ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 528/1296/21 Номер провадження 22-ц/814/4480/23Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М.О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Вітківського М.О. в м.Гребінка, зі складанням повного тексту 09 червня 2023 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Марянівське-2014» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2021 року адвокат Коряк А.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ПП «Марянівське-2014» заборгованість по заробітній платі станом на 30.07.2021 року включно в розмірі 73 595,16 грн., середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, з розрахунку 6 000 грн. за кожний повний місяць затримки та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Вказував, що ОСОБА_1 з 23.04.2018 року до 30.07.2021 року працював у відповідача на посаді юриста. Однак при звільненні в порушення вимог ст.ст.47,116 КЗпП України з ним не було проведено розрахунку, хоча заробітна плата йому не виплачувалась понад рік, а з січня 2020 року виплачувалась у меншому розмірі ніж законодавчо встановлений на той час мінімальний розмір заробітної плати.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково
Стягнуто з Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» (ЄДРПОУ 388031028) на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 45 910 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот десять) гривень 00 копійок, яка визначена без урахування утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» (ЄДРПОУ 388031028) в дохід держави судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.
Рішення оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що суд не в повній мірі взяв до уваги докази, що були досліджені в ході розгляду справи, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Вказував, що виходячи із мінімальної заробітної плати з січня по липень 2020 року недоплата становить 6872,16 грн., а з 01 серпня 2020 року по день звільнення - 66723грн, загалом 73595,16 грн., що тягне виплату заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., однак ці вимоги не були задоволені судом.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач перебував у трудових відносинах з ПП «Марянівське-2014» з 23.04.2018 року до 30.07.2021 року, виконуючи обов'язки юриста. Звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, допущені ним з 01 квітня 2021 року.
Відповідач визнав заборгованість по заробітній платі, яка не була виплачена ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 року по 30.03.2021 рік в сумі 36957,55 грн. без врахування всіх утриманих податків та інших обов'язкових платежів.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з даних штатних розписів роботодавця ПП «Мар'янівське-2014» про розмір посадового окладу юриста за період з 01.08.2020 року по 31.03.2021 року, визначив до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 45 910,00 грн.
Суд також встановив, що за період з квітня по липень 2021 року заробітна плата ОСОБА_2 не нараховувалась, адже він з 01 квітня був відсутній на роботі, допустивши прогули.
Відносно вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції вважав, що вона не підлягає задоволенню, оскільки відсутня правова підстава для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, так як в день звільнення позивач не працював, вимогу про розрахунок після видачі наказу про звільнення не пред'являв відповідачу, то в останнього, у відповідності до ч. 1 ст.116 цього ж Кодексу були відсутні правові підстави для виплати нарахованої заробітної плати. Не встановив суд також підстав для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком районного суду.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
У частині першій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.
Так, суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір врахував, що із наданих відповідачем доказів вбачається, що позивач з 1 квітня 2021 року до дня звільнення - 30.07.2021 року не з'являвся на роботі, про що мітяться відмітки в табелях обліку робочого час, а тому за вказаний період відсутні підстави, як то визначено положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України для нарахування та виплати заробітної плати.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1 в день звільнення не працював. За два дні до звільнення - 28.07.2021 року він з'явився на роботі та на пропозицію надати письмові пояснення з приводу відсутності його на робочому місці впродовж квітня- липня 2021 року та ознайомитися з актами, складеними про його відсутність,-відмовився надавати пояснення та покинув роботу (т.1, а.с.80).
У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.
Проте, позивачем не спростовано твердження підприємства про те, що він жодного разу не звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо заборгованості по заробітній платі.
За таких обставин та виходячи із диспозиції ст.116 КЗпП України, ОСОБА_1 не доведено, що ним пред'являлись відповідачу вимоги про розрахунок, а відтак в даному випадку відсутня вина ПП «Марянівське-2014», що є підставою для застосування відповідальності за ст.117 КЗпП України.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то районний суд, вірно оцінивши заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, обгрунтовано відмовив в їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.11.2023 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.Ю.Кузнєцова