ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. Справа№ 910/5030/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Оніщук В.М.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023, повний текст якого складено та підписано 29.06.2023
у справі № 910/5030/23 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист"
про стягнення коштів за банківською гарантією в розмірі 269 654,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року Акціонерне товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення коштів за банківською гарантією у розмірі 269 654,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021, якою забезпечено належне виконання зобов'язань ТОВ "Будівельна фірма "Хімзахист" за Договором про закупівлю № 2112000033 від 08.12.2021.
Доводи та заперечення відповідача
У відзиві на позов якого відповідач заперечив проти позову з огляду на відсутність факту порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, що пов'язано з виникненням форс-мажорних обставин.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5030/23 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" суму банківської гарантії у розмірі 249 541 грн 20 коп., пеню у розмірі 13 331 грн 65 коп., 3% річних у розмірі 799 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 746 грн 79 коп. та судовий збір у розмірі 3 981 грн 29 коп. Зобов'язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені та 3% річних на суму основного боргу у розмірі 249 541,20 грн. починаючи з 04.03.2023 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України. Ухвалено нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість. Ухвалено нарахування пені для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати за наступною формулою: С х О х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" як виконавцем умов укладеного з позивачем договору про закупівлю, Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень", у рахунок забезпечення виконання умов зазначеного договору, зобов'язано сплатити позивачу грошову суму в розмірі 249 541,20 грн відповідно до умов банківської гарантії виданої банком, а також за прострочення грошового зобов'язання 17 091,86 грн пені, 1 025,51 грн 3% річних та 1 996,33 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт посилається на те, що строк виконання зобов'язань третьої особи за договором, укладеним з позивачем автоматично продовжений на строк дії форс-мажорних обставин, що підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати. Відтак, апелянт вважає, що відсутній гарантійний випадок.
Доводи та заперечення позивача
Позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу від 11.09.2023 зазначив, що доводи відповідача про те, що договір «автоматично продовжений» він вважає безпідставними, оскільки факт отримання відповідачем сертифікату ТПП 17.10.2023 не може поновити договір, дія якого закінчилась ще 31.12.2022. Апелянт, в порушення п. 7.2. Договору, не повідомив позивача про неможливість виконання договору внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення у письмовій формі. Апелянтом не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини порушення забезпеченого зобов'язання як підставу для настання гарантійного випадку та виконання гарантійних зобов'язань. Враховуючи викладене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5030/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №910/5030/23. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.
14.08.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 постановлено: Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 пропущений строк на подання апеляційної скарги Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5030/23. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5030/23. Закінчити проведення підготовчих дій. Повідомити учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.10.2023 Роз'яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.10.2023. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.10.2023.
09.10.2023 суддя Євсіков О.О., з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв'язку з тим, що близька йому особа працює в Товаристві, яке відповідно до статутних документів входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у п. 1.6.1 статуту Товариства. Інтереси Товариства співпадають з інтересами Акціонерного товариства «Національне акціонерне товариство «Нафтогаз України» як корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз, заявив самовідвід у справі №910/5030/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/5030/23 задоволено. Матеріали справи №910/5030/23 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 30.10.2023.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
03.10.23023 до суду від Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" та 04.10.23023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" надійшли клопотання про забезпечення проведення судового засідання 09.10.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCon».
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та від 04.10.2023 ці клопотання задоволено.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, посилаючись на сукупність належних та допустимих доказів встановив наступне.
08 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист» (далі - виконавець, третя особа) укладено Договір про закупівлю №2112000033 (далі - Договір), за умовами якого, виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами виконати "Фарбування та скління (Відновлення антикорозійного покриття свердловин Солохівського ПСГ)" код 45440000-3 згідно ЄЗС ДК 021:2015, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Зміст робіт, їх обсяги, вартість, строки та вимоги до робіт визначені Технічним завданням, яке наведене в додатку 1 до Договору, Договірною ціною та Кошторисною документацією, яка наведена в додатку 2 до Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 4 990 824,00 грн., в т.ч. ПДВ 831 804,00 грн.
Згідно із п. 5.1 Договору виконавець зобов'язується виконати роботи за цим договором з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт по 31.12.2022.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що місце виконання робіт - Солохівське ПСГ, знаходиться в Диканському районі Полтавської області, с. Водяна Балка. Обслуговується оперативно-виробничою службою Мринського ВУПЗГ, Солохівського ПСГ АТ "Укртрансгаз".
Відповідно до п. 9.11 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 9.10 цього договору, виконавець зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 249 541,20 грн., що становить 5% ціни договору.
За твердженням позивача, в межах строку виконання роботи на підставі Договору виконані на суму 2 858 334,18 грн., інша частина робіт станом на 01.2023 не виконана.
29.11.2021 Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - гарант, відповідач) видано Банківську гарантію №23103/21-ГВ, згідно якої гарант надав беніфіціару безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов'язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі UAH - українська гривня (980) 249 541,20 грн., у випадку неналежного виконання ТОВ "Будівельна фірма "Хімзахист" (принципал) умов Договору, протягом п'яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
АТ "Укртрансгаз" звернулось до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" із письмовою вимогою за банківською гарантією №1001ВИХ-23-130 від 06.01.2023, в якій позивач просив відповідача сплатити 249 541,20 грн. за банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021.
У відповідь на вказану вимогу АТ "Банк інвестицій та заощаджень" листом №05-1/02/173 від 20.01.2023 повідомило АТ "Укртрансгаз" про відмову у задоволенні вимоги з огляду на те, що об'єктивна неможливість задоволення вимоги бенефіціара пов'язана з відсутністю вини принципала, оскільки невчасне виконання Договору спричинене форс-мажорними обставинами.
При цьому, докази отримання відповідачем письмової вимоги за банківської гарантією в матеріалах справи відсутні, проте у зазначеній відповіді на вимогу АТ "Банк інвестицій та заощаджень" підтверджує її отримання 16.01.2023.
Спір у справі виник у зв'язку з протиправною, на думку позивача, відмовою відповідача у сплаті суми гарантії, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 249 541,20 грн. за банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як вже зазначено, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1001ВИХ-23-130 від 06.01.2023, в якій вказав на те, що ТОВ "Будівельна фірма "Хімзахист" неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку виконання робіт, у зв'язку з чим просив АТ "Банк інвестицій та заощаджень" перерахувати кошти, відповідно до виданої відповідачем банківської гарантії №23103/21-ГВ від 29.11.2021, у розмірі 249 541,20 грн. на його рахунок.
Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення з огляду на те, що об'єктивна неможливість задоволення вимоги бенефіціара пов'язана з відсутністю вини принципала, оскільки невчасне виконання Договору спричинене форс-мажорними обставинами (лист АТ "Банк інвестицій та заощаджень" №05-1/02/173 від 20.01.2023).
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про доведенність неналежного виконання боржником зобов'язання за Договором щодо своєчасного виконання робіт за ним, при цьому, правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.
Договір та банківська гарантія не містять положень щодо звільнення гаранта від обов'язків гарантії у випадку настання форс-мажорних обставин для принципала.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що наявність форс-мажорних обставин має наслідком відсутність відповідальності за порушення зобов'язання, а не відсутність самого порушення, таким чином оскільки банківська гарантія не містить положення про форс-мажор, банк не може відмовитись від обов'язку за гарантією з посиланням на такі обставини.
Положення розділу 7 Договору "Обставини непереборної сили" стосуються саме правовідносин між замовником та виконавцем і не впливають на правовідносини між замовником та гарантом, а тому не звільняють банк від обов'язку здійснити виплату за банківською гарантією.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов'язку по сплаті на користь позивача суми гарантії за банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021 у розмірі 249 541,20 грн.
Суд першої інстанції також правильно встановив, що вимога за банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021 була отримана відповідачем 16.01.2023, тому сплата гарантійної суми мала бути здійснена не пізніше 23.01.2023.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення коштів за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20, від 31.03.2021 у справі №910/17942/19, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20 тощо).
Підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19, від 27.11.2019 у справі №910/20306/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).
Отже у справі що розглядається судом першої інстанції правильно встановлено факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією (порушення виконання принципалом зобов'язання з виконання робіт у строк, визначений Договором), невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача 249 541,20 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані встановлені судом обставини порушення забезпеченого зобов'язання як підставу для настання гарантійного випадку та виконання гарантійних зобов'язань.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що у цьому випадку відсутній гарантійний випадок, оскільки строк виконання зобов'язань третьої особи за договором №2112000033 від 08.12.2021 укладеним з позивачем автоматично продовжений через форс-мажорні обставини, підтвердженими сертифікатом Торгово-промислової палати, на строк дії таких обставин.
Договір №2112000033 від 08.12.2021 укладений за результатами процедури закупівлі, отже внесення змін щодо строків здійснюється у порядку ст. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили тощо.
Пунктом 12.5 договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 12.7 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Внесення змін до договору та продовження відповідних строків за договором допускається виключно у період його дії, проте є неможливим після закінчення строку дії самого договору.
Окрім того, згідно з гі. 7.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Згідно з п. 7.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - і протягом 30 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з п. 7.4. Договору, у випадку невиконання вимог пунктів 7.2, 7.3 Договору Сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.
Отже враховуючи умови п. 7.2, 7.3 Договору, Принципал повинен був протягом 10-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повідомити про це Позивача з наданням відповідних документів передбачених Договором протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), однак таких дій не вчинив.
Окрім того, посилаючись на неможливість виконання зобов'язань за договором через настання форс-мажорних обставин третя особа надала до суду Сертифікат Полтавської торгово-промислової палати України №5301-23-0207 від 17.01.2022 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та порушення ланцюгів технологічних операцій, втрата робочого часу. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 24.02.2022; дата закінчення: 29.12.2022.
Оцінюючи наведені у сертифікаті обставини в сукупності з наданими третьою особою доказами, колегія суддів вважає, що третьою особою не доведено неможливість виконання взятих на себе зобов'язань, враховуючи таке.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2022 року у справі №927/25/21.
Судовою колегією, за результатами перегляду справи в порядку апеляційного провадження встановлено, що зазначені в сертифікат Полтавської торгово-промислової палати України №5301-23-0207 від 17.01.2022 форс-мажорні обставини, за конкретних обставин справи та введення військового стану 24.02.2022 не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань, оскільки, зважаючи на предмет договору та період виконання зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист» могло та повинно було передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути під час виконання даного роду робіт, у тому числі можливе порушення ланцюгів технологічних операцій, необхідність додаткового робочого часу.
Статтею 42 ГК України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Судова колегія також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, третя особа уклавши з позивачем договір на відповідних умовах зобов'язана нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Також, як вже зазначено, під час розгляду даного спору судом апеляційної інстанції встановлено неналежне повідомлення третьою особою позивача про настання форс-мажорних обставин.
Посилання апелянта на застосування місцевим господарським судом Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №639 від 15.12.2004, в попередній редакції, не вплинуло на встановлені обставини справи та результати вирішення цього спору судом першої інстанції.
Щодо стягнення пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 091,86 грн, 3% річних у розмірі 1 025,51 грн та інфляційних у розмірі 1 996,33 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12.01.2023 по 03.03.2023.
Банківською гарантією №23103/21-ГВ від 29.11.2021 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією щодо перерахування коштів згідно з вимогою бенефіціара, гарант сплачує бенефіціару пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань гаранта за цією гарантією, за кожен день прострочення платежу.
Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено судом першої інстанції з урахуванням строку сплати гарантійної суми.
Судова колегія перевірила розрахунки суду першої інстанції. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: пеня у розмірі 13 331,65 грн., 3 % річних у розмірі 799,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 746,79 грн.
Вимоги ст.ст. 546, 549, 611, 625 ЦК України, які регулюють ці правовідносини, застосовані судом першої інстанції правильно.
Також, судом першої інстанції правильно задоволено заяву позивача щодо стягнення пені та 3-х відсотків річних до моменту виконання судового рішення у порядку, визначеному ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всі обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.
Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5030/23 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 20.11.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
Б.О. Ткаченко