Справа № 465/7067/22 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю. М.
Провадження № 22-ц/811/1849/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю: ОСОБА_1 та його представника Гривни Т.Б., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" - Фендик Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" про стягнення пені,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна» про стягнення пені.
Позовні вимоги мотивував тим, що 27 червня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/13/5 - МП за яким відповідач зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність майнові права на житлове приміщення - трьохкімнатну квартиру (будівельний №51, 13 під'їзд, 13 поверх, проектна загальна площа квартири - 94 квадратних метри), розташовану в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 .
Згідно до додаткової угоди №2 до договору купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/13/51-МП від 27 червня 2019 року планове закінчення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію 31 березня 2022 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та сплатив відповідачу вартість квартири, яка згідно п. 3.1 договору становить 50 246,22 доларів США за обмінним курсом на день здійснення платежу 1 355 044,00 гривень, що еквівалентно 50 246,22 доларам США, що підтверджується актом взаєморозрахунків з покупцем від 06 квітня 2022 року.
Відповідач свої зобов'язання про будівництво спірної квартири та передачу її у власність позивача не виконав.
Кількість прострочених днів за договором про надання послуг становить 250 днів (з дати запроектованого завершення будівництва 01 квітня 2022 року - до дати звернення до суду з позовом), у зв'язку з чим пеня становить 10 162 830,00 грн. (1355044,04 х3% х 250 днів).
На підставі п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна» на свою користь 10 162 830 гривень.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна", про стягнення пені - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на користь ОСОБА_1 10 162 830 (десять мільйонів сто шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 00 копійок пені.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на користь держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна".
В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач може реалізувати придбані майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/8/26-МП від 21 червня 2019 року та Додаткових угод шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на нерухоме майно (квартиру) після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію, після обмірів квартири бюро технічної експлуатації, тому відсутні підстави для стягнення пені.
Умовами Договору пеня, як вид відповідальності, не передбачена, планове закінчення будівництва та введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2021 року не може бути розтлумачений як кінцевий термін здачі будинку в експлуатацію. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється органами державно-прхітектурно-будівельного контролю.
Встановлення орієнтованого строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Зазначають, що строк прийняття об'єкта в експлуатацію в Договорі конкретно не визначений, так як в п.2.2. Договору зазначена не конкретна, а планова (орієнтовна) календарна дата прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Механізм прийняття закінчених об'єктів будівництва в експлуатацію затверджений постановою КМУ від 13 квітня 2011 року і здійснюється органами ДІАМ.
До договорів купівлі-продажу майнових прав не застосовується Закон України «Про захист прав споживачів» оскільки Покупцем та Продавцем самостійно в п.1.1. визначили, що їх відносини регулюються Цивільним кодексом України, а саме, статтею 656 ЦК України, тому ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовується до даних правовідносин.
Абзац 1 частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.
Майнові права є предметом регулювання спеціального закону, а саме Закону України «Про інвестиційну діяльність», а не Закону України «Про захист прав споживачів».
Пеня визначена судом першої інстанції в розмірі 10 162 830 є надмірною, оскільки в п'ять разів перевищує вартість майнових прав, у які вкладено кошти позивачем і призведе до безпідставного збагачення позивача, а з іншого боку до неможливості виконання ними зобов'язання перед іншими інвесторами яких понад 300.
Вказане дає право суду на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та загальних засад цивільного судочинства зменшити розмір неустойки.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 - відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" - Фендик Т.І. на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року зміні з ухваленням нового рішення по справі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами - ОСОБА_1 та ТзОВ «Девелоперська компанія» Моя країна» 27 червня 2019 року було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/13/51-МП.
За цим договором Продавець (відповідач по справа) зобов'язується передати у власність Покупця (позивача по справі), а Покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на житлове приміщення - Квартира - з характеристиками, зазначеними в п.2.1 Договору в житловому будинку АДРЕСА_2 та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2 предметом Договору є майнові права на квартиру, які після набуття Покупцем їх у власність реалізовуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на нерухоме майно після прийняття об'єкта в експлуатацію та оформлення за Покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).
Згідно п.1.3 цього Договору, майнові права на нерухоме майно передаються Покупцю Продавцем шляхом підписання Акту приймання - передачі нерухомого майна, який підписується сторонами протягом 90 календарних днів від дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва у день, визначений Продавцем та за умови повної оплати Покупцем ціни майнових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2.2 цього Договору визначено, що датою планового закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію є 31 березня 2021 року.
Пунктом 3.1 Договору передбачено ціну майнових прав на нерухоме майно, що становить 50 246, 22 доларів США за обмінним курсом на день здійснення платежу, обчисленим згідно з нормами п. 3.6 Договору, що на дату укладення Договору купівлі - продажу майнових прав деривативу складає 1 316 000, 00 грн.
Крім цього, судом встановлено, що сторонами 16 квітня 2020 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/13/51-МП від 27 червня 2019 року, якою було змінено графік здійснення чергових платежів за Договором.
Також, судом встановлено, що сторонами 26 січня 2021 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно №МК108/13/13/51-МП від 27 червня 2019 року, якою було змінено планову дату закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію на 31 березня 2022 р., а також змінено порядок здійснення чергових платежів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договоромабо законом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Отже, щодо даних договірних правовідносин можливо застосувати загальні положення про зобов'язання.
Крім цього, судом встановлено, що актом взаєморозрахунків з покупцем підтверджується факт повної оплати вартості майнових прав ОСОБА_1 в розмірі 50 246, 56 доларів США.
