ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08 листопада 2023 року Справа № 903/830/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: Драчова М.С. - адвокат (дов. №23/06-3 від 23.06.2023),
від відповідача: Боричевський В.М. - адвокат ( дов. №13/18-1047 від 11.09.2023),
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго", м. Луцьк
про стягнення 83546259,96 грн.,
ВСТАНОВИВ:
09.08.2023 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №01/37201 від 01.08.2023 Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 83546259,96 грн., з них: 68058636,99 грн. заборгованості за послугу на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0509-03041 від 27.06.2019, 1110363,44 грн. збитків, завданих інфляцією, 760023,42 грн. процентів річних, 11575477,01 грн. пені, 2041759,10 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 14.08.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 11.09.2023.
31.08.2023 через систему “Електронний суд” надійшла заява представника позивача - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник позивача просить судові засідання по справі №903/830/23 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 01.09.2023 постановлено заяву представника позивача - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити; судове засідання, що призначене на 13.09.2023 на 11:00год. по справі №903/830/23 провести в режимі відеоконференції.
25.08.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 25.08.2023.
У відзиві представник відповідача зазначає, що між сторонами цього господарського спору укладено договір відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану»» від 25.02.2022 № 332.
26.04.2022 постанову НКРЕКП доповнено пунктом 16, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
НКРЕКП (регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому, як вважає представник відповідача, має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
На переконання відповідача, позивач нарахував до стягнення пеню та штраф за період з грудня 2022 по травень 2023 необґрунтовано, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої в розмірі 11 575 477, 01 грн., та штрафу в розмірі 2 041 759,10 грн., є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
31.08.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
05.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 13.09.2023 представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 13.09.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2023.
03.10.2023 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі №903/830/23 на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду справи №911/1359/22 та оприлюднення повного тесту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
У судовому засіданні 04.10.2023 представник відповідача клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.
Представник позивача просив у задоволенні клопотання відмовити з підстав, наведених у запереченнях від 03.10.2023.
Відповідно до ч.3 ст.201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
04.10.2023 суд оголосив судове засідання відкритим, відтак, з огляду на приписи ч.3 ст.210 ГПК України, суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, що за приписами ч.3 ст.195 ГПК України не дає підстави суду зупинити провадження у справі на стадії розгляду справи по суті.
Після розгляду судом клопотання про зупинення провадження у справі представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання відповідачу можливості на підставі п.5 ст.161 ГПК України надати пояснення щодо окремого питання - застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З матеріалів справи №903/830/23 вбачається, що підготовче провадження тривало з 14.08.2023 по 13.09.2023, впродовж якого сторони подали до суду заяви по суті справи, в тому числі й відповідач подав відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, у яких виклав заперечення проти позову, й, зокрема, навів доводи про те, що на спірні правовідносини поширюється дія приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У судовому засіданні 13.09.2023, коли було закрито підготовче провадження, представник відповідача не заперечував проти закриття підготовчого провадження і не заявляв жодних клопотань.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті для надання пояснень щодо окремого питання - застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У судовому засіданні з 04.10.2023 до 01.11.2023 було оголошено перерву.
31.10.2023 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення з відповідача 68058636,99 грн. заборгованості у зв'язку з її перерахуванням. На підтвердження перерахування суми заборгованості представник відповідача подав копію платіжної інструкції №7774 від 29.09.2023 на суму 12485515,10 грн., копію платіжної інструкції №1908 від 30.10.2023 на суму 55573121,89 грн.
У судовому засіданні 01.11.2023 представник відповідача клопотання підтримав.
Представник позивача факт перерахування коштів на суму 12485515,10 грн. підтвердила, факт перерахування коштів на суму 55573121,89 грн. не підтвердила.
У судовому засіданні 01.11.2023 було оголошено перерву до 08.11.2023.
Вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
У процесі судового розгляду встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - НЕК «Укренерго», позивач) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
За змістом п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч. 4 ст. 33 Закону «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п.п. 1.1,1.2 гл. 1 р. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП «Про затвердження Кодексу системи передачі» від 14.03.2018 № 309 (надалі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно -технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та б до Кодексу системи передачі.
