ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року Справа № 918/263/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Куровця Богдана Андрійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі
за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2023 у справі № 918/263/23 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 17.07.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Куровця Богдана Андрійовича
до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про стягнення заборгованості в сумі 5 205 384, 51 грн
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Куровець Богдан Андрійович (далі - позивач, ФОП Куровець Б.А.) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - відповідач, ПП "Агро-Експрес-Сервіс") про стягнення 5 205 384, 51 грн заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення № 192-ПЕ від 05.07.2019 в частині оплати послуг із перевезення товару.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.07.2023 позов задоволено; стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4 605 384, 51 грн та 69 080,78 грн судового збору. Провадження в частині стягнення із відповідача на користь позивача 600 000 грн заборгованості, закрито.
Суд першої інстанції, зокрема, встановивши, що відповідач, після відкриття провадження у справі, сплатив на користь позивача 600 000 грн заборгованості, дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2023 у даній справі, в якій апелянт просив скасувати рішення суду в частині закриття провадження у справі, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 апеляційну скаргу ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2023 у справі № 918/263/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Куровця Б.А., в якій він просить суд стягнути із ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 розгляд заяви призначено на 09.11.2023 о 15:00 год. Запропоновано відповідачу у строк до 08.11.2023 подати до суду заперечення щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі.
ПП "Агро-Експрес-Сервіс" надіслало до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1 000 грн. Відповідач посилається на те, що заявлені позивачем витрати є надмірними та невиправданими із урахуванням складності даної справи; позивачем не надано у строк, який встановлений ст. 129 ГПК України, детального опису виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на надання правничих послуг.
Представник ФОП Куровця Б.А. надіслав до суду заяву про розгляд заяви без його участі.
В судове засідання 09.11.2023 учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути її у даному судовому засіданні без участі представників сторін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів установила, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 апеляційну скаргу ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2023 у справі № 918/263/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Як встановлено апеляційним судом, під час судового засідання, яке відбулося 13.09.2023 представник ФОП Куровця Б.А. - адвокат Рісний М.Б. зробив заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції буде подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відповідні докази.
До Північно-західного апеляційного господарського суду направлено 18.09.2023 заяву ФОП Куровцем Б.А., в якій він просить стягнути із ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені в суді апеляційної інстанції.
Тобто дана заява із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії: договору про надання правової допомоги № б/н від 08.03.2023 та акту про надання правової допомоги № 2 від 15.09.2023.
Як встановлено апеляційним судом, 08.03.2023 між АО "Сенатор" та ФОП Куровцем Б.А. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого об'єднання через своїх учасників (перелік яких визначений у пункті 2 договору), кожен з яких діє окремо та незалежно один від одного, уповноважене надавати правничу допомогу (правову допомогу) та представляти інтереси клієнта в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, в судах будь-якої інстанції, включаючи загальні, господарські, адміністративні, а також третейські суди.
Згідно п. 2 договору, учасниками об'єднання, уповноваженими у відповідності з цим договором, є: адвокати Рісний Мирослав Богданович, Рісна Юлія Богданівна, Бабух Андрій Борисович, Матушек Віктор Володимирович.
Відповідно до 3 договору для представництва інтересів клієнта, кожен з учасників об'єднання, перелічених у пункті 2 договору, наділяється усіма необхідними для цього повноваженнями, зокрема, але не виключно, правом: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Для представництва інтересів клієнта в судах, кожен з учасників об'єднання, перелічених у пункті 2 Договору, вправі реалізовувати процесуальні повноваження сторін у судовому процесі, зокрема, але не виключно: відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог); визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; подати зустрічний позов у строки, встановлені процесуальним законом; змінити предмет або підстави позову в строки, передбачені процесуальним законом; укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Обсяг та вартість виконаних за даним договором доручень фіксується в акті (-ах), що підписується сторонами або їх повноважними представниками (п. 7 договору).
15.09.2023 між ФОП Куровцем Б.А. та АО "Сенатор" було складено акт про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) № 2, згідно якого АО "Сенатор" надало, а ФОП Куровець Б.А. прийняв правову допомогу надану згідно договору в розмірі 10 000 грн, яка полягає у наступному: складання проекту відзиву на апеляційну скаргу; представництво інтересів позивача у Північно-західному апеляційному господарському суді в 1 засіданні; підготовка від імені клієнта заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження понесених ФОП Куровцем Б.А. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд вважає, що заявником документально підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі у заявленому розмірі.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
До того ж суд відзначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, зазначає, що даний спір незначної складності та відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки; спірні правовідносини не передбачають дослідженню адвокатом і застосуванню великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів; підготовка відзиву на апеляційну скаргу на 3-х аркушах не вимагав значного витрачання часу та додаткового опрацювання матеріалів справи адвокатом.
Отже, оцінюючи витрати позивача із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат згідно предмету апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000 грн за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано детального опису виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на надання правничих послуг, оскільки учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У акті від 15.09.2023 № 2 містяться посилання на назву послуг, одиниці виміру, їх ціну (суму послуг).
З огляду на викладене, дослідивши подану позивачем заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення даної заяви.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Куровця Богдана Андрійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Млинівський р-н., с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код 30132761) на користь Фізичної особи-підприємця Куровця Богдана Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2023
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.