припиняються окрім відповідного грошового зобовязання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.6 розділу ІV договору.

Частина 2 ст. 693 ЦК України вказує, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, попередня оплата підлягає поверненню покупцю у випадку невиконання постачальником зобов'язання з поставки товару.

Оскільки відповідач у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо поставки товару, тому у нього з 25.12.2022 виник обов'язок повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати.

Враховуючи, що позивач здійснив попередню оплату у сумі 2 739 600,00 грн, а відповідач поставив товар на суму 1 452 395,00 грн., користування грошовими коштами в сумі1 287 205,00 грн. мало місце з 25.12.2022.

При цьому кінцевою датою нарахування штрафних санкцій позивач зазначає 25.09.2023.

Отже, користування грошовими коштами у розмірі 1 287 205,00 грн. мало місце з 25.12.2022 по 25.09.2023, тому саме за цей період буде правомірним для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних саме на суму 1 287 205,00 грн. відповідно до вимог п. 7.7 договору.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.

Здійснивши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму 1 287 205,00 грн за період з 25.12.2022 по 25.09.2023, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 38 745,89 грн., пеня (подвійна облікова ставка) у сумі 470 658,57 грн та 3% річних у сумі 29 094,36 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, яку сторони визначили п.7.2 договору у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів на суму 9 132 000,00 грн. (за період з 21.11.2022 по 23.12.2022) та на суму 2 739 600,00 грн (за період з 24.12.2022 по 25.09.2023), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, та штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив правильність його виконання, відповідність вимог умовам договору та нормам законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 301 356,00 грн. та 756 129,60 грн. пені (всього 1 057 485,60 грн) та 639 240,00 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. "

Відповідно до висловленої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22 позиції:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Сертифікатом № 3200-22-1624 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 02.12.2022 № 236/03.23, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв'язку з цим, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, ФОП Сапожнікову Л.Є. щодо обов'язку (зобовязання), а саме: поставити товари: брикету з торфу та брикет з вуглецю, код ДК 021:2015-09110000-3 «Тверде паливо» у термін до 20.11.2022 за договором на закупівлю брикету з торфу та вуглецю №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладеним з Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 10.10.2022, дата закінчення - тривають на 02.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2022відповідач направив на електронну адресу позивача okoiz@dpsu.gov.ua (яка зазначена в договорі) сертифікат про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.07.2020 року у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 року у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 року у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 року у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 року у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 року у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Таким чином, оскільки сторона договору повідомила іншу про форс-мажорні обставини шляхом надіслання повідомлення на офіційну електронну адресу позивача, отже, судом приймаються до розгляду.

Крім того, з поданих доказів вбачається, що після повторних масових ракетних обстрілів, пошкоджені об'єкти електроенергетики повністю не відновлені в ОЕС України та спостерігається значний дефіцит потужності і, як наслідок, товариство отримує від НЕК "Укренерго" значно занижений від потреби ліміт споживання потужності, який у свою чергу, не дозволяє надавати підприємствам необхідний обсяг для повноцінного забезпечення діяльності.

З огляду на зазначене, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність поданих доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що з 24.02.2022 р. в Україні запроваджено воєнний стан, що призвело до порушення нормальної діяльності підприємств, зважаючи, що строк виконання взятих відповідачем за договором зобов'язань припав на період постійних відключень електропостачання, спричинених ракетними ударами по об'єктах критичної інфраструктури, які ускладнили виконання відповідачем зобов'язань у встановлений договором строк, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та зменшити заявлену до стягнення пеню та штраф на підставі ст. 7.2 договору на 70 % , а саме: пеню до 317 245,68 грн та штраф до 191 772,00 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частково задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача неповернутої суми попередньої оплати у розмірі 1 287 205,00 грн., відповідно до вимог п. 7.7 договору інфляційних втрат у розмірі 38 745,89 грн., пені (подвійна облікова ставка) у сумі 470 658,57 грн та 3% річних у сумі 29 094,36 грн., а також відповідно до вимог п. 7.2 договору пені у сумі 317 245,68 грн та штрафу у сумі 191 772,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321955) неповернуту суму попередньої оплати у розмірі 1 287 205 (один мільйон двісті вісімдесят сім тисяч двісті п'ять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 745 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн 89 коп., пеню (подвійна облікова ставка) у сумі 470 658 (чотириста сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 57 коп., 3% річних у сумі 29 094 (двадцять дев'ять тисяч дев'яносто чотири) грн 36 коп., а також пеню у сумі 317 245 (триста сімнадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн 68 коп. та штраф у сумі 191 772 (сто дев'яносто одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 00 коп. відповідно до вимог п. 7.2 договору та судовий збір у розмірі 35 020 (тридцять п'ять тисяч двадцять) грн 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