Справа № 461/2033/23 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/2289/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Суди В.І.;
адвоката Мицика О.В. - представника позивача ОСОБА_1 ;
прокурора Яворського Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 липня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1 511 855 грн.грн. моральної шкоди та 24 600 грн. витрат за надану йому правничу допомогу у кримінальній справі.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 14 квітня 2010 року відносно нього порушено кримінальну справу та пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
26 квітня 2010 року відносно позивача було складено обвинувальний висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 31.12.2009 року о 16.15 год., керуючи автобусом марки ЛАЗ 52523, р.н. НОМЕР_1 , виконуючи свої функціональні обов'язки по перевезенню пасажирів на вул. Шота Руставелі у м. Львові, грубо порушив вимоги розділу 1 п.1.5, розділу 2 п.2.3. «б», «д», розділу 12 п. 12.1, розділу 13 п. 13.1. ПДР України, створив загрозу для життя і здоров'я громадян та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Постановами слідчого СЧ СУ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на усе належне йому майно.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід скасовано.
Не погоджуючись з даним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора було задоволено, вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2018 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України направлено прокурору Львівської місцевої прокуратури №3 для проведення додаткового розслідування.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.10.2019 року вищевказану постанову Галицького районного суду м. Львова скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду в суді першої інстанції вироком Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 14 травня 2021 року визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляцію прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова - без задоволення.
Позивач зазначав, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури він у період з 14.04.2010 року до 27.10.2022 року незаконно перебував під слідством і судом, що у загальному становить 150 місяців та 13 днів, чим йому було завдано значної моральної шкоди, оскільки йому довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми та колегами, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, роз'яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання та страждання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка до того була позитивною та склалася впродовж тривалого часу.
Крім цього, внаслідок порушення кримінальної справи відносно позивача та притягнення його до відповідальності, як обвинуваченого, останній був змушений звільнитися з посади водія з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, в подальшому не мав можливості знайти роботу у зв'язку з розглядом його справи у судах, а відтак - з огляду на неможливість отримати довідку про відсутність судимості.
Лише зважаючи на військову агресію російської федерації у 2014 році та початок АТО позивач був прийнятий на військову службу, під час проходження якої, а саме - 13.06.2022 року, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації поблизу м. Сєвєродонецька Луганської облапсті отримав поранення, а саме - вибухову травму; вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин правого плеча та лівого стегна; вогнепальний перелом правої п'яткової кістки.
Незважаючи на те, що позивач впродовж тривалого часу після поранення був змушений пересуватися за допомогою милиць, він змушений був прибувати у судові засідання, що спричиняло позивачу нестерпний фізичний біль та страждання. При цьому, окремі судові засідання відкладалися саме за клопотанням сторони обвинувачення безпосередньо перед судовим засіданням без жодного попередження сторони захисту, яка на той момент вже прибула до суду.
Окрім цього, у зв'язку з тривалим розглядом кримінальної справи позивач був змушений звернутися до Європейського суду з прав людини. Рішенням ЄСПЛ у справі «Valeriy Anatoliyovych TESLYA against Ukraine and 9 other applications» від 10 грудня 2020 року (заява №38110/19 та 9 інших заяв) встановлено порушеннями національними органами держави України ст. 6 Конвенції, а саме порушення права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.
Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що стягненню на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає сума в розмірі 1 511 855 грн, що відповідає особі позивача та моральним стражданням, які були завдані йому протягом періоду перебування під слідством та судом (том 1, а.с. 1-9).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 511 855 гривень, а також 24 600 грн. витрат на правову допомогу.
Судовий збір віднесено за рахунок держави (том 1, а.с. 184-195).
Дане рішення оскаржив відповідач - Львівська обласна прокуратура.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що судом при винесенні 14.05.2021 року стосовно ОСОБА_1 оправдального вироку «не усім доказам, що були зібрані на досудовому слідстві, так і подані в судовому засіданні, надано належну оцінку».
Звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні наведено розрахунок мінімального розміру моральної шкоди, передбаченого чинним законодавством, згідно якого сума моральної шкоди не має бути меншою від 1 007 903 грн. 33 коп., а тому вважає неправомірним стягнення моральної шкоди у розмірі 1 511 855 грн., оскільки у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, «розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».
