ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/706/23 Справа № 705/3952/23 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника в режимі
відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.12.2023, -
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023250320000048 щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 діб.
20.10.2023 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.12.2023. Визначений розмір застави ухвалою слідчого судді від 22.08.2023 залишений попереднім.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просила її скасувати та ухвалити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід щодо ОСОБА_8 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що прокурором не було надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено ризиків, заявлених прокурором.
Визначений розмір застави є непомірним та сім'я ОСОБА_8 таких доходів не має.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, виділені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 до задоволення не підлягає , з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, обставини кримінального провадження та стадію судового розгляду, те що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за вчинення злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів, але в силу ст. 89 КК України є не судимим, ніде не працює, розгляд справи по суті ще не розпочато.
Колегія суддів враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої особи кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий , прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає непереконливими доводи обвинуваченого про недоведеність ризиків, які обумовлюють продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, які виправдовують продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час її апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів позбавлена можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які б істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором, наявність цих ризиків обґрунтовано відображено в ухвалі суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру застави, оскільки визначений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду від 25.02.2023 розмір застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134200 грн., відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.12.2023 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді