ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 525/146/22 Номер провадження 22-ц/814/4298/23Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого (судді-доповідача) Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Прядкіної О.В., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року (ухвалене суддею Я.В. Прасол, повний текст рішення складено суддею 07.07.2023 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Миргородський ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про визначення місця проживання дітей з батьком, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, звільнення від сплати заборгованості за нарахованими аліментами, стягнення аліментів на утримання дітей, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаними вище позовними вимогами до ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що сторони у справі з 28.12.2007 по 07.12.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.08.2013 з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2013 і до їх повноліття.
Сторони спільно проживали та вели спільне господарство до 15.03.2019, позивач утримував сім'ю. Відповідач ОСОБА_1 у 2018 році забрала виконавчий лист по стягненню аліментів, у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду ОСОБА_2
15.03.2019 відповідачка пішла з сім'ї, діти залишилися проживати з позивачем в м. Полтава. У період з 27.11.2021 по 05.03.2022 дочка - ОСОБА_4 проживала з матір'ю ОСОБА_1 , а потім знову повернулася до батька.
03.09.2021 Великобагачанським ВДВС відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі 525/863/13-ц виданого 20.09.2013 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей та нарахована заборгованість за період з липня 2018 року та станом на 01.01.2022 становить 105976, 45 грн.
Вважає, що заборгованість по сплаті аліментів нарахована безпідставно, оскільки діти весь час проживали з ним та перебували на його утриманні. Не заперечує, що у період з 27.11.2021 по 04.03.2022, коли дочка жила з матір'ю, з нього могли стягуватися аліменти на її утримання.
Зважаючи на норми чинного законодавства та з урахуванням того, що фактично діти проживають разом з позивачем з березня 2019 року, останній просив визначити місце проживання дітей з ним.
Оскільки діти проживають разом з позивачем, відповідач ОСОБА_1 не бере участі у їх матеріальному забезпеченні, просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей. Враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди, щодо визначення місця проживання малолітній дітей та їх утримання, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Великобагачанського районного суду від 03 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 .
Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах, яка нарахована при примусовому виконанні виконавчого листа №525/863/13ц виданого 12 вересня 2013 року (згідно матеріалів виконавчого провадження 20 вересня 2013 року) на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідно віку, з 15 березня 2019 року по день набрання рішенням законної сили.
Визнано виконавчий лист №525/863/13ц виданий 12 вересня 2013 року (згідно матеріалів виконавчого провадження 20 вересня 2013 року) на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2022 року (дня подання позову до суду) та до досягнення дітьми повноліття.
Додатковим рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 , та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання ОСОБА_3 на підставі ст.255 ЦПК України, стягнути судові витрати з ОСОБА_2 . Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без належного дослідження доказів по справі
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував та не надав належної оцінки доказам у справі. Вказує, що суд при розгляді справи не врахував те, що за позивачем ОСОБА_2 рахується значний борг по аліментам, рівень його офіційного заробітку та того, що її діти проживатимуть із ОСОБА_2 та його співмешканкою ОСОБА_6 , а не з рідною матір'ю.
На думку апелянта, суд першої інстанції формально прийняв довідки, надані позивачем про відсутність його звернень до нарколога та психіатра, не надавши оцінки судовим рішенням, які підтверджують вживання ним алкогольних напоїв під час керування автомобілем, вже після того, як позивач відбув покарання в місцях позбавлення волі за злочин, внаслідок якого декілька людей стали жертвами. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги письмові докази, які характеризують ОСОБА_1 , як людину, та її ставлення до дітей, а також того, що ОСОБА_2 повністю ізолював її від дітей, заборонивши їм спілкуватися з нею, змінив їх номери телефонів.
Апелянт стверджує, що із письмових пояснень її дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що ці пояснення переписані та надані під впливом іншої дорослої людини.
Крім того, посилається на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період розгляду справи досяг 14-річного віку та є неповнолітньою, а не малолітньою особою, а тому наділений правом самостійно обирати своє місце проживання. Приписами статей 160, 161 СК України не передбачено вирішення у судовому порядку питання щодо місця проживання неповнолітньої дитини, яка досягла 14-річного віку. За таких обставин, вважає, що в частині визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , провадження підлягає закриттю, відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Разом із тим, апелянт посилається на те, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси дітей, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, а також, що у умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше знаходитися за межами країни, де йде війна.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Хворост Дарія Михайлівна, вказувала, що апелянтом не наведено обґрунтованих доводів порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.
