ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.11.2023Справа № 910/13893/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен"
про стягнення 681 710,65 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором підряду №13/07-2021 на виконання робіт від 19.07.2021 у розмірі 681 710,65 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 512 822,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 148 824,43 грн та 3% річних у розмірі 20 063,32 грн.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 07.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
28.09.2023 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
02.10.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" про продовження процесуального строку від 28.09.2023 - задоволено; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" строк для подання до суду відзиву на позовну заяву до 10.10.2023; долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 02.10.2023.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
19.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" (генпідрядник) було укладено договір підряду №13/07-2021 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами здійснити роботи з оздоблення панелями (надалі за текстом - «роботи») в асортименті та кількості, відповідно до інших вимог, що визначаються у специфікації (додаток №1), згідно графіку виконання робіт (додаток №2) за ціною що визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток №3) і порядком розрахунків (додаток №4) на об'єкті: "Бізнес-центр Hillfort Business Mansion класу «А» на вул. Михайлівська, 12 м. Києві», а генпідрядник зобов'язується забезпечити підряднику доступ до об'єкту, надати узгоджену документацію, необхідну для виконання підрядником робіт за цим договором, прийняти та оплатити належно виготовлений, поставлений та змонтований матеріал на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору параметри, форма, дизайн, розміри матеріалу, вимоги до монтажу (зокрема - до місця розташування матеріалу при здійсненні монтажу), тощо, визначаються на підставі креслень (ескізів, візуалізацій), що є невід'ємною частиною відповідної специфікації (додаток №1 до договору, що може складатися з одного або кількох документів).
Усі відомості та вимоги, зазначені у специфікаціях, інших додатках до договору, є обов'язковими для сторін (п. 1.4 договору).
Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначається сумою договірної ціни №1 та №2 та складається з: 1) вартості матеріалу визначені сторонами в договірній ціні №1. Фактична загальна вартість матеріалу на підставі актів за цим договором становить загальну вартість використаних підрядником та прийнятих генпідрядником матеріалів для виконання робіт відповідно до належних листів специфікації (додаток №1); 2) вартості робіт визначені сторонами в договірній ціні №2. Фактична загальна вартість робіт за цим договором становить загальну кількість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт на підставі актів. (п. 2.1 договору).
Додатком №3 до договору підряду №13/07-2021 від 19.07.2021 встановлено що загальна вартість матеріалів становить 1 343 196,52 грн, в т.ч ПДВ 20% - 223 866,09 грн (договірна ціна №1) та 425 278,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 70 879,80 грн (договірна ціна №2).
Відповідно до п. 2.3 договору оплата матеріалу і робіт за цим договором здійснюється генпідрядником у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку. Генпідрядник перераховує авансові платежі підряднику па підставі порядку розрахунків (додаток №4 до договору). Фактом погодження строків та розміру авансового платежу є факт оплати генпідрядником рахунків-фактур наданих підрядником. Оплату вартості робіт генпідрядник здійснює протягом 5 банківських днів з дати виконання робіт на підставі актів, оформлених в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.
Генпідрядник має право доручати підряднику додаткові роботи до початку робіт або під час їх виконання. Вартість та об'єми додаткових робіт узгоджуються сторонами письмово до початку їх виконання шляхом підписання додаткових договорів до цього договору. Оплата додаткових робіт здійснюється генпідрядником на підставі додаткових договорів до цього договору. Перегляд розміру договірної ціни робіт сторонами можливий у випадках зміни об'єму та складу робіт; у разі наявності зауважень зі сторони генпідрядника щодо виконаних підрядником робі (якість, об'ємів виконаних робіт тощо), що оформлені у письмовому вигляді згідно з умовами цього договору; у разі внесення змін чи доповнень до проектної і робочої документації (п. 2.4-2.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт та належним чином виконати роботи у відповідності до погодженого сторонами графіку виконання робіт (додаток №2 до договору) та погоджених сторонами відповідних специфікацій (додаток №1). Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови дотримання виконання п. 2.3 даного договору.