27.06.2019 між НЕК «Укренерго» та Приватним акціонерним товариством «Волиньобленерго» (надалі - ПрАТ «Волиньобленерго», відповідач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0509-03041 (надалі - договір).
Умови договору викладені в новій редакції додатковими угодами від 29.07.2019, від 30.12.2021 та від 03.01.2023.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору ОСП (оператор системи передачі, позивач) зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме: управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (надалі - послуга), а користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до п.п. 2.2. чинної редакції договору, оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Аналогічне положення закріплене у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії».
За змістом п. 2.3. договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Пунктом 2.4. чинного договору передбачено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 2.5. договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;
до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;
до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.
Згідно з п. 2.6. договору плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Згідно з п. 2.7. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (надалі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (надалі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (надалі - АКО), акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з п.10.6. договору (у редакції додаткової угоди від 30.12.2021 та аналогічній редакції додаткової угоди від 06.01.2023) будь-які документи; що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Відповідно до п. 10.7. договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021 та аналогічній редакції додаткової угоди від 06.01.2023), рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно з п. 3.3.2. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в п. 3.2.1. договору обов'язком користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.
З огляду на наведені умови договору, оплата за договором здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період (календарний місяць) 3-ма платежами протягом розрахункового місяця на підставі наданого користувачем повідомлення щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період, а за наслідком завершення відповідного розрахункового періоду здійснюється остаточний розрахунок на підставі акта надання послуги.
Тобто, застосована у договорі правова конструкція передбачає, що три грошові зобов'язання користувача щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги з моменту отримання користувачем акта надання послуги перетворюється на одне грошове зобов'язання, що становить різницю між вартістю фактично наданої послуги, визначеної в акті надання послуги та сумою попередньо сплаченої вартості послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому, якщо сума здійснених попередніх оплат є меншою від вартості наданої послуги згідно з актом надання послуги, у користувача, на підставі відповідного акта надання послуги, виникає обов'язок сплатити грошове зобов'язання на вказану суму. Аналогічно, у разі збільшення фактичного обсягу послуги згідно з актом коригування в порівнянні з актом надання послуги у користувача виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої послуги.
При цьому обов'язок сплатити відповідне грошове зобов'язання виникає на підставі акту надання послуги та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) (п. 2.7. договору в редакціях додаткових угод від 30.12.2021 та 06.01.2023).
У разі збільшення фактичного обсягу послуги згідно акту коригування до акта надання послуги з моменту отримання користувачем акту коригування за відповідний розрахунковий період аналогічно виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої послуги згідно відповідного акту коригування та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно) (п. 2.7. договору в редакціях додаткових угод від 30.12.2021 та 06.01.2023).
На виконання умов договору впродовж грудня 2022 - травня 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 79 607 881,27 грн.
Проте, станом на час звернення позивача з позовом до суду (03.08.2023) відповідач не виконав зобов'язання і не оплатив вартості наданих йому послуг за спірний період, заборгованість становила 68 058 636,99 грн.
У процесі судового розгляду відповідач перерахував позивачу суму заборгованості у розмірі 68058636,99 грн., що підтверджується копію платіжної інструкції №7774 від 29.09.2023 на суму 12485515,10 грн., копію платіжної інструкції №1908 від 30.10.2023 на суму 55573121,89 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
З огляду на те, що відповідач оплатив заборгованість за надані послуги на загальну суму 68058636,99 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача 68058636,99 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Сторонам роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як передбачено ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені, штрафу).
Згідно положень ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.10. договору передбачено, що за необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, у якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Щодо вимоги про стягнення 2 041 759,10 грн. штрафу.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у Господарському кодексі України. За змістом частини 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Правовою підставою для застосування до сторони господарського зобов'язання штрафу є порушення стороною правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Зі змісту пункту 6.10. договору не випливає відповідальності відповідача у формі штрафу саме за неоплату.
Разом з цим, позивач не довів, що відповідач відмовився від виконання зобов'язання з оплати наданих йому послуг.
Відповідач не оплатив позивачу надані послуги у строк, узгоджений договором, проте матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від зобов'язання з оплати.
Про те, що відповідач не відмовлявся від оплати свідчить також той факт, що у процесі судового розгляду відповідач послуги оплатив.
За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2041759,10 грн. за відмову від виконання зобов'язання.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 11 575 477,01 грн. пені за загальний період з 11.12.2022 по 10.07.2023.
Відповідач у процесі розгляду посилався на те, що НКРЕКП (регулятор) прийняв постанову від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022), а тому має застосовуватись підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сплата відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми передбачена п.6.1. договору.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Тобто, суд зобов'язаний, розглянувши спір по суті вимог, застосувати норми закону та умови договору, які регулюють спірні правовідносини.
Розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства - ЦК та ГК як закону.
У норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, які регулюють нарахування та стягнення штрафних санкцій, у договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0509-03041 від 27.06.2019 не було внесено змін у зв'язку з прийняттям постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції постанови від 26.04.2022 №413).
В п. 45 ухвали від 09.08.2023 у справі №911/1359/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміст наведеного підпункту (16 пункту 1, яким було доповнено постанову НКРЕКП №332),свідчить про те, що рекомендації (настанови) надано лише учасникам ринку електроенергії щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, що не є тотожним забороні учасникам ринку електричної енергії звертатися до суду з відповідним позовом. При цьому, оскільки суд не входить до сфери урядування НКРЕКП, останній зобов'язаний розглянути спір по суті вимог та застосувати норми договору та закону, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи приписи ст.ст.216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.549, 611, 612 Цивільного кодексу України, з огляду на умову п. 6.1. договору № 0509-03041 від 27.06.2019, укладеного між сторонами у справі, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 11575477,01 грн. пені.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не оплатив вартості послуг, наданих позивачем, у строк, узгоджений договором, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача проценти річних у сумі 760023,42 грн., інфляційних втрат у сумі 1110363,44 грн. (розрахунок - а.с.11-13).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилався на те, що правові підстави для стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних відсутні, оскільки на переконання відповідача договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, укладений між сторонами цього спору, яким передбачено порядок розрахунків між сторонами у формі попередньої оплати послуги, є різновидом комерційного кредиту.
А тому відповідно до ч. 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому відповідач посилався на правовий висновок, який міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.
Проте, справа № 910/14180/18 не є подібною справі №903/830/23, оскільки у справі № 910/14180/18 вирішувався спір про визнання недійсним договору поставки і аналізувалися норми законодавства, які регулюють саме ці правовідносини, а у справі №903/830/23 предметом спору є вимога про стягнення, яка грунтується на договорі про надання послуг.
Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Отже договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем.
У справі № 910/14180/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов'язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).
Проте, згідно з визначенням договору про надання послуг, наведеному у ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України послуги не мають чітко вираженого матеріального результату та споживаються в момент їх надання.
Хоча договором про надання послуг № 0509-03041 від 27.06.2019, укладеним між сторонами у справі, передбачено частково попередню оплату, послуга позивача з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача (відповідача) у складі об'єднаної енергетичної системи України надається цілодобово кожного дня та в безперервному режимі, тобто позивач надає послуги, які відповідач споживає відразу у процесі її надання, що відрізняє ці правовідносини від правовідносин купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.
Згідно з умовами договору № 0509-03041 від 27.06.2019, зазначені у ньому послуги надаються постійно, тобто на момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати планових платежів, позивач вже надав послугу.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 року у справі № 903/989/21 зазначив, що з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 939400 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №АУ-4456 від 31.07.2023.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (16,0939 %) на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати у справі, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 151186,10 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Станом на час розгляду справи 08.11.2023 позивач не звертався з клопотанням про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 68058636 грн. 99 коп. заборгованості закрити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (вул. Єршова, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 00131512) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227)
- 11575477 грн. 01 коп. пені,
- 760023 грн. 42 коп. процентів річних,
- 1110363 грн. 44 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 151186 грн. 10 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
4. У задоволенні позову про стягнення 2 041 759 грн. 10 коп. штрафу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 20.11.2023.
Суддя І. О. Якушева