Також звертає увагу на те, що позивач вже отримав сатисфакцію за рахунок Держави України у зв'язку з тривалим розглядом кримінальної справи згідно рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2020 року у справі «Valeriy Anatoliyovych TESLYA against Ukraine and 9 other applications»(заява № 38110/19 та 9 інших заяв).
Вважає, що процесуальні витрати, які виникли у зв'язку з розглядом кримінального провадження, мають вирішуватися саме в межах цього провадження, а не в порядку цивільної юрисдикції (том 1, а.с. 202-224).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Статтею 56 КонституціїУкраїни передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральноїшкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою, другою статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право навідшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбаченихзаконом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягаєвідшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральноїшкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою длявідшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частинами другою, третьоюстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральноїшкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до статті 81 ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами встановлено та стверджується матеріалами справи те, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 12 років 6 місяців 13 днів, або 150 місяців 13 днів, а відтак позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв'язку із протиправними діями органів досудового розслідування й прокуратури (винесення судом стосовно позивача оправдального вироку).
Встановивши, що розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції складав 6 700 грн, суд виходив із того, що гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, становить 1 007 903 грн. 33 коп. При цьому суд першої інстанції вважав, що зазначений розмір є недостатнім для відновлення порушеного права позивача, взяв до уваги час перебування позивача під слідством та судом і погодився із заявленим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 1 511 855 грн.
Колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 посилався на те, що йому завдано душевних страждань, оскільки весь час він перебував у пригніченому стані й нервовому потрясінні, було істотно порушено його нормальні життєві зв'язки.
Враховуючи встановлені судами обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (12 років 6 місяців 13 днів), запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що фактично мінімальний гарантований законом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000 грн є достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру.
При цьому колегія суддів також враховує і те, що позивач вже отримав сатисфакцію за рахунок Держави України у зв'язку з тривалим розглядом кримінальної справи згідно рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2020 року у справі «Valeriy Anatoliyovych TESLYA against Ukraine and 9 other applications»(заява № 38110/19 та 9 інших заяв) у розмірі 3 900 Євро, що визнав представник позивача в ході апеляційного розгляду справи.
З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку (зокрема) винесення судом оправдального вироку та наявності втрат немайнового характеру.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу (здійснення захисту) у кримінальному провадженні.
Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Судами встановлено, що 25 березня 2013 року між ОСОБА_1 (як «Клієнтом») та Адвокатським об'єднанням «Мицик і Партнери» (як «Виконавцем») був укладений договір про надання правової допомоги, згідно якого ОСОБА_1 уповноважив Виконавця представляти його інтереси і від його імені в усіх судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, у зв'язку з чим наділяє адвоката усіма належними йому процесуальними правами.
У відповідності з пунктом 3.1 договору оплата послуг за цим договором здійснюється у вигляді гонорару, який обчислюється відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням складеності справи, особи клієнта, поточних витрат та інших оціночних критерії даного виду послуг, за кожну годину виконаної роботи на підставі акту виконаних робіт (а.с. 44-45).
Позивачем надано Акти виконаних робіт від 26 серпня 2016 року, 16 липня 2020 року, 31 жовтня 2022 року із зазначенням вартості, виду послуг, часу, витраченого на надання послуги, та їх описом, які були надані як під час досудового розслідування, так і в судах першої та апеляційної інстанцій, на загальну суму 24 600 грн. Також надано рахунки та меморіальні ордери про сплату ОСОБА_1 адвокату 24 600 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 25 березня 2013 року (а.с. 46-55).
Суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження витрат ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому правничої допомоги у кримінальному провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі, а тому висновки суду першої інстанції у цій частині слід визнати правильними.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 3 і 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури частково задовольнити.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 липня 2023 року у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 008 000 (одного мільйона восьми тисяч) гривень, у зв'язку з чим перший абзац резолютивної частини цього рішення суду викласти у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково».
В іншій частині рішення Галицького районного суду міста Львова від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 20 листопада 2023 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.