Крім того, у відзиві представник позивача вказує, що апелянтом не надано жодних доказів щодо невиконання позивачем покладених на нього законом батьківських обов'язків, а лише апелює діяннями, які були раніше ним скоєні, та за які особа відбула покарання та його судимість рівняється погашеній відповідно до ст.89 КК України.
Разом із тим, посилається на те, що відповідач не надала доказів на отримання доходів у розмірі 2000 євро, згідно з наданими нею доказами сума її соціальних виплат не перевищує 500 євро.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні сторони та їх представники, представник служби у справах дітей, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у період з 28.12.2007 по 07.12.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області у справі №1602/1109/2012 від 26.11.2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 21 т.1).
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 19, 20 т.1).
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.08.2013, яке набрало законної сили 13.08.2013, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2013 і до їх повноліття (а.с. 22-23).
На підставі рішення суду від 01.08.2013 Великобагачанським районним судом Полтавської області 12.09.2013 був виданий виконавчий лист (а.с. 24-25 т.1).
Постановою державного виконавця Великобагачанського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Шепель Н.І. від 03.09.2021 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Великобагачанського районного суду Полтавської області №525/863/13ц виданим 20.09.2013 у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей (а.с. 26 т.1).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №94 від 06.01.2022 за період з 12 липня 2018 року, станом на 01.01.2021 за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 105976, 45 грн (а.с. 28 т.1).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №11936 від 11.10.2022 за період з 12 липня 2018 року, станом на 01.10.2022 за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 141886, 70 грн. Згідно розрахунку аліменти сплачувалися у січні 2022 року в сумі 2627, 75 грн (а.с. 54 т.2).
Згідно листа Міністерства юстиції «Щодо результатів розгляду звернення» від 05.12.2022 ОСОБА_1 зверталася зі скаргою щодо неналежного виконання рішення суду про стягнення аліментів, була проведена відповідна перевірка, вжиті заходи щодо належного виконання рішення суду, інформація щодо можливих корупційних дій посадових осіб відділу ДВС не знайшла свого підтвердження (а.с. 109-110 т.2).
Відповідно до довідки за вих. №1 від 30.09.2021 ПП «УКРЛІСЦЕНТР», ОСОБА_2 працює у ПП «УКРЛІСЦЕНТР» з 01.07.2020 на посаді виконавчого директора, його посадовий оклад становить 6140 грн. Заробітна плата за 2021 рік становить 60762,98 грн. (а.с. 29 т.1).
Відповідно до довідки за вих. № 3 від 05.10.2021 ПП «УКРЛІСЦЕНТР» заробітна плата ОСОБА_2 за період з липня 2020 року по вересень 2021 року становить 85002, 98 грн. (а.с. 30 т.1).
Відповідно до довідки за вих. №3 від 02.02.2022 ПП «УКРЛІСЦЕНТР» заробітна плата ОСОБА_2 за період з лютого 2021 року по січень 2022 року становить 74222, 98 грн. (а.с. 30 т.1).
ОСОБА_1 надавала згоду на тимчасовий виїзд за кордон своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою відпочинку в період з 20.08.2019 по 12.09.2019 у супроводі батька ОСОБА_2 ( а.с. 35 т.1).
Згідно декларацій №0001-А6Р5-Х500 від 20.05.2019 та №001-А555-Х-00 від 20.05.2019 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , медична допомога дітям надається лікарем КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Полтавської міської ради» ОСОБА_30, законним представником пацієнтів зазначений батько ОСОБА_2 (а.с. 36, 37 т.1).
Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 25.08.2018 укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , останній винаймав квартиру АДРЕСА_1 , термін оренди з 25.08.2018 по 25.08.2019, розмір орендної плати складає 5500 грн. та комунальні платежі (а.с. 39 т.1).
Згідно акту про фактичне місце проживання від 21.10.2021 складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 у період з 15.03.2019 по 25.08.2020. ОСОБА_1 у зазначений період за вказаною адресою не проживала (а.с. 38 т.1).
22.05.2019 представниками сектору з питань усиновлення, опіки та піклування ССД було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно акту: діти займають окрему кімнату в якій є місце для сну (ліжко), стіл для занять, шафа для одягу, огляд, взуття по сезону, планшет, телефони, книги.
За адресою проживають без реєстрації ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 40 т.1).
04.11.2021 мешканцями будинку АДРЕСА_4 складений акт про те, що ОСОБА_2 зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_4 у період з 25.08.2020 по 25.07.2021. Також разом з ними проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_17 . Вказані особи проживали однією сім'єю. ОСОБА_1 із сусідам не знайома, за вказаною адресою на проживала (а.с. 41 т.1).