Згідно п. 4.1 договору генпідрядник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання актів приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.2 договору підрядник готує акти, та передає генпідряднику примірник акту в електронній формі (у форматі за домовленістю сторін, за реквізитами визначеними у розділі 15 договору), попередньо узгоджені з генпідрядником та два паперові примірники акту, підписані зі свого боку та скріплені печаткою.
Генпідрядник, в разі відсутності зауважень/заперечень, протягом 5 робочих днів після отримання актів зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти та повернути підряднику один примірник підписаних зі свого боку акту (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 8.1-8.2 договору генпідрядник має право вносити зміни у роботи, що виконуються за договором, з метою зменшення, збільшення або модифікації обсягів робіт, про що укладається відповідний додатковий договір, який є невід'ємною частиною цього договору. Будь-які додаткові роботи або зміни в роботах не вважаються прийнятими генпідрядником та не підлягають оплаті без попереднього письмового погодження генпідрядником їх обсягу та вартості.
Додатковою угодою №1 до договору №13/07-2021 від 17.09.2021 передбачено збільшення комплексу робіт за договором, виконавцю додатково доручається виконання комплексу ремонтно-оздоблювальних робіт, а саме: з виготовлення, поставки та монтажу декоративних панелей, перелік та обсят яких зазначений у договірній ціні №2 (додаток №1 до цієї додаткової угоди).
Загальна вартість матеріалів та робіт становить 372 653,84 грн в т.ч. ПДВ 20% - 74 530,77 грн (додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору №13/07-2021 від 17.09.2021).
Пунктами 3-5 додаткової угоди №1 до договору №13/07-2021 від 17.09.2021 встановлено, що враховуючи наведене у п. 1, 2 додаткової угоди, договірна ціна за договором підлягає коригуванню на загальну вартість робіт за цією додатковою угодою та становить 1 846 383,27 грн, крім того ПДВ 20% - 369 276,66 грн, всього 2 215 569, 93 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 80% від відповідної договірної ціни, зазначеної у додатку №1 до цієї додаткової угоди. Протягом 10 робочих днів з дата прийняття замовником робіт у порядку, зазначеному у п. 7.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати (доплатити) виконавцю грошові кошти у розмірі, який з урахуванням раніше сплаченого замовником відповідно до п. 4. цієї додаткової угоди авансового платежу становить 100% від вартості робіт виконавця, зазначеної у відповідному акті приймання виконаних будівельних робіт. Початок та строк виконання робіт, перелік яких зазначений у договірній ціні №2 (додаток № 1) до цієї додаткової угоди, становить 20 робочих днів з моменту перерахування замовником авансового платежу, передбаченого п. 4.1 цієї Додаткової угоди.
Відповідно до п. 14.3 договору сторони визнають юридичну силу та чинність даного договору, підписаного із застосуванням електронного або факсимільного зв'язку, рівно як і всіх пов'язаних з ним додатків, доповнень та змін, а також актів прийому-передачі виконаних робіт, підписаних аналогічним чином за умови надання оригіналів цих документів упродовж 15 днів.
Договір набуває чинності з дати укладення його сторонами, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення (п. 14.6 договору).
На виконання умов договору підрядником були виконані, а генпідрядником прийняті роботи на загальну суму 2 294 603,16 грн, що підтверджується актом надання послуг №8 від 17.01.2022 на суму 1 849 802,18 грн та актом надання послуг №9 від 17.01.2022 на суму 444 800,98 грн.
За твердженнями позивача, відповідачем частково оплачені виконані роботи на загальну суму 1 781 780,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6379 від 19.07.2021 на суму 1 074 557,22 грн, №6969 від 15.09.2021 на суму 212 639,40 грн, №6510 від 05.08.2021 на суму 127 583,64 грн, №7526 від 15.11.2021 на суму 75 000,00 грн, №7090 від 24.09.2021 на суму 292 000,00 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані роботи з оздоблення панелями на об'єкті, а відповідачем виконані роботи не були повністю оплачені, у зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку останній просить стягнути.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, здійснив оплату виконаних робіт належним чином, пропозицій щодо змін до договору не отримував, додаткова угода №1 до договору підряду №13/07-2021 від 17.09.2021 була підписана не уповноваженою особою, а проставлено факсимільний відбиток підпису, що на думку відповідача, свідчить про не укладення додаткової угоди до договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №13/07-2021 від 19.07.2033 є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 2 статті 837 ЦК України передбачає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання робіт позивачем надано акти надання послуг №8 від 17.01.2022 на суму 1 849 802,18 грн та №9 від 17.01.2022 на суму 444 800,98 грн.
