Справа № 449/108/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/789/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12022142450000001 від 05 січня 2022 року про обвинувачення у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі триста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 950 гривень.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку за ч.4 ст. 358 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти (50) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань, призначено ОСОБА_6 , остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів - 1372 гривні 96 коп. за проведення технічної експертизи документів № СЕ-19/114-22/429-ДД.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, в кінці березня 2021 року, використовуючи відомості, розміщені на сторінці інтернет-сайту, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, свої персональні дані про особу, а саме: свої паспортні дані, свою фотографію, фотографію підпису необхідні для виготовлення підробленого посвідчення водія.
В подальшому, ОСОБА_6 , в квітні 2021 року у відділенні поштового зв'язку №1 «Нової Пошти», що розташоване по вул. Привокзальна, 20, у м. Перемишляни, через поштове відправлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, отримав підроблене посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_1 , та довідку РСЦ МВС м. Києві (ТСЦ №8044) про право управління ТЗ категорій А, В, виданих на ім'я ОСОБА_6 , відповідно посвідчення яке в подальшому мав намір використовувати для підтвердження права керуванням транспортним засобом.
Крім цього, 04 січня 2022 близько 14:40 год., ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом марки «BA3-21063» по вул. Шевченка, 3, у м. Перемишляни, Львівського району Львівської області будучи зупиненим працівниками СРПП ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, на законну вимогу інспектора поліції пред'явив підроблене посвідчення водія серії номеру НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , знаючи, що такий документ підроблений.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, ч.4 ст. 358 КК України на підставі п.2, 3 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого суб'єктивної сторони інкримінованих йому кримінальних правопорушень та вибірково враховано докази, які не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень. Вважає, що висновки суду сформовані на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що стороною обвинувачення не зібрано достатніх доказів, які б вказували, що обвинувачений в дійсності мав за мету заздалегідь, за попередньою змовою, бути співучасником кримінального проступку, в якості пособника та мав бажання і усвідомлено сприяв у вчиненні кримінального правопорушення іншому співучаснику виконавцю (невстановленій особі) та відповідно бажав та усвідомлював, що отримає саме підроблений документ. В свою чергу сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення не вірно кваліфікував у діях обвинуваченого пособництво у підроблені офіційного документа, оскільки обвинувачений не усвідомлював та не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків, бажав отримати саме дійсне посвідчення водія, а не підроблене, що відповідно не узгоджується із протиправними діяннями виконавця ( невстановленої особи від сайту «Автошколи»).
Звертає увагу, що обвинувачений у загально доступних Інтернет ресурсах, що є у вільному доступі для будь-якої особи, відшукав сайт із розміщенням інформації про можливість проходження курсів на отримання посвідчення водія до 2 (двох) тижнів, умови цих курсів полягали лише в успішній здачі іспитів - тестів. Обвинувачений, ще не маючи досвіду у цьому та який перший раз виявив бажання отримати посвідчення водія, підходило у такий пришвидшений спосіб пройти курс та о тримати посвідчення водія та як вказав у своїх показаннях, такий подібний спрощений спосіб курсу на отримання посвідчення водія проходили його знайомі на період запровадженого на цей час карантину СОVID 19, а також вважав, на час карантину такий спосіб проходження курсів можливий.
Зазначає, що у обвинуваченого на цей час не було жодних підозр, що в такий спосіб йому буде видано підроблене посвідчення водія. Обвинувачений був впевнений, що використовуючи такий спосіб він отримає саме належне посвідчення водія, оскільки як вбачається із переписок, які виявлені при огляді мобільного телефону обвинуваченого, невстановлена особа роз'яснює обвинуваченому, що такі дані про посвідчення МВС передає раз у місяць в «Дію». Тобто, з цього можна зробити висновок, що обвинувачений бажав отримати дійсні посвідчення водія, а ніяк не підробленні та ніяких попередніх домовленостей між ними отримати підроблені документи не було. Більш того, вартість, яку сплатив обвинувачений за отримання такого посвідчення водія у розмірі 10 000,00 гри. (3000,00 гри аванс + 7000,00 гри. при отриманні посвідчення) не відрізнялась при проходженні курсу в інших установах (сайтах), тому і з цих підстав у обвинуваченого не виникали сумніви щодо їх дійсності.
Крім цього, апелянт звертає увагу, що обвинувачений станом на 14.01.2021 був зареєстрований у групі № 314 по підготовці водіїв категорії С з 31.12.2021, що підтверджується листом Перемишлянського РСТК ТСО України від 19.01.2022. Тобто обвинувачений навчався на курсах для отримання посвідчення категорії С, будучи переконаним у справжності посвідчення водія для категорії А,В.
Апелянт вказує, що з протоколу про надання доступу, ознайомлення та отримання копій матеріалів досудового розслідування від 28.01.2022, неможливо встановити, чи надавались матеріали для ознайомлення в повному обсязі.
Захисник звертає увагу на порушення дізнавачем вимог ч.3 ст. 214 КПК України.
Також на думку сторони захисту не можуть враховуватися показання свідків сторони обвинувачення - працівників поліції, оскільки такі є суперечливими.
Крім цього, мотивувальна частина ухвали не відповідає її резолютивній частині, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та безумовною підставою для скасування рішення суду.
Захисник також звертає увагу, що мали місце порушення ст. 367 КПК України - порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки 16.06.2023 суддя вийшов в нарадчу кімнату для ухвалення вироку, а вирок суд по даній справі оголошував 19.06.2023, проте цього ж дня судом виносились судові рішення по інших справах.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , які повністю підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти апеляційних вимог. Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 1 ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується та підтверджується зібраними у встановленому порядку та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: - рапортом ОСОБА_9 , щодо виявлення у ОСОБА_6 посвідчення водія з явними ознаками підробки, а посвідчення з даною серією та номером числиться за гр. ОСОБА_10 ; протоколом огляду від 04.01.2022 р., згідно якого, встановлено, що під час огляду в райвідділі вилучено у ОСОБА_6 : посвідчення водія « НОМЕР_1 » на ім'я ОСОБА_6 , довідку РСУ МВС в м.Києві про право ОСОБА_6 керувати транспортними засобами категорії «А» і «В»., конверт з Нової Пошти з маркуванням №20450368920734 отримувач ОСОБА_6 ; витягом з ЄРДР від 05.01.2022 року, про реєстрацію кримінального провадження №12022142450000001за ч.4 ст.358; постановою дізнавача від 05.01.2022 року, якою вилучені документи визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12022142450000001; висновком експерта від 19.01.2022 р., яким посвідчення водія « НОМЕР_1 » на ім'я ОСОБА_6 виготовлено не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення бланків типових документів та не відповідає аналогічним документам даного типу, що перебувають в офіційному обігу на території України; протоколом огляду речей і документів від 10.01.2022 р., яким оглянуто розділ сайту Нової Пошти - «відстеження посилок» відповідно до якого 09.04.2021 року відправлення №20450368920734 було отримано ОСОБА_6 та грошовий переказ видано одержувачу ОСОБА_11 ; протоколом огляду речей і документів від 28.01.2022 року, яким зафіксовано огляд переписки в додатку Інстаграм мобільного телефону ОСОБА_6 із змісту переписки випливає, що 27 березня обвинувачений переписуючись з користувачем під назвою «sobaken.ken» надавши своє фото та копію паспорта замовив в останнього за 7000 грн. посвідчення водія категорії «А» і «В»; постановою від 04.01.2022 р. ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без ременя безпеки; листом ТСЦ МВС №4643 від 18.01.2022 р., яким встановлено, що ОСОБА_6 посвідчення водія не отримував; витягом з ЄРДР від 27.01.2022 року, відповідно до якого зареєстроване кримінальне провадження №12022142450000003 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358; договором від 17.12.2021 року, згідно якого ОСОБА_6 зарахований на навчання з 17.12.2021 року, на підготовку водія категорії «В, С».
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Львівський апеляційний суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про відсутність в обвинуваченого суб'єктивної сторони злочину і погоджується з позицією суду першої інстанції, який розцінив такі, як спосіб уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки в Україні діє один порядок видачі посвідчення водія, який затверджений постановою КМУ «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 8 травня 1993 р. № 340, а самі дії обвинуваченого, який знайшов в інтернет ресурсі курси для отримання посвідчення водія до 2 тижнів, умови яких полягали лише в успішній здачі іспитів в формі тестів, вказують на те, що останній переслідував мету у «легший» спосіб, ніж передбачений чинним законодавством, отримати документи на право управління транспортним засобом, а від так останній повинен усвідомлювати усі ризики таких дій.
Крім того, доводи захисника, про те, що обвинувачений станом на 14.01.2021 був зареєстрований у групі № 314 по підготовці водіїв категорії С з 31.12.2021, що підтверджується листом Перемишлянського РСТК ТСО України від 19.01.2022 також підтверджують факт того, що обвинувачений ОСОБА_6 таки знав, що є порядок отримання посвідчення водія і для отримання посвідчення категорії «С» уже вчиняв законні дії, відповідно до встановленого порядку.
Щодо доводів апелянта про те, що дізнавач діяв всупереч вимогам ч.3 ст. 214 КПК України, оскільки провів огляд місця події за відсутності невідкладних випадків та невідкладно не вніс після проведення такого огляду відомості до ЄРДР, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що в матеріалах справи наявний рапорт працівника поліції від 04.01.2022, про те, що 04.01.2022 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «BA3-21063» під керуванням ОСОБА_6 та виявлено у ОСОБА_6 посвідчення водія НОМЕР_1 з явними ознаками підробки, а посвідчення з даною серією та номером числиться за гр. ОСОБА_10 , що і стало підставою для проведення огляду. Колегія суддів звертає увагу, що огляд місця події було проведено 04.01.2022 та закінчено о 16 год. 40 хв., а відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022142450000001 були внесені 05.01.2022 о 11 год. 24 хв. Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що покликання сторони захисту на порушення процесуальних норм при проведенні досудового розслідування також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.
Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявна розписка про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, яку підписав ОСОБА_6 від 28 січня 2022 року, з якої можна встановити, що ОСОБА_6 отримав копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, тому доводи захисника про порушення норм процесуального права в цій частині є також безпідставними, оскільки ОСОБА_6 був ознайомлений з обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування, оскільки отримав їх копії та повністю знав які процесуальні рішення приймались та які процесуальні дії проводились в ході досудового розслідування.
Щодо доводів адвоката про порушення ст. 367 КПК України щодо таємниці нарадчої кімнати, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на те, що адвокат вказує, що 16.06.2023 суддя вийшов в нарадчу кімнату для ухвалення вироку, а вирок суд по даній справі оголошував 19.06.2023, проте цього ж дня судом виносились судові рішення по інших справах. Однак, слід звернути увагу, що згідно журналу судового засідання від 19.06.2023, вирок оголошувався з 11 год. 05 хв. до 11 год. 10 хв., жодних доказів того, що судом виносились інші судові рішення 19.06.2023 саме до оголошення вироку, адвокат не надав, тому апеляційний суд до уваги зазначені доводи не бере.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою й доходить висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 , а призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3