ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-з/821/150/23 Справа № 705/4764/22
УХВАЛА
про вирішення відводу суддів
20 листопада 2023 р. м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі судді цивільної палати Василенко Л. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року про відвід колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 29 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог: Черкаський апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 29 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 29 вересня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Автоматизованою системою документообігу Черкаського апеляційного суду для розгляду вказаної скарги визначено колегію суддів: Сіренка Ю. В. (суддя-доповідач), Гончар Н. І., Новікова О. М.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження в даній справі.
14 листопада 2023 року до Черкаського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М. від розгляду цивільної справи № 705/4764/22 , яка ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року було визнано необґрунтованою.
Заява, із посиланням на положення пунктів 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, мотивована тим, що постановами від 14.10.2022 у адміністративних справах № 580/3473/22 та № 580/3474/22 задоволено позов ОСОБА_2 , визнано бездіяльність Черкаського апеляційного суду та зобов'язано вчинити дії, 06.03.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 580/3473/22 від 09.12.2022, зобов'язано боржника - Черкаський апеляційний суд виконати резолютивну частину рішення суду від 14.10.2022 та стягнуто з боржника 26800 грн виконавчого збору.
Зазначила, що предметом цивільної справи № 705/4764/22 є стягнення моральної шкоди з Держави України в особі Державної казначейської служби на підставі постанови від 14.10.2022 у адміністративних справах № 580/3474/22, якою задоволено позов ОСОБА_2 , визнано бездіяльність Черкаського апеляційного суду та зобов'язано вчинити дії.
Вказує, що неодноразово суддями Черкаського апеляційного суду Н. Гончар, О. Новіковим, Т. Фетісовою, Л. Нерушак, О. Карпенко та В. Бородійчуком за вказаних підстав задовольнялись заяви про відвід від участі у розгляді справ за участі ОСОБА_2 .
Вважає, що оскільки Черкаський апеляційний суд у цивільній справі № 705/4764/22 приймає участь як третя особа без самостійних вимог, то зобов'язаний заявити обґрунтований самовідвід від участі у розгляді цивільної справи № 705/4764/22.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не довіряє колегії суддів з урахуванням існування істотних обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу суддів, а тому майбутнє рішення у справі у будь-якому випадку ставиться під сумнів.
Просила відвести від участі у розгляді справи № 705/4764/22 суддів Черкаського апеляційного суду Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 вказану справу розподілено судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, приходжу до висновку про необхідність залишення її без задоволення.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 с. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, зокрема п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (§ 46) де зазначено, що наявність безсторонності для цілей п.1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
За об'єктивним критерієм підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Тобто, при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя чи судді можуть бути небезсторонніми, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, не вбачаю будь-яких підстав стверджувати, що судді Сіренко Ю. В., Гончар Н. І., Новіков О. М. мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів не містять посилання на обставини та докази, які б дали підстави для висновку про безпосередню заінтересованість в результатах розгляду справи, необ'єктивність та упередженість суддів Сіренка Ю. В., Новікова О. М., Гончар Н. І. чи неналежне забезпечення таким судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод заявника.
Крім того зазначені у заяві підстави для відводу суддів не є іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Отже, проаналізувавши доводи заяви про відвід колегії суддів, вважаю, що заявлений ОСОБА_1 відвід є необґрунтованим, не підтвердженим доказами, а тому процесуальні підстави для його задоволення відсутні.
Слід зазначити, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Слід зауважити, що в даній справі всі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом, тому приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2023 року про відвід колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 29 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог: Черкаський апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. І. Василенко