ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023Справа № 910/19040/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
про стягнення 35 700,00 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення 35 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано накладенням на відповідача постановою № 04-20 від 18.03.2020 фінансових санкцій за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, у розмірі 34 000,00 грн та за невиконання припису органів охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/19040/20, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
24.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про зупинення провадження у справі № 910/19040/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/7951/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 зупинено провадження у справі № 910/19040/20 до набранння законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/7951/20. Запропоновано учасникам справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/19040/20.
Оскільки від сторін даного спору протягом тривалого часу не надходило жодних відомостей щодо усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі, судом самостійно було перевірено такі обставини та із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.03.2020 № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» задоволено. За наслідками апеляційного перегляду вказаного рішення, 21.10.2022 Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 640/7951/20, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 змінено шляхом викладення мотивувальної його частини у редакції вказаної постанови, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вказана постанова апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 21.10.2022 та у касаційному порядку згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень не оскаржувалась.
Отже з наведеного вбачається, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/19040/20, відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 поновлено провадження у справі № 910/19040/20, встановлено сторонам строк для подання письмових пояснень з урахуванням результатів розгляду адміністративної справи № 640/7951/20.
04.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
11.07.2017 між Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орган охорони) (надалі також - Департамент, позивач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (уповноважена особа) (надалі також - Підприємство, відповідач) укладено Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 3543 (надалі - Охоронний договір), за умовами якого власник (уповноважена особа) бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення - особняк (рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 22.11.1982 № 1804, охоронний № 38) за адресою: вул. Рози Люксембург,16. Технічна адреса будинку (за даними КМ БТІ): вул. Липська, 16, літ «А».
Термін дії Охоронного договору встановлено на період управління пам'яткою (п. 2 Охоронного договору).
За умовами п. 5 Охоронного договору власник (уповноважена особа) несе відповідальність за нерухоме майно, що належить до пам'ятки культурної спадщини, зокрема, зобов'язується: використовувати будинок загальною площею 2068,2 кв.м. (в тому числі підвал - 243,2 кв.м., перший поверх - 810,3 кв.м., антресолі першого поверху - 281,6 кв.м., другий поверх та антресолі - 733,1 кв.м.) за вказаною адресою виключно як адміністративний; утримувати вказану пам'ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані; утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці; своєчасно проводити поточний ремонт пам'ятки і роботи по впорядкуванню території пам'ятки, виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені в п. 13 договору, у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони.
У разі невиконання власником (уповноваженою особою) вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства та умов цього договору орган охорони накладає в установленому порядку на власника (уповноважену особу) штрафні санкції від ста до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з відповідними статтями Закону України «Про охорону культурної спадщини»), а також зобов'язує власника відшкодувати завдані ним збитки (п. 15 Охоронного договору).
11.07.2017 сторонами підписано Акт від 25.05.2017 технічного стану пам'ятки містобудування, архітектури, який є додатком до Охоронного договору.
15.01.2020 головним спеціалістом відділу моніторингу зон охорони Департаменту складено Акт огляду будинку № 16 на вул. Липській у Печерському районі м. Києва, у якому зафіксовано, що за результатами огляду вказаного будинку встановлено його незадовільний стан. На фасадах будинку наявні: вертикальні і горизонтальні тріщини, які можуть бути спричинені внаслідок просадки фундаментів; відшарування фарби та тинькування, замокання стін; архітектурні елементи будівлі знаходяться у незадовільному стані, частково пошкоджені. На правому бічному фасаді будинку зафіксовано ознаки руйнування стіни (частково відсутні цеглини на фасаді першого поверху); арочний проїзд має локальні відшарування тиньку та фарби. Напівротонда зі спареними колонами, що знаходиться у дворовій частині будинку, має пошкодження тиньку, фарбування, елементів декору, наявні тріщини на колонах та куполі напівротонди.
У зв'язку із зазначеним та не здійсненням відповідачем у встановлені терміни робіт по збереженню об'єкту культурної спадщини, 17.01.2020 Департаментом видано Підприємству Припис № 141/П, у якому відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» повідомлено, що у зв'язку із порушенням ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 27 вказаного Закону та пунктів 5.3., 11, 13 Охоронного договору в місячний термін з дня отримання цього Припису Підприємство має надати Департаменту на розгляд у встановленому порядку науково-проектну документацію на проведення комплексу заходів по збереженню пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення за адресою: м. Київ, вул. Липська, 16. Попереджено, що за порушення законодавства про охорону культурної спадщини відповідний орган охоронної культурної спадщини накладає на порушників фінансові санкції, які підлягають сплаті/стягненню в установленому законом порядку.