07.06.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 укладений договір оренди нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 орендував квартиру АДРЕСА_6 терміном на 12 місяців, розмір орендної плати 10000 грн. за один місяць (а.с. 42 т.1).
24.12.2021 мешканцями будинку АДРЕСА_6 складений акт про те, що ОСОБА_2 зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_6 у період з 25.07.2021 по даний час. Також разом з ними проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_17 . Вказані особи проживали однією сім'єю. ОСОБА_1 сусідам не знайома, за вказаною адресою на проживає (а.с. 43 т.1).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов служби у справах дітей Шевченківської у м. Полтаві ради від 17.10.2022 було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_6 встановлено, що квартира чиста, простора, з гарним ремонтом, наявні необхідні меблі, побутова техніка. Для дітей створені такі умови: облаштовані місця для сну та відпочинку, продукти харчування, одяг по сезону, розвиваючі ігри та книги, ноутбуки для дистанційного навчання. За даною адресою проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 . Стосунки у сім'ї доброзичливі, привітні (а.с. 240 на звороті т.1).
Згідно довідки Полтавського ПНВК «Паросток» №90 від 19.10.2021 ОСОБА_3 був учнем ПНВК «Паросток» протягом періоду з 30.08.2016 по 09.07.2021 ( а.с. 44 т.1). 01.10.2019 між Полтавським ПНВК «Паросток» та ОСОБА_2 укладений договір про навчання, згідно якого ОСОБА_2 надаються платні освітні послуги, вартість навчання 20000 грн. за навчальний рік (а.с. 18, 46 т.2). Згідно довідки Полтавського ПНВК «Паросток» №91 від 19.10.2021 ОСОБА_4 була ученицею ПНВК «Паросток» протягом періоду з 30.08.2017 по 09.07.2021 (а.с. 45 т.1).
Станом на 2021 рік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учнями 7Г та 5Г класу, відповідно, Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №29 Полтавської міської ради Полтавської області (а.с. 46 т.1).
Згідно характеристики учня 8-А класу Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. №29 ОСОБА_3 , учень навчається у школі з 7 класу. За час навчання виявив достатній та середній рівень знань, характеризується позитивно, займається спортом. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує зв'язок з класним керівником, надає допомогу школі під час акцій, систематично відвідує батьківські збори ( а.с. 185 т. 2).
Згідно характеристики учениці 6-Г класу Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. №29 ОСОБА_4 учениця має достатній та середній рівень навчальних досягнень, пропуски уроків з неповажних причин відсутні, хворіє рідко, характеризується позитивно. Батько приділяє належну увагу вихованню дочки, підтримує зв?язок з класним керівником, надає допомогу школі під час акцій, систематично відвідує батьківські збори (а.с. 186 т.2).
Відповідно до інформації про участь батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в освітньому процесі дітей №188 від 12.04.2023, діти у Полтавській ЗОШ І-ІІІ ст. №29 навчаються другий рік, проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_6 , регулярно відвідують школу. Діти завжди охайні та доглянуті. Протягом 2021-2022 н.р., 2022-2023 н.р. батько систематично спілкувався з класними керівниками сина та дочки, відвідував батьківські збори, бере участь в організаційних моментах пов'язаних з життям класу. Мати з класним керівником сина спілкувалася за весь період навчання один раз, з класним керівником дочки не спілкувалася жодного разу ( а.с. 187 т.2).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 17.10.2022, написаних у присутності головного спеціаліста сектору з питань опіки та піклування служби у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради Боровик С.В. діти виявили бажання проживати з батьком, зазначають, що проживають з останнім після розлучення батьків. Мати з ними не проводить час, не телефонує, не придбає речі, не цікавиться успіхами у навчанні ( а.с. 241 т.1).
Згідно довідки КНП «Великобагачанська ЦЛ» №175 від 10.10.2022 ОСОБА_2 на Д-обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с. 16, 44 т.2).
Згідно листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України№25603/16-4898-2023 від 12.04.2023 ОСОБА_2 , раніше судимий: -10.02.2003 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік; -19.05.2004 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.215, ч.3 ст.286, ч.1 ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки (за необережності). 12.06.2009 на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04.06.2009 із застосуванням ст. 81 КК України, звільнений умовно-достроково з Крюківської виправної колонії Полтавської області (№29) на невідбутий строк 4 роки 11 місяців 15 днів. 18.11.2009 поставлений на облік Великобагачанської КВІ, 11.06.2012 знятий з обліку у зв'язку з відбуттям покарання (а.с. 189 т.2).
Відповідно до листа ГУНП в Полтавській області №2392/115/04/33-2023 від 02.06.2023, ОСОБА_2 на обліку в ІП «Особа» та ІП «Кривдник» не перебуває (а.с. 219 т.2), аналогічна інформація міститься у листі ГУПК в Полтавській області №8170/115/101/04-4 від 12.06.2023 (а.с. 226 т.2), листі ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №2578/115/112/01-2023 від 16.06.2023 (а.с. 228 т.2).
Відповідно до даних ІКС «Інформаційного порталу Національної поліції України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності притягався: 11.02.2015 за ст.173 КУпАП - штраф 51 грн.; 10.09.2017 за ч.2 ст.122 КУпАП - штраф 425 грн.; 31.03.2019 за ч.1 ст.122 КУпАП - штраф 255 грн.; 08.06.2019 за ч.1 ст.126 КУпАП - штраф 425 грн.; 10.06.2019 за ч.1 ст.130 КУпАП - штраф 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; 17.04.2020 за ч.4 ст.126 КУпАП - штраф 510 грн.; 19.03.2022 за ч.2 ст.126 КУпАП - штраф 3400 грн. (а.с. 220-222 т.2, 229 т. 2).
Відповідно до паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 з 29.03.2022 виїхала за межі України (а.с. 151 т.1, 161 т. 1, 177 т. 1, 180 т. 1, 194 т. 1, 221 т. 1, 235 т. 1, 61 на звороті-62 т. 2, 85 на звороті-86 т. 2, 112 т. 2, 130 на звороті-131 т.2, 147 т.2, 158 на звороті-159).
Згідно роздруківки з мережі «Інтернет» з сайту SCANBE.io - сервісу для пошуку даних про людину по відкритих базах даних, ОСОБА_2 заходиться в реєстрі боржників (а.с. 198-205 т.1).
Згідно висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням №256 від 13.12.2022, орган опіки та піклування прийшов до висновку, що місце проживання дітей слід визначити разом з батьком ОСОБА_2 (а.с. 115 т.2).
Неповнолітній свідок ОСОБА_3 , у присутності представника органу опіки та піклування Боровик С.В. , без присутності позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Хворост Д.М., суду пояснив, що з березня 2019 року він постійно проживає з татом, до цього вони жили з татом та мамою повною сім'єю. Сестра ОСОБА_4 з 2021 по 2022 рік жила з мамою, спочатку вони жили в м. Кременчуку, а потім переїхали до м. Полтави. Він з мамою не проживав, оскільки у нього не склалися відносини з маминим чоловіком ОСОБА_22 . На даний час вони проживають разом з сестрою, татом, мачухою та її сином. 02.03.2022 мама запропонувала їм з сестрою поїхати за кордон, вони з сестрою відмовилися. Коли приїхали забрати речі сестри, то мама до них навіть не вийшла, вийшов ОСОБА_22 , виставив речі за двері. Повідомив суду, що хоче жити з батьком. Додатково повідомив, що він навчається у 8 класі у школі №29, відвідує заняття з баскетболу та займається додатково з вчителями алгебри та геометрії, усе оплачує батько. Зазначає, що батько весь час був біля нього, піклувався про нього. Повідомив, що батько фізичної сили до нього не застосовує. З матір'ю спілкувався востаннє у березні 2022 року.
Неповнолітня свідок ОСОБА_4 , у присутності представника органу опіки та піклування Боровик С.В. , без присутності позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Хворост Д.М., суду пояснила, що вона проживає разом з батьком, з матір'ю проживала з грудня 2021 по березень 2022 року. Зазначала, що вона навчається у школі №29 в м. Полтава, до цього навчалася в «Паростку», займалася гімнастикою та грою на фортепіано, хто оплачував навчання їй не відомо. Повідомила, що батько піклується про неї, коли хворіла лікував її. Батько не забороняв їй їхати з мамою за кордон, фізичної сили жодного разу до неї батько не застосовував.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що знайомий з родиною ОСОБА_2 з 2013-2015 років. Вони спілкувалися, разом збиралися на свята. У 2019 році ОСОБА_1 пішла з сім'ї, дітей залишила на ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_27 суду повідомив, що ОСОБА_2 приїхав у с. Стефанівщину, працював на пилорамі, він на прохання останнього їздив до м. Кривий Ріг забирати ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 . Вони жили в селі. У 2018 році він возив їх до м. Кривий Ріг на похорон ОСОБА_3 батька. Жили сторони нормально, як чоловік та дружина, ніколи агресії у їхніх стосунках він не помічав. Зі слів дружини знає, що ОСОБА_1 служила в армії.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_2 з 2019 року. Вони познайомилися по роботі, він був клієнтом Банку, де вона працювала. Пізніше вони стали проживати разом однією сім'єю.
