ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 644/605/19 Номер провадження 22-ц/814/1541/23Головуючий у 1-й інстанції Горчакова О. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,
розглянувши у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Хоссейн Емілі,
на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30 липня 2019 року, постановлене суддею Горчаковою О.І. (повний текст складено 05 серпня 2019 року),
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
30.01.2019 ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_3 , у якому просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власником указаної квартири, де крім нього зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є членом його сім'ї та фактично не проживає за місцем реєстрації. Із підстав викладеного, з метою усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, просить захистити порушене право згідно заявлених вимог.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.07.2019 позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні без поважних причин, що є достатньою підставою вважати його таким, що втратив право користування житлом.
Відповідач не погодився із таким рішенням та через свого представника - адвоката Хоссейн Емілі оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд порушив права малолітньої дитини та не врахував поважність причин, за яких відповідач вимушено не проживає у спірному житлі, а саме, його незаконне виселення з квартири у 2017 році разом із матір'ю.
Спростовує покази свідка ОСОБА_4 щодо припинення проживання відповідача у спірній квартирі з 2013 року письмовими доказами, а саме, квитанціями про оплату комунальних послуг за період 2011-2017 роки. Такі показання свідка також спростовуються поясненнями позивача, який в судовому засіданні пояснив, що відповідач з матір'ю припинили проживати у спірній квартирі після їх виселення із викликом поліції.
Звертає увагу, що показання свідка ОСОБА_4 не у повному обсязі відображені в тексті рішення, зокрема, що свідок не був безпосереднім учасником подій.
Стосовно показань свідка ОСОБА_5 зазначає, що остання також не була безпосереднім учасником подій, її показання не відповідають фактичним обставинам, зокрема, що відповідача та його батьків не бачила у кватирі близько 5 років, а в тексті рішення не відображено, що свідок пояснила, що ОСОБА_6 з сином покинули приміщення лише після приїзду якихось людей, чи то виконавців, чи то поліції.
Звертає увагу на викривлення пояснень свідків зі сторони відповідача. Зокрема, ОСОБА_6 пояснила, що проживала з сином у спірній квартирі з 2003 по 2017 р.р., а коли ОСОБА_3 поїхав на заробітки, то його брат ОСОБА_7 приходив до квартири, де також проживав. Судом також не відображено показання свідка, у яких вона показала, що саме вони з чоловіком увесь цей час оплачували комунальні послуги, а також, що їх виселення було примусовим.
Також вважає неповно відображеними показання свідка ОСОБА_8 , який підтвердив, що кілька разів на тиждень приходив до спірної квартири, де бачив відповідача, а також, що його виселення з матір'ю було примусовим.
Доводить порушення районним судом вимог ст.ст.89, 263, 265 ЦПК України в оцінці письмових доказів. Так, поза увагою районного суду залишився лист Служби у справах дітей по Індустріальному району від 17.09.2018, відповідь на заяву до поліції, якими підтверджено примусовість виселення зі спірного житла, тобто поважність причин не проживання.
Просить врахувати, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова перебуває справа №644/8159/18 за позовом ОСОБА_3 , який діє в інтересах свої та свого малолітнього сина ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.09.2019 відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 25.09.2019 призначено справу до розгляду.
27.09.2019 позивачем, в інтересах якого діє представник - адвокат Плотнікова І.Ю., подано до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.10.2019 зупинено провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №644/796/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.02.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду із повідомленням сторін.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на положення ч.2 ст.372 цього Кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , набутої ним на підставі договору реєстр. №Н8-74 купівлі-продажу, посвідченого директором Біржи нерухомості та основних фондів «Україна»./а.с.13 т.1/
Згідно довідки Департаменту реєстрації Харківської міської ради №95а34974-с268-4236-8047-19320832с61е, сформованої 30.01.2019, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ./а.с.9,10/
Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.9 т.1/
В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що є сусідом позивача, де на теперішній час він проживає разом із дружиною та сином ОСОБА_7 . У період 2008-2013 р.р. у вказаній квартирі проживав ОСОБА_3 з цивільною дружиною та сином, коли він виїхав на заробітки, його родини виїхала з квартири.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що також є сусідкою позивача. Підтвердила, що раніше у спірній квартирі проживав його син ОСОБА_3 з цивільною дружиною та сином, які виїхали з квартири, коли ОСОБА_3 поїхав на заробітки.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що є цивільною дружиною ОСОБА_3 . Вони із сином проживали у квартирі позивача допоки чоловіки не поїхав на заробітки. Тоді їм сказали, що в квартир буде проживати менший брат її чоловіка і вони з сином виїхали з квартири.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що є братом ОСОБА_6 , періодично відвідував її у спірній квартирі. У 2017 році стався конфлікт, унаслідок якого вона припинила проживати у вказаній квартирі.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що є сином позивача, його брат з дружиною та сином проживав у спірній квартирі з 2000 по 2017 р.р.
Задовольняючи вимоги позову та визнаючи ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житлом, районний суд виходив із підстав доведеності належними доказами відсутності відповідача в спірному житловому приміщенні без поважних причин.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, при вирішенні питання про визнання члена сім'ї власника житла таким, що втратив право користування житловим приміщенням, необхідно встановити наявність чи відсутність поважність причин його відсутності у цьому житлі. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до положень ч.3 ст.13, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
За змістом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У доводах апеляційної скарги відповідач указує на наявність в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова справи №644/8159/18 за позовом ОСОБА_3 , який діє в інтересах свої та свого малолітнього сина ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
Згідно відкритих даних ЄДРСР провадження у справі №644/8159/18 зупинено до вирішення цієї справи (№644/605/19) та справи №644/796/19, про що постановлена ухвала Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.09.2019./https://reyestr.court.gov.ua/Review/84598991/
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 24.03.2023 (справа №644/796/19) позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишено без розгляду; зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням - залишено без розгляду./https://reyestr.court.gov.ua/Review/109773943/
При постановленні такої ухвали суд керувався положеннями п.5 ст.257 ЦПК України, установивши, що відповідач за зустрічним позовом продав спірну квартиру, а тому суттєво змінились обставини, які впливають на позовні вимоги.
Із підстав викладеного, установивши суттєву зміну обставин, належність спірної квартири третій особі, яка не є учасником цієї справи, колегія суддів також враховує, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками. У цій справі батьки відповідача втратили таке право, а тому правові наслідки поширюються і на нього, отже відсутніми є підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушено його права як малолітнього.
Доказів на спростування викладеного та підтвердження поважності причини, за яких відповідач вимушено не проживає у спірному житлі, матеріали справи не містять та не можуть спростовані довільним трактуванням показань свідків, зауваження щодо повноти яких мають самостійний спосіб вирішення згідно ч.5 ст.250 ЦПК України.
Інших доводів та доказів на спростування правильності висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки оскаржуване рішення ухвалено на підставі повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, правильно застосованих норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Хоссейн Емілі, - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.11.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов