ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.11.2023Справа № 910/9273/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; фактична адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8а, ідентифікаційний код 38192655)
до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, ідентифікаційний код 00034022)
про стягнення 1 659 993,60 грн,
за зустрічним позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, ідентифікаційний код 00034022)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; фактична адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8а, ідентифікаційний код 38192655)
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 850 500,36 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача за первісним позовом: Берт М.С.
Від відповідача за первісним позовом: Хатунцева І.В.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) у розмірі 1 659 993,60 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.06.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
28.06.2023 від позивача засобами поштового зв'язку через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/9273/23; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.08.2023.
28.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
01.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" про стягнення штрафних санкцій за договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 у розмірі 850 500,36 грн, з яких: 225 524,36 грн пені та 626 976,00 грн штрафу.
У засіданні суду 02.08.2023 представник позивача повідомив, що відзиву наразі не отримував.
Представник відповідача повідомив, що відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву.
У судовому засіданні 02.08.2023 оголошено перерву на 13.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у задоволені клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору відмовлено; зустрічну позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху; встановлено Міністерству оборони України спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 12 757,51 грн.
07.08.2023 від Міністерства оборони України надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства оборони України до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/9273/23.
14.08.2023 від ТОВ "ТК-Домашній текстиль" надійшла відповідь на відзив.
22.08.2023 від ТОВ "ТК-Домашній текстиль" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
11.09.2023 від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Представниками сторін у засіданні суду 13.09.2023 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023.
У судовому засіданні 18.10.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 13.11.2023.
У судовому засіданні 13.11.2023 представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги та проти задоволення зустрічних заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 13.11.2023 проти задоволення первісного позову заперечив, підтримав зустрічні позовної вимоги.
13.11.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
13 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній текстиль» (далі - позивач за первісним позовом, постачальник) та Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі - відповідач за первісним позовом, замовник) був укладений договір № 286/3/22/186 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) на постачання подушок (39516120-9) (подушка для військовослужбовців Збройних Сил України, вид 2) у кількості 60 000 шт. на загальну суму 8 956 800,000 грн.
Відповідно до п.1.2. зазначеного договору постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно з п. 1.3. договору строк поставки першої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 31.10.2022 включно. Строк поставки другої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 30.11.2022 включно. Строк поставки третьої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 20.12.2022 включно. Поставка першої партії товару у кількості 20 000 шт.
Відповідно п. 3.2. договору, розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
Пунктом 3.4 договору, встановлено, що до рахунку додаються: видаткова накладна Постачальника; акт приймання-передачі військового майна, який оформлюється Одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України* з відміткою про перевірку його якісного стану; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31 грудня 2016 року № 757.
Постачальником поставлено замовнику першу партію товару відповідно умов договору до 28.10.2022, що підтверджується видатковими накладними № 2891 від 15.09.2022; № 2927 від 19.09.2022; № 2950 від 20.09.2022; № 2970 від 21.09.2022; № 3007 від 23.09.2022; № 3027 від 26.09.2022; № 3046 від 27.09.2022; № 3071 від 29.09.2022; № 3085 від 30.09.2022; № 3116 від 04.10.2022; № 3195 від 11.10.2022; № 3212 від 12.10.2022; № 3286 від 17.10.2022; № 3308 від 18.10.2022; № 3334 від 20.10.2022; № 3403 від 24.10.2022; № 3432 від 26.10.2022; № 3464 від 28.10.2022.
Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що виконання другої та третьої партії товару затрималась у часі внаслідок виникнення/зміни обставин, які виникли після укладення договору, зокрема, у зв'язку з ракетними обстрілами рф енергетичної інфраструктури пошкодженням, руйнуванням енергоструктури та відключеннями енергопостачання по всій Україні, в тому числі в м. Одеса, де відбувалось виробництво товару.
На підтвердження настання істотної зміни обставин за договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 позивачем долучено до матеріалів справи висновок Торгово-промисловою палатою України від 30.12.2022 № 2231/1.2.
Постачальник повідомляв замовнику про виникнення обставин непереборної сили та неконтрольованої перешкоди листом № 807/1 від 23.11.2022.
З повідомленням про істотну зміну обставин та пропозицією укласти додаткову угоду до договору постачальник звертався до замовника з листами № 829 від 30.11.2022, № 26 від 06.01.2023, №31 від 11.01.2023, №34 від 12.01.2023.
Друга партія товару у кількості 20 000 шт. поставлялась частинами замовнику з 31.10.2022 по 15.12.2022, що підтверджується накладними: № 3487 від 31.10.2022; № 3519 від 02.11.2022; № 3538 від 03.11.2022; № 3558 від 04.11.2022; № 3600 від 08.11.2022; № 3613 від 09.11.2022; № 3639 від 10.11.2022; № 3664 від 11.11.2022; № 3683 від 14.11.2022; № 3740 від 17.11.2022; № 3805 від 24.11.2022; № 3944 від 29.11.2022; № 3981 від 01.12.2022; № 4015 від 05.12.2022; № 4057 від 07.12.2022; № 4103 від 09.12.2022; № 4118 від 12.12.2022; № 4141 від 13.12.2022; № 4176 від 15.12.2022 (в частині 760 шт.).
Подушки у кількості 8880 шт. поставлялась частинами замовнику з 19.12.2022 по 30.12.2022, що підтверджується накладними: № 4194 від 15.12.2022; № 4210 від 16.12.2022; № 4235 від 19.12.2022; № 4282 від 19.12.2022; № 4329 від 23.12.2022; № 4407 від 28.12.2022; № 4425 від 29.12.2022; № 4447 від 30.12.2022.
Позивач за первісним позовом зазначає, що оплата товару, поставленого в період з 15.09.2022 по 30.12.2022, за вищевказаними накладними виконана замовником, зокрема, на рахунок постачальника сплачено 7 296 806,60 грн.
Разом з тим, позивач за первісним позовом зазначає, що частина третьої партії товару у кількості 11 120 шт. у період з 01.01.2023 не приймалась замовником від постачальника.
На підставі листа замовника від 03.04.2023 № 286/2109 (на лист постачальника № 133 від 17.03.2023), постачальником поставлено товар у кількості 11 120 шт., а саме:
- 4 650 шт. на суму 694 152,00 грн на підставі накладної № 1574 від 20.04.2023, повідомлення-підтвердження на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей № 230 від 24.04.2023, акт приймання-передачі військового майна № Р- 424 від 24.04.2023. Постачальником виставлено замовнику рахунок-фактуру № 1060 від 20.04.2023;
- 1 300 шт. на суму 194 064,00 грн на підставі накладної № 1624 від 24.04.2023, повідомлення-підтвердження на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей № 185 від 26.04.2023, акт приймання-передачі військового майна № 432 від 26.04.2023. Постачальником виставлено замовнику рахунок-фактуру № 1089 від 24.04.2023;
- 3 300 шт. на суму 492 624,00 грн на підставі накладної № 1655 від 26.04.2023, повідомлення-підтвердження на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей № 252 від 27.04.2023, акт приймання-передачі військового майна № Р- 448 від 27.04.2023. Постачальником виставлено замовнику рахунок-фактуру № 1111 від 26.04.2023;
- 1 870 шт. на суму 194 064,00 грн на підставі накладної № 1675 від 26.04.2023, повідомлення-підтвердження на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей № 266 від 28.04.2023, акт приймання-передачі військового майна № Р- 461 від 27.04.2023. Постачальником виставлено замовнику рахунок-фактуру № 1127 від 26.04.2023.
Тобто, позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що в період з 20.04.2023 по 28.04.2023 замовником прийнято товари у кількості 11 120 шт. подушок для військовослужбовців Збройних Сил України на загальну суму 1 659 993,60 грн (694 152,00 грн. + 194 064,00 грн. + 492 624,00 грн. + 194 064,00 грн.), що підтверджуються підписаними сторонами вказаними документами, проте замовником не проведено розрахунок за отриманий товар на загальну суму 1 659 993,60 грн.
Разом з цим, позивач за первісним позовом отримав від відповідача лист № 286/3333 від 24.05.2023, яким відповідач повідомив, що у зв'язку з втратою чинності бюджетних призначень після закінчення бюджетного періоду 2022 року для здійснення операцій за бюджетними зобов'язаннями - відсутня підстава для реєстрації зобов'язань за поставлене речове майно, надані документи на-оплату повертаються без реалізації.
Отже, станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 1 659 993,60 грн.
Таким чином, позивач за первісним позовом зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача складає 1 659 993,60 грн, які просить стягнути з останнього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено, що згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1574 від 20.04.2023, № 1624 від 24.04.2023, № 1655 від 26.04.2023, № 1675 від 26.04.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 659 993,60 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення - підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей № 230 від 24.04.2023, № 185 від 26.04.2023, № 266 від 28.04.2023 та акти приймання-передачі військового майна № Р- 424 від 24.04.2023, № 432 від 26.04.2023, № Р- 448 від 27.04.2023, № Р- 461 від 27.04.2023.
Також судом встановлено, що позивачем за первісним позовом було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 1060 від 20.04.2023, № 1089 від 24.04.2023, № 1111 від 26.04.2023 та № 1127 від 26.04.2023.
Матеріли справи не містять жодних заперечень щодо кількості, якості чи комплектності поставленого товару від покупця.
Відповідно п. 3.2. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар позивачу за здійснену поставку, однак, всупереч встановлених сторонами умов договору, відповідач в обумовлений термін оплату позивачу за поставлений товар в загальному розмірі 1 659 993,60 грн не здійснив.
Отже, підсумовуючи все вище сказане, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 659 993,60грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, строк виконання зобов'язання відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 1 659 993,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що постачальник здійснив поставку товару після закінчення терміну дії договору та постачальником порушено умови договору в частині строків поставки товарів та усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.
Щодо заперечень відповідача за первісним позовом, то суд зазначає таке.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, які передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Ані умовами договору № 286/3/22/186 від 13 травня 2022, ані чинним законодавством України не встановлено, що сторона договору звільняється від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання у разі порушень строків виконання своїх зобов'язань іншою стороною.
Крім того, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Судом встановлено, що замовник відмовлявся прийняти частину третьої партії товару у кількості 11120 шт. до квітня 2023 року. Проте, на підставі листа замовника постачальнику від 03.04.2023 № 286/2109 (на лист постачальника № 133 від 17.03.2023) замовником повідомлено постачальника, що він не заперечує щодо постачання у 2023 році подушок для потреб Збройних Сил України за договорами 2022 року, але в межах замовлених обсягів.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що порушення строків поставки товарів пов'язано з істотною зміною обставин, форс-мажорними обставинами, які виникли після укладення договору, зокрема, у зв'язку з пошкодженням енергетичної інфраструктури та відключеннями енергопостачання по всій Україні та як наслідок неможливістю виготовити товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
В п. 5.48. постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 вказано, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказано, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
23 листопада 2022 року постачальник повідомив замовника листом № 807/1 про виникнення обставин непереборної сили та неконтрольованої перешкоди. Лист направлено електронною поштою на адресу ДДЗ ПМР МОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 25.11.2022 (підтверджується скріншотом електронного відправлення). Укрпоштою лист направлено на адресу МОУ та ДДЗ ПМР МОУ 26.11.2022, що підтверджується описами поштового вкладення та фіскальними чеками та вручено замовнику особисто, про що свідчить відмітка про приймання документу.
30 листопада 2022 року постачальник звернувся до замовника листом № 830 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору в частині строків поставки другої та третьої партії товарів у зв'язку з виникненням істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору. Лист направлено електронною поштою на адресу ДДЗ ПМР МОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 01.12.2022 (підтверджується скріншотом електронного відправлення). Укрпоштою лист направлено на адресу МОУ та ДДЗ ПМР МОУ 07.12.2022, що підтверджується описами поштового вкладення та фіскальними чеками.
Проте відповідач за зустрічним позовом не отримав відповідь від замовника, у зв'язку з чим ТОВ «ТК- Домашній текстиль» звернулось до Торгово-промислової палати України з заявою про надання висновку про істотну зміну обставин.
Господарський суд, дослідивши у сукупності з іншими доказами наявні в матеріалах справи сертифікати торгово-промислової палати №3100-23-1872 та №3000-23-3043, дійшов висновку про наявність форс-мажорних обставин, що виникли під час виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/3/22/186 від 13 травня 2022.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, враховуючи викладене суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі.
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Міністерства оборони України надійшла до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" про стягнення штрафних санкцій за договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 у розмірі 850 500,36 грн, з яких: 225 524,36 грн пені та 626 976,00 грн штрафу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог Міністерство оборони України вказує, що договір відповідачем за зустрічним позовом виконано з порушенням умов виконання/постачання:
- товар в кількості 2 580 штук на суму 385 142,40 грн поставлений з запізненням на 6 діб (07.12.2022);
- товар в кількості 800 штук на суму 119 424,00 грн поставлений з запізненням на 7 діб (08.12.2022);
- товар в кількості 800 штук на суму 119 424,00 грн поставлений з запізненням на 9 діб (10.12.2022);
- товар в кількості 1 400 штук на суму 208 992,00 грн поставлений з запізненням на 12 діб (13.12.2022);
- товар в кількості 700 штук на суму 104 496,00 грн поставлений з запізненням на 14 діб (15.12.2022);
товар в кількості 640 штук на суму 79 616,00 грн поставлений з запізненням на 15 діб (16.12.2022) з терміном постачання 30.11.2022 р.
- товар в кількості 750 штук на суму 111 960,00 грн поставлений з запізненням на 1 добу (22.12.2022);
- товар в кількості 800 штук на суму 119 424,00 грн поставлений з запізненням на 3 доби (24.12.2022);
- товар в кількості 1 400 штук на суму 208 992,00 грн поставлений з запізненням на 8 діб (29.12.2022);
- товар в кількості 2 570 штук на суму 383 649,60 грн поставлений з запізненням на 9 діб (30.12.2022);
- товар в кількості 4 650 штук на суму 694 152,00 грн поставлений з запізненням на 124 добу (24.04.2023);
- товар в кількості 1 300 штук на суму 194 064,00 грн поставлений з запізненням на 126 діб (26.04.2023);
- товар в кількості 5 170 штук на суму 771 777,60 грн поставлений з запізненням на 127 діб (27.04.2023).
Таким чином, позивач за зустрічним позовом зазначає, що порушення зобов'язання за договором є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених статтям 230, 231 ГК України та п. 7.3.2 договору.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, Міністерство оборони України просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" стягнути штрафні санкції за договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 у розмірі 850 500,36 грн, з яких: 225 524,36 грн пені та 626 976,00 грн штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що строк поставки першої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 31.10.2022 включно, строк поставки другої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 30.11.2022 включно та строк поставки третьої партії товару кількістю 20 000 шт. - до 20.12.2022 включно (п. 1.3. договору).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня), як то передбачено статтями 549, 611 ЦК України.
Приписами статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Умовами пункту 8.1. договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, зокрема, знищення, в наслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити по це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 договору).
Пунктом 8.3. договору регламентовано, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний докумен, котрий вижається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцемзнаходження однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виробником товару вказане Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Домашній тестиль - Одеса». Виробничі потужності знаходяться в м. Одеса.
Поставка першої партії товару у кількості 20 000 шт. постачальником виготовлена та поставлена замовнику в строки відповідно умов договору до 31.10.2022.
Судом встановлено, що виконання другої та третьої партії товару затрималось у часі внаслідок істотної зміни обставин, які виникли після укладення договору, у зв'язку з масованими ракетними ударами рф (починаючи з 10 жовтня 2022 року) по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до руйнування, пошкодженням енергетичної інфраструктури, введення в дію графіків відключень: екстрених, аварійних, стабілізаційних, планових відключення енергопостачання по всій Україні, в тому числі в м. Одеса, де відбувається виробництво товару.
23 листопада 2022 року постачальник повідомив замовника листом № 807/1 про виникнення обставин непереборної сили та неконтрольованої перешкоди. Лист направлено електронною поштою на адресу ДДЗ ПМР МОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 25.11.2022 (підтверджується скріншотом електронного відправлення). Укрпоштою лист направлено на адресу МОУ та ДДЗ ПМР МОУ 26.11.2022, що підтверджується описами поштового вкладення та фіскальними чеками та вручено замовнику особисто, про що свідчить відмітка про приймання документу.
30 листопада 2022 року постачальник звернувся до замовника листом № 830 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору в частині строків поставки другої та третьої партії товарів у зв'язку з виникненням істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору. Лист направлено електронною поштою на адресу ДДЗ ПМР МОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 01.12.2022 (підтверджується скріншотом електронного відправлення). Укрпоштою лист направлено на адресу МОУ та ДДЗ ПМР МОУ 07.12.2022, що підтверджується описами поштового вкладення та фіскальними чеками.
Проте відповідач за зустрічним позовом не отримав відповідь від замовника, у зв'язку з чим ТОВ «ТК- Домашній текстиль» звернулось до Торгово-промислової палати України з заявою про надання висновку про істотну зміну обставин.
Торгово-промисловою палатою України надано висновок № 2231/1.2 від 30.12.2022, яким підтверджено за Договором № 286/3/22/186 від 13.05.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби, настання істотної зміни обставин, пов'язаної із військовою агресією рф - країною терористом, проти України, яка призвела до знищення економічного та фінансового потенціалу України, що є надзвичайною форс-мажорною обставиною (Лист ТГІП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), з масованими ракетними ударами по енергетичній інфраструктурі України, що привило до введення в дію графіків відключень: екстрених га аварійних та зупинення виробництва під час відключень. Під час повітряних тривог, Товариство вимушено зупиняти діяльність та проводити тимчасові евакуаційні заходи щодо направлення персоналу до бомбосховищ, що в свою чергу призводить до зупинки виробництва па підприємстві.
10 січня 2023 року постачальником з супровідним листом № 26 від 06.01.2023 вручено замовнику висновки про істотну зміну ТПП України (вхідний № 457 від 10.01.2023), в якому ТОВ «ТК-Домашній текстиль» також просив укласти додаткову угоду до договору внаслідок істотної зміни обставин.
11 січня 2023 року постачальник звернувся до замовника з листом-пропозицією № 31 про укладення додаткової угоди до договору, копією висновку ТПП України № 2231/1.2 від 30.12.2022 про істотну зміну обставин.
Постачальник врахував усні підстави замовника для відмови від укладання додаткових угод та приймання товару та 12 січня 2023 року вчетверте направив лист-пропозицію вих. № 34 замовнику про укладення додаткової угоди у зв'язку з істотною зміною обставин, до листа було додано проект додаткових угод та у вказаному листі постачальник навів обґрунтування можливості укладення додаткової угоди та приймання товару.
На листи № 26,31 замовник надав відповідь, не розглядаючи по суті питання можливості укладення додаткової угоди до договору та можливості приймання товару відповідно чинного законодавства України та посилаючись на неможливість укладення додаткової угоди та приймання товару у зв'язку з закінченням строку дії договору.
Також виробник товару ТОВ «ТК Домашній текстиль-Одеса» засвідчив виникнення форс- мажорних обставин сертифікатом № 3100-23-1872 від 18.04.2023 року.
21.04.2023 з супровідним листом № 261 постачальником надано замовнику сертифікат № 3100-23-1872, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливили виконання договору з поставки товару в зазначені терміни у виробника товарів ТОВ «ТК Домашній текстиль-Одеса». Направлення листа з додатками підтверджується описами поштового вкладення та фіскальними чеками.
29.06.2023 з супровідним листом № 369 постачальником надано замовнику сертифікат № 300- 23-3043, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання договору № 286/3/22/186 від 13.05.2022 з поставки товару в зазначенні терміни.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс - мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс - мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Так, постачальник повідомив замовника письмово про настання істотної зміни обставин, звертався з пропозиціями укласти додаткову угоду до договору. Також постачальник повідомив замовника про виникнення обставин непереборної сили та неконтрольованої перешкоди, які унеможливили виконання договору у встановлені строки.
На підтвердження зазначених обставин постачальником надано замовнику висновок торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, сертифікат торгово-промислової палати яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у виробника подушок, сертифікат торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) які унеможливили виконання договору № 286/3/22/186 від 13.05.2022.
Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Крім того, судом встановлено, що товар було прийнято замовником тільки в квітні 2023 року, після тривалого листування та на підставі листа замовника постачальнику від 03.04.2023 № 286/2109 (на лист постачальника № 133 від 17.03.2023 та листа № 192 від 04.04.2023), про що свідчать видаткові накладні № 1574 від 20.04.2023, № 1624 від 24.04.2023, № 1655 від 26.04.2023, № 1675 від 26.04.2023.
Отже, з січня по квітень 2023 року замовник не виконував свої зобов'язання, передбачені ст. 625 Господарського кодексу України, п. 1.2. та 6.1.2. договору, зокрема, не приймав та не забезпечував організацію приймання товарів.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом, нараховуючи пеню та штраф за порушення строків поставки, не врахував настання істотної зміни обставин, які не існували під час укладання договору, настання обставин непереборної сили та неможливість виконати договір.
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що договір було укладено 13 травня 2022, під час повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, відповідачем за зустрічним позовом було виконано приписи договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг передбачити та вплинути на події та їх наслідки, які наступили після 24.02.2022, суд дійшов висновку про доведеність товариством факту неможливості виконання зобов'язань за договором поставки №286/3/22/186 від 13 травня 2022 внаслідок настання обставин непереборної сили.
Вказане свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 ЦК України, а тому відсутні підстави покладення на відповідача за зустрічним позовом відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені та штрафу. Такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція також закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Також відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 55/2, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; фактична адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8а, ідентифікаційний код 38192655) заборгованість у розмірі 1 659 993 (один мільйон шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч девятост дев'яносто три) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 657 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 42 коп.
3. У задоволенні зустрічного позову Міністерства оборони України відмовити повністю.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.11.2023
Суддя І.О. Андреїшина