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 781 780,26 грн, що пітверджується платіжними дорученнями №6379 від 19.07.2021 на суму 1 074 557,22 грн, №6969 від 15.09.2021 на суму 212 639,40 грн, №6510 від 05.08.2021 на суму 127 583,64 грн, №7526 від 15.11.2021 на суму 75 000,00 грн, №7090 від 24.09.2021 на суму 292 000,00 грн.
Разом з тим, у відзиві на позов відповідач стверджує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем акту приймання виконаних робіт, та такий акт відсутній у відповідача.
Як встановлено судом, у матеріалах справи наявні копії актів надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Окрім того, відповідач зазначає, що додаткова угода №1 не укладена, оскільки позивачем не підписано угоду, матеріали справи не містять копії додаткової угоди, яка підписана належним чином, а надана копія додаткової угоди не є належним доказом, оскільки примірник додаткової угоди підписано за допомогою факсимільного підпису. Таким чином, акти надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022 не є належними доказами виконання робіт, оскільки підписані факсиміле. Відповідач стверджує, що у нього не виникло зобов'язань за наданими актами.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує факт підписання актів, однак не заперечує факт засвідчення актів відтиском печатки товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 58-1 ГК України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.
Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. Суб'єкт господарювання несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи копії додаткової угоди №1 до договору №13/07-2021 від 17.09.2021 та актів надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022, документи підписані контрагентами та скріплені печатками підприємств.
Встановивши наявність на оскаржуваних актах печатки відповідача та враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.
При цьому, навіть стверджуючи, що підпис від відповідача на актах виконаний за допомогою факсиміле, відповідач жодним чином не оспорює факту наявності на первинних документах печатки його підприємства, її автентичності, не надає доказів, що вона вибула з його відання незаконним шляхом.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на договорі, первинних документах, актах надання послуг, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - укладення договору на виконання робіт та прийняття їх на загальну суму 2 294 603,16грн. (у тому числі на суму несплаченої частини виконаних робіт в розмірі 512 822,90 грн).
Матеріали справи не містять доказів неправомірного заволодіння печаткою ТОВ "Денза Констракшен", так само як і печаткою ТОВ "Марс Плюс", з огляду на що суд дійшов висновку про використання таких печаток при підписанні спірних документів саме підписантами документів.
Окрім того, матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем спірних актів надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "Вірогідності доказів", на відміну від "Достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, суд, застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, приходить до висновку, що позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за актами актів надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022 на загальну суму 2 294 603,16 грн. Як наслідок, суд також приходить до висновку про наявність факту укладення між сторонами правочинів шляхом підписання актів надання послуг №8 від 17.01.2022 та №9 від 17.01.2022.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 2 294 603,16 грн та прийняття їх відповідачем. Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати прийнятих робіт матеріали справи не містять.
За вказаних обставн суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо належної оплати виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 512 822,90 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 148 824,43 грн та 3% річних у розмірі 20 063,32 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 148 824,43 грн та 3% річних у розмірі 20 063,32 грн підлягають задоволенню.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем виконаних послуг у повному обсязі у відповідності до умов укладеного сторонами договору.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог..
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Б, код ЄДРПОУ - 37479424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс" (01015, м. Київ, вул. Добровольчих батальйонів, буд. 28, код ЄДРПОУ - 37634680) суму заборгованості у розмірі 512 822 (п'ятсот дванадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 148 824 (сто сорок вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 20 063 (двадцять тисяч шістдесят три) грн 32 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 225 (десять тисяч двісті двадцять п'ять) грн 66 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна