ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.11.2023Справа № 910/15194/20 (756/1557/20)
За позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська,54/193, ідентифікаційний номер 21133352)
третя особа -1, яка є не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
третя особа-2, яка є не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
третя особа -3, яка є не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орізон" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової,13-В, ідентифікаційний номер 22919904)
про визнання недійсним договору
в межах справи №910/15194/20
За заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової,13-В, ідентифікаційний номер 22919904)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від позивача- Оберемко Р.А., Деяк Я.М.
від відповідача- Приходько Л.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15194/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон".
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернулась до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача - АТ "Універсал Банк" та просить суд: визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року, Додаткову угоду № BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року та договір поруки № BL742 -П від 26.12.2007 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2020 р. вищевказаний позов залишено без руху враховуючи не дотримання позивачем вимог статті 177 ЦПК України та надано 10-й строк для усунення недоліків.
24.03.2020 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020 направлено до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
23.06.2023 року засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, з мотивів того, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 року у справі №910/15194/20 було відкрито провадження про банкрутство ТОВ "ОРІЗОН", ліквідаційна процедура триває. В свою чергу позовними вимогами ОСОБА_1 є визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ОРІЗОН"; визнання недійсною Додаткової угоди № BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року та договору поруки № BL742 -П від 26.12.2007 року. Таким чином, даний спір підлягає розгляду виключно господарським судом в порядку господарського судочинства, а отже не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.07.2023 в задоволенні клопотання представника АТ "Універсал Банк" - Приходько Людмили Аркадіївни про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІЗОН", про визнання недійсними договорів - відмовлено. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІЗОН", про визнання недійсними договорів передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа 910/15194/20 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІЗОН" (код ЄДРПОУ - 22919904).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2023 прийнято справу № 756/1557/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи, які є не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Орізон" про визнання недійсним договору до розгляду в межах справи № 910/15194/20. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 04.10.2023.
14.09.2023 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Універсал Банк" на позовну заяву.
04.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 08.11.2023.
У судовому засіданні, призначеному на 08.11.2023, представники позивача просили задовольнити позов.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Представники третіх осіб до судового засідання не з'явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орізон" (позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL742 (далі - генеральний договір).
Відповідно до п.1.1 генерального договору банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 900 000,00 дол. США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.
Ліміт договору розраховується в базовій валюті незалежно від валюти кредитних послуг, що надаватимуться. Валютою кредитної послуги можуть бути: долар США (USD), та або гривня України (UAH) та/або швейцарські франки (CHF) (п.1.1.2 договору).
Згідно з п.1.1.3 генерального договору базовою валютою за даним договором є долар США (USD). Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту договору.
Відповідно до п.1.2.1 генерального договору, позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 грудня 2027 року, і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший короткий термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
Пунктом 1.1.1 генерального договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди (надалі - індивідуальна угода), що є невід'ємною частиною цього договору.
26.12.2007 між сторонами укладено додаткову угоду № BL742-К/1 до генерального договору, яка є його невід'ємною частиною, відповідно до п.1 якої банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 900 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.
Із погодженого та підписаного сторонами Графіку погашення, який є Додатком №1 до додаткової угоди від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг вбачається, що валютою за кредитним договором є долар США, строк кредиту складає 240 місяців, а сума платежів 2 384 331 дол. США, у тому числі проценти - 1 484 331 дол. США, а крім того комісія банку - 8 910 дол. США. Таким чином, розмір щомісячного платежу, який має скеровуватись позичальником на погашення тіла кредиту сторонами договору був узгоджений в сумі 9 934,70 дол. США, що в цілому за 240 місяців становить розмір наданого банком кредиту 900 000,00 дол. США (9 934,70 дол. США х 240 міс.).
У забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором з додатковою угодою 27.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 26.12.2007 № BL742-П.
Даний генеральний договір про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 із додатковою угодою до вказаного договору, а також договір поруки від 26.12.2007 № BL742-П скріплені печаткою ВАТ «Банк Універсальний» та підписані зі сторони ВАТ «Банк Універсальний» в.о. керуючого відділення № 13 Бондар Ю.М., яка діяла на підставі довіреності від 25.10.2007, виданою в порядку передоручення від ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П., зареєстрованою в реєстрі за № 8891.
