Справа № 752/23114/20
Провадження № 2/752/866/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
Іменем України
15.09.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ящук Д.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 03.02.2011. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та видано картку із встановленим кредитним лімітом, який у подальшому змінювався. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідач. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. АТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідачу набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування та до пристроїв обслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, відповідач в свою чергу зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу, однак своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями у повному розмірі не сплатила, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку, внаслідок чого станом на 12.01.2022 утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, складає 18 111,58 грн, яку Банк просить стягнути з відповідача на його користь, та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2021 розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що не укладала з позивачем кредитний договір, лише оформила у Банку соціальну картку для отримання пенсії. Позовні вимоги Банку вважає необґрунтованими, та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. У ході розгляду справи представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення розміру заборгованості. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час, датку та місце розгляду справи, причини неявки не повідомила суду.
Беручи до уваги зазначене та відсутність заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що узгоджується із положеннями ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору №б/н від 03.02.2011 сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що 03.02.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду».
Згідно інформації, викладеної у вказаних заяві, позичальник висловила свою згоду на те, що така заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами використання, а також основними умовами обслуговування і кредитування, що містяться в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Отже, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження факту укладення кредитного договору, банком надано копію анкети-заяви від 03.02.2011, розрахунок заборгованості, виписку за договором б/н, про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» (підписану позичальником), витяг з Тарифів, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала картки НОМЕР_2 від 03.02.2011, НОМЕР_3 від 26.04.2011, НОМЕР_4 від 12.12.2016, НОМЕР_5 від 24.10.2017, НОМЕР_6 від 22.11.2017.
Із наданої Банком виписки встановлено, що позичальник користувалася вказаними картками, на які отримувала кредитні кошти, які частково повертала, сплачуючи зокрема відсотки за користування кредитними коштами.
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором б/н від 03.02.2011.
Згідно з наданим банком розрахунком, з урахуванням уточнених позовних вимог, станом на 12.01.2022 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка складається із заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 18 111,58 грн.
Доказів, які б спростовували розрахунки надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично заперечує користування кредитними коштами Банку, проте зазначене спростовуються наданими АТ КБ «ПриватБанк» виписками по картковому рахунку, відкритому позичальнику 03.02.2011, якими підтверджено часткове виконання позичальником свого грошового зобов'язання перед кредитором. Вказані виписки не спростовані відповідачем.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів на рахунку відповідач порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту, яку Банк просить повернути.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань та заборгованості у добровільному порядку не погашає.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Суд бере до уваги, що відповідач після отримання картки 03.02.2011 за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти, які частково повертала, що підтверджується випискою з рахунку.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до. ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на 12.01.2022 рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 18 111,58 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача у сумі 18 111,58 грн, що складає прострочену заборгованість по тілу кредиту.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України).
Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд, зважаючи на наявність у справі виписки по картковому рахунку, а також довідки про видачу карток за договором, що у сукупності підтверджує факт користування позичальником кредитними картками, зазначеними у Довідці про видані картки, а також факт використання кредитних коштів, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь банку суми фактичної заборгованості за тілом кредиту, а саме 18 111,58 грн, оскільки така сума є підтвердженою належними та допустимими доказами у справі.
Будь-яких належних та допустимих доказів в заперечення вказаних обставин, зокрема, щодо відсутності заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати пропорційно до задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі пропорційно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76,77, 78, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д) заборгованість за кредитним договором від 03.02.2011 у розмірі 18 111 грн 58 коп та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення до Голосіївського районного суду м. Києва.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя