Справа № 132/4666/13-ц
Провадження № 22-ц/801/2188/2023
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Каращук О. Г.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 рокуСправа № 132/4666/13-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),.
суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
особа, якою подано апеляційну скаргу - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно,
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_8 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року, ухвалене у складі судді Каращука О. Г. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що в 2001 році реорганізовано КСП «Мир» в СВК «Мир» с. Дружне Калинівського району Вінницької області та проведено розпаювання майна. З січня по вересень 2013 року позивач викупив на підставі договорів купівлі-продажу права на майнові паї членів КСП на загальну суму 1 467 702,00 грн або 72 відсотка від загальної вартості майна пайового фонду КСП. На підтвердження цього Дружненською сільською радою було видано позивачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП.
24 вересня 2013 року позивач звернувся до загальних зборів громадян-співвласників майнових паїв колишнього КСП з заявою про виділення частки в спільному майні громадян-співвласників майнових паїв колишнього КСП. 25 вересня 2013 року були проведені загальні збори громадян-співвласників майнових паїв колишнього КСП на яких були присутні співвласники майнових паїв колишнього КСП. На зборах було прийнято рішення про виділ в натурі майна в рахунок майнового паю позивачеві згідно затвердженого переліку майна та передачу його у власність позивача. Відповідно до протоколу та акту приймання-передачі позивачеві було передане майно пайового фонду КСП «Мир» на загальну суму 1 467 702,00 грн, в тому числі нерухоме майно на загальну суму 294 746,00 грн, що засвідчено актом приймання-передачі пайового фонду колишнього КСП «Мир» від 25 вересня 2013 року.
25 вересня 2013 року позивач звернувся до реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області з заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. 21 жовтня 2013 року листом № 32-13/97 начальник реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції повідомила, що на цей час немає спеціальних роз'яснень, які б регламентували порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, виділеного в рахунок майнового паю.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просив визнати за ним право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди), яке виділене в натурі в рахунок майнового паю КСП «Мир» згідно наступного списку:
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 : літ. А, будівля майстерні, загальною площею 953,6 кв. м; літ. Б, будівля складу, загальною площею 163,0 кв. м;
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 : літ. А, будівля складу № 3, загальною площею 450,8 кв. м; літ. Б, будівля складу № 1, загальною площею 185,5 кв. м; літ. Б1, будівля складу № 2, загальною площею 575,2 кв. м; літ. Б4, зерноплощадка з навісом, загальною площею 36,00 кв. м; літ. В - будівля зерноскладу, загальною площею 1 274,4 кв. м; літ. Г - будівля свинарника, загальною площею 703,4 кв. м; літ. Д - будинок тваринника, загальною площею 262,3 кв. м; літ. Е - будівля вагової, загальною площею 7,6 кв. м; літ. Є - будівля автогаража, загальною площею 605,4 кв. м;
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 : літ. А - будівля хімскладу, загальною площею 445,1 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року позов задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди), яке виділене в натурі в рахунок майнового паю КСП «Мир», згідно наступного списку:
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 : літ. А, будівля майстерні, загальною площею 953,6 кв. м; літ. Б, будівля складу, загальною площею 163,0 кв. м;
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 : літ. А, будівля складу № 3, загальною площею 450,8 кв. м; літ. Б, будівля складу № 1, загальною площею 185,5 кв. м; літ. Б1, будівля складу № 2, загальною площею 575,2 кв. м; літ. Б4, зерноплощадка з навісом, загальною площею 36,00 кв. м; літ. В - будівля зерноскладу, загальною площею 1 274,4 кв. м; літ. Г - будівля свинарника, загальною площею 703,4 кв. м; літ. Д - будинок тваринника, загальною площею 262,3 кв. м; літ. Е - будівля вагової, загальною площею 7,6 кв. м; літ. Є - будівля автогаража, загальною площею 605,4 кв. м;
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 : літ. А - будівля хімскладу, загальною площею 445,1 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як співвласнику майна колишнього КСП «Мир» із часткою в пайовому фонді 72 % (1 467 702,00 грн), рішенням загальних зборів громадян-співвласників майнових паїв було виділено майно, в тому числі нерухоме майно в натурі, та передано за актом приймання-передачі, проте позивач не може здійснити державну реєстрацію права власності через реєстраційну службу, що підтверджується відповіддю державного реєстратора про особливості реєстрації майна, виділеного в натурі власникам майнових паїв.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У лютому 2023 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно. Поновлено дію рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року.
Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 16 листопада 2023 року о 10:10 год з повідомленням сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 318, 319, 358, 362 ЦК України та Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх КСП, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року. Так, суд не надав оцінки рішенню загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Мир» с. Дружне, оформленого протоколом № 25-09/13 від 25 вересня 2013 року: не встановив фактичну кількість співвласників майна пайового фонду колишнього КСП «Мир» с. Дружне на день прийняття ними рішення, яке було прийняте лише сімома учасниками, тоді як рішення про виділення в натурі частки з майна має прийматися усіма співвласниками майнових паїв. ОСОБА_8 теж є співвласником майнового паю, але не був присутнім на зборах, тому прийняте судом рішення порушує його права.
Крім цього судом першої інстанції не повно встановлені фактичні обставини справи, що підтверджується постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 132/2483/13-ц, яким визнано недійсним рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Мир», оформлене протоколом від 25 вересня 2013 року № 25-09/13 щодо надання згоди на виділення ОСОБА_1 у натурі майна згідно з переліком на суму 1 467 702 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, яку вважає безпідставною, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання ОСОБА_8 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що за результатами розпаювання в КСП «Мир» с. Дружне Калинівського району, реорганізованому в 2001 році в СВК «Мир», членам КСП «Мир» були видані свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП - майнові сертифікати, а розпайоване майно (пайовий фонд в розмірі 2 028 617,00 грн) передано в оренду СВК «Мир».
З січня по вересень 2013 року позивачем було придбано на підставі договорів купівлі-продажу права на майнові паї членів КСП, на підтвердження чого Дружненською сільською радою позивачу видані:
- свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія ВІ VІІ № 003349 від 29 листопада 2012 року (6525,00 грн або 0,3216 %) (т. 1, а. с. 13);
- свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія ВІ VІІ № 340 від 01 липня 2013 року (168 516,00 грн або 8,2655 %) (т. 1, а. с. 14);
- свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія ВІ VІІ № 338 від 01 лютого 2013 року (1 261 216,00 грн або 62,0132 %) (т. 1, а. с. 12);
- свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія ВІ VІІ № 341 від 24 вересня 2013 року (31 445,00 грн або 1,5501 %) (т. 1, а. с. 11).
Отже, позивач набув право на частку пайового фонду майна КСП «Мир» на загальну суму 1 467 702,00 грн, що становить 72,1504 %.
24 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до співвласників майнових паїв колишнього КСП із заявою про виділення в натурі його частки пайового фонду майна КСП «Мир».
25 вересня 2013 року були проведені загальні збори співвласників майнових паїв колишнього КСП, на яких було прийнято рішення про виділення позивачеві в натурі його частки пайового фонду із зазначенням переліку, найменування та вартості майна, яке передається у власність позивача (т. 1, а. с. 28 - 43).
21 жовтня 2013 року листом № 32-13/97 начальника реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції на заяву позивача про державну реєстрацію прав на нерухоме майно повідомлено про відсутність спеціальних роз'яснень, які б регламентували порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, виділеного в рахунок майнового паю (а.с. 26-27).
Рішенням Калинівського районного суду від 14 березня 2011 року по справі № 2-336/11 за ОСОБА_8 визнано право власності на майновий пай із розміром 840,00 грн або 0,1 % пайового фонду, що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ VII № 003419, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 80).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) вказано, що «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».
У статях 7-9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.
Відповідно до методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» , співвласники - члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника; майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У справі, що переглядається, предметом спору є визнання права власності за ОСОБА_1 на майно, яке було виділено йому в натурі, як власнику майнових паїв, рішенням зборів громадян-співвласників майнових паїв колишнього КСП «Мир» села Дружне Калинівського району Вінницької області від 25 вересня 2013 року, оформлене протоколом № 25-09/13 та передане йому згідно акту приймання-передачі майна пайового фонду колишнього КСП «Мир» від 25 вересня 2013 року.
Звертаючись із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_8 обґрунтовував своє право на апеляційне оскарження тим, що він також є власником майнового паю КСП «Мир», а тому оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси, визнавши право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке є спільною частковою власністю співвласників колишнього КСП «Мир» с. Дружне, у тому числі і його власністю.
На підтвердження зазначеного ОСОБА_8 послався на витяг із книги реєстрації свідоцтв про право власності на майновий пай, що видаються Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області по КСП Дружненської сільської ради, згідно якого сертифікат серії ВІ VІІ № 003419 із розміром майнового паю - 840,00 грн або 0,1 % у пайовому фонді КСП виданий ОСОБА_9 , нижче її прізвища зазначено « ОСОБА_8 », підстава: «рішення районного суду від 14.03.2011», свідоцтво по право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ VІІ № 003419, видане Дружненською сільською радою 23 січня 2015 року на ім'я ОСОБА_8 , який має право на пайовий фонд майна КСП «Мир» с. Дружне Калинівського району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 29 грудня 1999 року, загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 23 січня 2015 року становить 2 028 617,00 грн, частка ОСОБА_8 визначена в розмірі 2 700 грн або 0,1331 відсотків (а. с. 219-221, том 1).
За таких обставин рішення суду першої інстанції дійсно безпосередньо стосувалося прав, інтересів та обов'язків власників майнових паїв члена КСП.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_8 набув право власності на майновий пай члена КСП після смерті своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення суду від 14 березня 2011 року, майновий сертифікат серії ВІ VІІ № 003419, видано Дружненською сільською радою 23 січня 2015 року, його частка у майні становить 2 700 грн або 0,1331 відсотків пайового фонду.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене 27 січня 2014 року.
Вказаним рішенням ОСОБА_1 було передано в натурі у власність, крім іншого, також нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди). Станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу набув у власність права на майнові паї членів КСП на загальну вартість 1 467 702 грн або 72,1504 % від загальної вартості майна пайового фонду КСП.
Позивач зареєстрував своє право власності та відкрито реалізує його.
ОСОБА_8 , звертаючись із апеляційною скаргою, не зазначив на яке саме майно, що виділене позивачу у справі ОСОБА_1 в натурі з розміром його частки 72,1504 %, що складає у грошовому виразі 1 467 702,00 грн, він претендує із його часткою 0,1331 відсотків, що в грошовому виразі складає 2700,00 грн.
Окрім того 27,8496 % майна колишнього КСП залишається не розпайованим, а тому ОСОБА_8 не позбавлений права отримати свій пай в натурі чи грошовими коштами, неможливості реалізації такого права ОСОБА_8 належними та допустимими доказами не довів.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституційний принцип непорушності права власності закріплено і вищевказаними нормами ЦК України.
Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу
в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 100).
З огляду на викладене вище, враховуючи давність набуття своїх прав позивачем та особою, яка подала апеляційну скаргу, розмір їх часток та наявність не розпайованого майна колишнього КСП, позбавлення ОСОБА_1 визнаного за ним права власності, на думку колегії суддів, не зможе відновити порушених, на думку ОСОБА_8 , його прав та буде порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції та не відповідатиме легітимній меті.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц визнано недійсним рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Мир» не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки на час його ухвалення судом першої інстанції 27 січня 2014 року, рішення загальних зборів було чинним, відтак його подальше скасування може, за певних обставин, слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (стаття 423 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_8 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повна постанова складена 20 листопада 2023 року.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
С. К. Медвецький