ОСОБА_1 дійсно дарувала дітям подарунки, придбавала, якісь речі, але постійно утримував їх батько. Зазначає, що ОСОБА_1 жодного разу не була у них вдома. ОСОБА_3 весь час жив з батьком, ОСОБА_4 з кінця 2021 року по 2022 рік проживала з матір'ю в м. Кременчук, потім переїхали до с. Супрунівка, щоб зручно було ходити до школи, переїхала жити до них.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що діти фактично у період з 2019 року і по даний час проживають з батьком, який займається їхнім вихованням, піклується про них, матеріально забезпечує, з урахуванням думки дітей, висновку органу опіки та піклування, тому суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає до задоволення та необхідно визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком.
Крім того, враховуючи правову природу аліментів, а також те, що у період з 15.03.2019 діти постійно проживали разом з батьком, який є платником аліментів за рішенням суду від 01.08.2013, та перебували на його утриманні, місце проживання дітей визначено з ним, суд приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у період з 15.03.2019 по день набрання рішенням законної сили. Тому, виконавчий лист №525/863/13 ц виданий 12 вересня 2013 року слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Також, місцевий суд зазначив, що оскільки відповідач на даний час разом з дітьми не проживає, участі у їх матеріальному забезпеченні не бере, а тому вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Положеннями ст. 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 Сімейного кодекс України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 Сімейного кодекс України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Згідно частини третьої статті 171 Сімейного кодексу України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що обов'язками батьків є піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Згідно статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення, де визначив «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
З наданих матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визначення місця проживання дітей разом з батьком. Судом встановлено, що діти у період часу з 15.03.2019 постійно проживають з батьком, з матір'ю проживала лише дочка незначний проміжок часу.
Так, на момент прийняття рішення у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уже виповнилося 14 років та він має право самостійно визначати місце свого проживання на підставі ч. 3 ст. 160 СК України, але враховуючи те, що позов надійшов для розгляду судом на момент, коли дитина не досягла такого права, спір між сторонами врегульований не був, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність прийняття рішення в цій частині, з урахуванням права дитини самостійно визначити місце свого проживання. ОСОБА_3 виявив бажання проживати з батьком.
Матеріалами справи встановлено, що діти фактично у період з 2019 року і по даний час проживають з батьком, який займається їхнім вихованням, піклується про них, матеріально забезпечує, тому суд першої інстанції з урахуванням думки дітей, висновку органу опіки та піклування, дійшов правильного висновку щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком.
Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 не пред'являла зустрічний позов про визначення місця проживання дітей саме з нею. Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком.
Доводи апелянта про те, що позивач веде аморальну поведінку, зловживає алкогольними та наркотичними засобами, вчиняє домашнє насильство, та застосовує фізичний та психологічний тиск відносно неї та дітей, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.
Крім того, виїжджаючи за кордон мати залишила дітей проживати разом з батьком.
Так, із досліджених судом доказів порушень прав дітей виявлено не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що за ОСОБА_2 рахується значний борг по аліментам, а також те, що розмір його доходу в місяць за вираховуванням податків складає у розмірі 4000,00 грн на місяць не заслуговують на увагу, та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 15 березня 2019 року діти постійно проживали разом з батьком, до цього вони проживали разом з обома батьками.
Тому, враховуючи правову природу аліментів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у період з 15.03.2019 діти постійно проживали разом з батьком, який є платником аліментів за рішенням суду від 01.08.2013, та перебували на його утриманні, тому дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у період з 15.03.2019 по день набрання рішенням законної сили. Тому, виконавчий лист №525/863/13 ц виданий 12 вересня 2013 року слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Також, місцевий суд зазначив, що оскільки відповідач на даний час разом з дітьми не проживає, участі у їх матеріальному забезпеченні не бере, а тому вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
При визначенні розміру аліментів місцевий суд правильно зазначив, що відповідач ОСОБА_1 має обов'язок за законом утримувати своїх неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач на даний час разом з дітьми не проживає, участі у їх матеріальному забезпеченні не бере, а тому вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
З цих підстав, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2022 року (дня подання позову до суду) та до досягнення дітьми повноліття.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. просила стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. прохала стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, додавши до нього докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що даною постановою суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року - залишено без змін, тому судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 03 липня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2023 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ Т.В. Одринська _______________ О.В. Прядкіна