Позивач вказує, що оскільки станом на 03.03.2020 науково-проектна документація на проведення комплексу заходів по збереженню пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення за адресою: м. Київ, вул. Липська, 16 на погодження до Департаменту не надходила, а дозвіл на виконання будь-яких робіт за вказаною адресою останнім не надавався, 30.03.2020 Департаментом складено Акт № 06-20 про вчинення правопорушення за недотримання відповідачем встановлених норм законодавства у сфері охорони культурної спадщини та умов Охоронного договору.
18.03.2020 Департамент прийняв постанову № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою вирішив накласти на Підприємство фінансові санкції, а саме:
- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами в розмірі 34 000,00 грн;
- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини в розмірі 1 700,00 грн.
Всього за вказаною постановою на Підприємство накладено фінансові санкції в розмірі 35 700,00 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що відповідачем в порушення вимог закону не сплачені фінансові санкції за постановою № 04-20 від 18.03.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав підписання постанови № 04-20 від 18.03.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» неуповноваженою особою, а також зазначав, що позивач не направляв на адресу відповідача акт про вчинення правопорушення № 06-20 від 03.03.2020, чим позбавив останнього на надання відповідних пояснень. Крім того, відповідач посилається на незаконність прийнятої позивачем постанови № 04-20 від 18.03.2020, у зв'язку з чим оскаржив її до адміністративного суду.
У поданих після поновлення провадження у даній справі поясненнях відповідач зазначає, що з огляду на визнання протиправною та скасування судовими рішеннями у справі № 640/7951/20 постанови Департаменту № 04-20 від 18.03.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», відсутні підстави для накладення на Підприємство фінансових санкцій.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 54 Конституції України визначено, що держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність. Культурна спадщина охороняється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (надалі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381 (надалі - Положення), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), основними завданнями якого є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва; контроль за виконанням закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; сприяння збереженню культурної спадщини.
Відповідно до п. 5 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих завдань виконує, зокрема, повноваження із сприяння ефективному використанню та збереженню майна, закріпленого на праві господарського відання або оперативного управління за підпорядкованими підприємствами, установами та організаціями; видачі розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться без затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законодавством про охорону культурної та археологічної спадщини дозволів або відхиленням від них; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєструє дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок, надає відповідні дозволи на відновлення земляних робіт; складання протоколів про адміністративні правопорушення, актів про вчинення правопорушення та постанов про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а також готує матеріали про вчинення незаконних дій чи бездіяльності та подає їх до відповідних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності в установленому порядку; укладання охоронних договорів на об'єкти культурної спадщини та здійснення контролю за їх виконанням в установленому порядку тощо.
З положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» прямо передбачено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами (ч. 6 ст. 3, ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.
Питання відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (порядок, суб'єкт та об'єкт застосування, вид, розмір тощо) врегульовані в ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: зокрема за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.
Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповідачем було оскаржено до адміністративного суду постанову Департаменту № 04-20 від 18.03.2020 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
Так, за результатами розгляду справи № 640/7951/20 за позовом Підприємства до Департаменту про визнання протиправною та скасування постанови від 18.03.2020 № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», Окружним адміністративним судом міста Києва 15.09.2021 було прийнято рішення про задоволення позову. Вказане рішення змінено в мотивувальній частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022, однак в іншій частині залишене без змін.
У вказаній адміністративній справі встановлено, що оскаржувана постанова Департаменту прийнята із порушенням вимог ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки питання про накладення фінансових санкцій, передбачених ст. 44 цього Закону, належить виключно до компетенції голови та заступника голови Київської міської державної адміністрації, а не директора Департаменту, який очолює структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації. Оскільки постанова від 18.03.2020 № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» прийнята неналежним суб'єктом, тому є незаконною.
Так, за положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, суд зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 у справі № 640/7951/20, змінене у мотивувальній частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Таким чином, встановлений в межах справи № 640/7951/20 факт протиправності постанови Департаменту від 18.03.2020 № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» не підлягає доказуванню.
Зважаючи на викладене, у даному випадку суд констатує, що позивачем не доведено, а судовими рішеннями у адміністративній справі № 640/7951/20 навпаки спростовано, стверджувальну ним обставину щодо обов'язку відповідача сплатити нараховані фінансові санкції за порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Охоронного договору в розмірі 35 700,00 грн на підставі постанови Департаменту від 18.03.2020 № 04-20 «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
Отже, оцінивши вказані докази у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність у даному випадку підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем фінансових санкцій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.11.2023.
Суддя Т. Ю. Трофименко