Як наголошувала позивач, у висновку № 14626 Київського експертно-дослідного центру від 26.04.2018 установлено, що реквізити та підписи сторін Генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26 грудня 2007 року, укладеному між ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ОРІЗОН", в місці розташування реквізитів банку, та у розділі "Реквізити та підписи сторін", містяться відтиски різних кліше печаток, а саме містяться відтиски печаток різних банків. У Генеральному договорі про надання кредитних послуг № BL742 від 26 грудня 2007 року, укладеному між ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ОРІЗОН", в місці розташування реквізитів банку, міститься лише відтиск печатки від імені Київського відділення № 13 Київської філії № 2 ВАТ "Банк Універсальний". У договорі № 000017909 банківського обслуговування фізичної особи від 06.01.2009 року, укладеному між ВАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 , в місці розташування реквізитів банку, міститься відтиск печатки від імені Київського відділення № 13 ВАТ Універсал Банк.
Звернувшись із даним позовом до суду, позивач просила визнати недійсними генеральний договір про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткову угоду до вказаного договору, а також визнати недійсним договір поруки від 26.12.2007 № BL742-П. На обґрунтування підстав позову зазначено, що станом на дату укладення оспорюваних договорів ВАТ «Банк Універсальний» не існувало як юридичної особи. У зв'язку з цим, використання печатки ВАТ «Банк Універсальний» на вказаних договорах та підписання їх від імені банку Бондар Ю.М. на підставі довіреності, виданою в порядку передоручення, свідчить про відсутність у такої особи повноважень на вчинення оспорюваних договорів. Одночасно, позивач звернула увагу, що кредитний договір не укладений у письмовій формі, сторони не погодили всіх істотних умов договору, грошові кошти за договором не були надані в повному обсязі, відтак договір є неукладеним, а також є нікчемним у силу вимог частини 2 статті 1055 ЦК України. З огляду на наведене, оскільки порука є акцесорним зобов'язанням, позивач також просила визнати недійсним договір поруки.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що зміна найменування юридичної особи не є зміною організаційно-правової форми, у зв'язку з чим банк не припинив своє існування зі зміною назви на ВАТ «Універсал Банк». При цьому, видача довіреності в порядку передоручення на Бондар Ю.М. від імені банку здійснена до внесення змін у назву відокремлених підрозділів банку, та відповідна довіреність не підлягала заміні чи внесення змін, тобто була чинною. Також відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з вимогами частини 2 вищезазначеної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).
Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 27.08.2007) перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» та внесено відповідні зміни до Статуту ВАТ «Банк Універсальний», державну реєстрацію яких проведено 21.11.2007.
Згідно з п.1.1.2 Змін до статуту BAТ «Універсал Банк» виступає правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 27.08.2007) перейменовано на ВАТ «Універсал Банк».
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 «Загальні положення» діючої редакції Статуту ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», що існував у формі відкритого акціонерного товариства, тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» (протокол № 2-2009 від 22.06.2009) змінено на публічне акціонерне товариство, та який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк».
Пунктом 1.6 розділу 1 «Загальні положення» діючої редакції Статуту встановлено, що Банк є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 27.08.2007) перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк».
Долучена до матеріалів справи копія статуту ВАТ «Банк Універсальний» містить відмітку Національного банку України щодо погодження його редакції 12.07.2007, реєстраційний № 226.
Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи (ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у редакції, що діяла на час внесення таких змін).
Порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи встановлений ст. 29-30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, що діяла на час внесення таких змін).
Згідно з витягом від 29.09.2017 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.11.2007 у реєстрі за №14151050013003586 реєстратором Кіх Світланою Богданівною (Виконавчий комітет Львівської міської ради) здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме змінено повне та скорочене найменування Банку.
Відповідно до змісту ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Право юридичної особи на найменування охоплює також правомочність щодо його зміни, з якою пов'язані важливі правові наслідки.
Загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.
Дана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2019 у справі № 191/81/17.
Таким чином, зміна найменування ВАТ «Банк Універсальний» на ВАТ «Універсал Банк» згідно з Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 27.08.2007) не мала наслідком припинення юридичної особи ВАТ «Банк Універсальний» та не вплинуло на обсяг його цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 95 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
03.12.2007 Спостережною радою ВАТ «Універсал Банк» затверджено Положення про Київську філію №2 ВАТ «Універсал Банк».
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2018 за №14151070014003586 реєстратором Возним Любомиром Євгеновичем (Виконавчий комітет Львівської міської ради), внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами до установчих документів, зміни щодо відокремлених підрозділів, а саме змінено повне найменування «Київська філія №2 Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», 35145749» та інші.
Відтак, на дату укладення оспорюваних договорів 26.12.2007 Київське відділення № 13 Київської філії №2 ВАТ «Універсал Банк» діяло на підставі Положення про Київське відділення № 13 Київської філії №2 ВАТ «Універсал Банк», затвердженого Правлінням ВАТ «Універсал Банк» (протокол № 63 від 03.12.2007), у той час як відповідні зміни найменування філії відбулися лише 01.02.2008.
За наведених обставин, використання на оспорюваних договорах від 26.12.2007 печатки ВАТ «Банк Універсальний» Київського відділення № 13 Київської філії №2 мало місце до внесення 01.02.2008 змін про найменування філії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
До того ж, при укладенні спірного договору банк діяв на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії №92 від 07.12.2007 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозволу №92-1 від 07.12.2007 з додатком до нього на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Під час розгляду справи позивач посилався на висновок № 14626 Київського експертно-дослідного центру від 26.04.2018, в якому установлено, що реквізити та підписи сторін Генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26 грудня 2007 року, укладеному між ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ОРІЗОН", в місці розташування реквізитів банку, та у розділі "Реквізити та підписи сторін", містяться відтиски різних кліше печаток, а саме містяться відтиски печаток різних банків. У Генеральному договорі про надання кредитних послуг № BL742 від 26 грудня 2007 року, укладеному між ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ОРІЗОН", в місці розташування реквізитів банку, міститься лише відтиск печатки від імені Київського відділення № 13 Київської філії № 2 ВАТ "Банк Універсальний". У договорі № 000017909 банківського обслуговування фізичної особи від 06.01.2009 року, укладеному між ВАТ "Універсал банк" та Ткаченко Надією Володимирівною, в місці розташування реквізитів банку, міститься відтиск печатки від імені Київського відділення № 13 ВАТ Універсал Банк.
За приписами ч.ч.1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Приймаючи до уваги, що висновок Київського експертно-дослідного центру № 14626 від 26.04.2018 складений без урахування обставин зміни найменування ВАТ «Банк Універсальний», суд не приймає відповідний висновок в якості належного та допустимого доказу.
Щодо підписання оспорюваних договорів від імені ВАТ «Універсал Банк» в.о. керуючого відділення № 13 Бондар Ю.М., яка діяла на підставі довіреності від 25.10.2007, виданою в порядку передоручення від ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П., зареєстрованою в реєстрі за № 8891.
Як слідує зі вказаної довіреності, остання посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. 25.10.2007, тобто до внесення змін 21.11.2007 до державного реєстру про зміну найменування ВАТ «Банк Універсальний» та до внесення 01.02.2008 відповідних змін про найменування Київської філії №2.
Станом на час укладення спірних договорів від імені ВАТ «Універсал Банк», видана на ім'я Бондар Ю.М. довіреність від 25.10.2007 не була відкликана чи визнана недійсною в установленому законом порядку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до частини 2 статті 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/14081/17.
Згідно із ст. 241 ЦКУ правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
При цьому ч. 3 ст. 92 ЦКУ встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. 203, 241 ЦКУ). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, далі вказано, що обмеження повноважень щодо представництва юрособи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юрособа.
На захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами, у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦКУ передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц).
Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною 1 ст. 241 ЦКУ: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту ч. 1 ст. 241 ЦКУ випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Крім того, аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦКУ). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Із матеріалів справи слідує, що ВАТ «Універсал Банк» вчинено дії щодо подальшого схвалення укладеного в.о. керуючого відділення № 13 Бондар Ю.М. від імені банку генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткової угоди до вказаного договору.
Так, на виконання генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 ПАТ «Універсал Банк» надано кредитні кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Орізон" на рахунок № НОМЕР_5 на суму 900 000,00 дол США (4 545 000,00 грн.), що підтверджується меморіальним ордером від 27.12.2007 №013419USD000018 із відповідним призначенням платежу.
Відповідно до п. 1.19-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку дія оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону за нормативно-правових актів Національного банку України.
До того ж, у матеріалах справи наявна копія банківської виписки по рахунку № НОМЕР_5 USD ТОВ «Орізон» за 27.12.2007, з якої вбачається надання ВАТ «Банк Універсальний» коштів у розмірі 900 000,00 із призначенням платежу: надання кредиту згідно договору BL 742 від 26/12/2007.
Поряд із цим, стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додатковою угодою до вказаного договору було предметом розгляду в межах справи № 910/2983/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/2983/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість по кредиту в розмірі 781 812,34 дол. США, заборгованість по відсоткам в розмірі 78 246,22 дол. США, заборгованість по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130,03 дол. США та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.
Як установлено судом під час розгляду справи № 910/2983/16, із поданої ОСОБА_1 від імені ТОВ «Орізон» заявки на продаж іноземної валюти від 27.12.2007 слідує, що ТОВ «Орізон» доручає ПАТ "Універсал Банк" від свого імені та за рахунок клієнта (ТОВ «Орізон») продати кошти в іноземній валюті (продаж кредитних коштів): 891 090,00 доларів США, за курсом продажу іноземної валюти - курсу уповноваженого банку, а також доручено дебетувати поточний рахунок у іноземній валюті у ВАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , а кошти в національній валюті - зарахувати на рахунок № НОМЕР_6 у ВАТ «Універсал Банк». Банківською випискою за період 01/12/2007 по 31/12/2007 по рахунку НОМЕР_6 ТОВ «Орізон» підтверджується перерахування 4 428 752,94 грн, які є результатом продажу кредитних коштів у валюті на МВР по курсу 4,98 зг заяви №1 від 26/12/07) в рахунок оплати ТОВ «Орізон» нерухомого майна за договором купівлі-продажу, а саме купівлю квартир зг. договору куп.-прод. 1 262 500,00 грн (кореспондент: ОСОБА_6 ), 1 262 500,00 грн (кореспондент: ОСОБА_7 ), 1 903 752,00 грн (кореспондент: ОСОБА_8 ).
Також судом установлено, що станом на 21.08.2015 факт наявності заборгованості за договором по кредиту в розмірі 781 812,34 дол. США, заборгованості по відсоткам в розмірі 78 246,22 дол. США, заборгованості по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130,03 дол. США Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" перед ПАТ «Універсал Банк» належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/2983/16 залишено без змін.
При цьому, у ході апеляційного провадження Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 13.02.2018 у справі №910/2983/16 за клопотанням ТОВ «Орізон» призначено додаткову економічну експертизу для з'ясування питань щодо наявності чи відсутності заборгованості у ТОВ «Орізон» перед ПАТ "Універсал Банк" за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL742від 26.12.2007 та додатковою угодою №BL742-K/1 до договору, а також щодо валюти, в якій ТОВ «Орізон» мав повертати отримані в кредит кошти за вищевказаним договором та додатковою угодою, та якою є заборгованість позичальника перед банком.
У той же час, апеляційним судом не прийнято в якості доказу висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи від 28.03.2019 №6826/6827/18-45/8266/8267/19-72/8268/8269/19-71, оскільки він є неповним та зробленим без урахування п. 1.3 Генерального договору, який є визначальним щодо базової валюти договору. Наведене призвело до подальших помилкових суджень стосовно валюти договору, в якій видавались кредитні кошти та мали виконуватись кредитні зобов'язання позичальником.
Судом прийнято до уваги, що ПАТ «Універсал Банк» замовлено проведення рецензії на висновок експертів від 28.03.2019 №6826/6827/18-45/8266/8267/19-72/8268/8269/19-71, проте відповідний висновок судом також не приймається в якості належного та допустимого доказу в межах даної справи.
Суд наголошує, що не врахування істотних умов генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткової угоди до вказаного договору, а також усіх об'єктів експертизи мало наслідком неповне дослідження поставлених на вирішення експерта питань.
Одночасно, щодо доводів позивача про неукладеність генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткової угоди до договору, суд звертає увагу на наступне.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Отже, посилання позивача на неукладеність оспорюваного генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткової угоди до договору при розгляді спору щодо визнання такого договору недійсним є неналежним та неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17.
Ураховуючи наведене в сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 № BL742 та додаткової угоди до договору.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки № BL742 -П від 26.12.2007 визначені позивачем як похідні, без наведення самостійного правового обґрунтування недійсності такого договору, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні відповідної похідної позовної вимоги.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Оскільки заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.11.2023
Суддя Мандичев Д.В.