Проте, відповідач не прийняв в експлуатацію об'єкт будівництва за вказаною вище адресою у строк, визначений умовами Договору - 31 березня 2022 р. та не виконав умови договору в повному обсязі.
Згідно з п. 5.1.3 Договору, продавець зобов'язаний забезпечити виконання обсягу загально - будівельних робіт.
Відповідно до п.5.1.6 Договору продавець зобов'язаний повідомляти покупця про всі обставини, що роблять неможливим виконання даного Договору.
Отже, виходячи з умов договору відповідач був зобов'язаний забезпечувати організацію будівництва об'єкта та прийняття його в експлуатацію.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, виходячи з умов договору відповідач був зобов'язаний забезпечувати організацію будівництва об'єкта та прийняття його в експлуатацію.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Щодо доводів сторони відповідача про не застосування до договору купівлі - продажу майнових прав на нерухоме майно положень Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконав умови договору, повністю вніс обумовлену в договорі суму, а відповідач допустив істотне порушення умов договору і не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, при тому, що планове завершення будівництва та здача об'єкта нерухомості в експлуатацію встановлено - 31 березня 2022 року.
Тому не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача через нездачу будинку в експлуатацію та відсутності в Договорі умов про стягнення пені.
Саме тому суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в межах річного строку позовної давності (частина друга статті 258 ЦК України).
Аналогічна за змістом позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №607/1569/19.
У той же час, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 10 162 830 гривень пені, що більше ніж у п'ять разів перевищує вартість майнових прав, у які вкладено кошти позивачем, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справ.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як встановлено в суді апеляційної інстанції, на даний час готовність будинку розташованого в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 де знаходиться квартира позивача становить 85%.
Будівництво розпочато у червні 2019 року. Основні будівельні роботи проводились впродовж 2020-2021 років.
У той же час, наприкінці 2019 року в Китаї розпочалася епідемія коронавірусу яка почала стрімко ширитися й за лічені місяці охопила всю планету.
Уже в березні 2020 року перший випадок інфікування зафіксовано в Україні.
Відтоді на коронавірус в Україні перехворіло 5,5 млн. людей, понад 112 тисяч не змогли подолати недугу.
На початкових етапах короновірусної інфекціїв Україні будівництво, як таке, припинилося через захворювання людей, хто міг ( як позивач який за фахом є ай-ті спеціалістом) продовжував працювати дистанційно. Однак, будівельні роботи дистанційно неможливо проводити.
Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2.
У зв'язку із вказаними подіями 16 квітня 2020 року між сторонами укладалася додаткова угода №1 до Договору №МК108/13/51-МП від 27 червня 2019 року та додаткова угода №2 від 26 січня 2021 року.
Позивач продовжував будівництво будинку, ОСОБА_1 , очевидно, також мав фінансові труднощі і останній платіж за договором сплатив 27 березня 2022 року.
24 лютого 2022 року почався відкритий воєнний напад росії на Україну.
Президент України своїм указом затвердженим Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року Про введення воєнного стану в Україні увів в Україні воєнний стан, який триває по даний час.
В суді апеляційної інстанції представник ТзОВ «Девелоперська компанія «Моя країна» Фендак Т.І. пояснила, що незважаючи на воєнний стан і гостру нестачу кваліфікованих робітників, будівництво будинку триває, вирішується питання підведення інженерних мереж та введення будинку в експлуатацію.
Зазначені обставини в сукупності мають істотне значення і дають підстави для зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України до 30 000 гривень.
Стягнення пені в розмірі визначеному судом першої інстанції 10 162 830 гривень при наявності у відповідача невиконаних зобов'язань перед іншими інвесторами (зі слів представника відповідача до 300 осіб) фактично припинить все будівництво.
Тому є підстави для зменшення розміру пені з 10 162 830 гривень до 30 000 гривень.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 у справі № 922/15944/17. Яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
В суді першої інстанції представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 гривень.
Суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 20 000 гривень, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Громадським професійним об'єднанням адвокатів Личаківського району м. Львова «Палата адвокатів» в особі Гривни Т.Б. укладено договір №412 про надання правової допомоги.
В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1169774, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1992 Гривни Т.Б. від 08 вересня 2012 року.
Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07 серпня 2018 у справі № 916/1283/17, від 30 липня 2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених вимогами процесуального законодавства. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 -ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботи по наданню правової допомоги представником все-таки надавались в частині подачі позову до суду, адвокатом вироблена правова позиція по справі з якою суд фактично погодився, рішенням суду вимоги позивача задоволені частково, враховуючи загальну тривалість розгляду справи в суді, та кількість часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях.
Колегія суддів не вбачає за доцільне стягувати кошти на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог, оскільки в такому випадку сума витрат буде мізерна, тому слід стягнути відповідача на користь позивача частину витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Така сума виплат буде співмірною із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; вся справа в одному томі на 130 арк., враховуючи судові повістки, роздруковані протоколи судових засідань і.т.і.);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19 лютого 2020).
При стягненні пені в розмірі 30 000 гривень, відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень буде відповідати принципу справедливості та розумності.
Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна» 17 068 гривень судових витрат за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, а в решті рішення суду (в частині стягнення 992 грн з відповідача в дохід держави) слід залишите без змін.
З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна» підлягає до задоволення частково, рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року зміні на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2023 року - змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) гривень пені.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" 17 068 (сімнадцять тисяч шістдесят вісім) гривень судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.