Постанова від 10.10.2023 по справі 925/343/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа№ 925/343/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Польчен А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 10.10.2023,

розглянувши апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 (повний текст складено 25.07.2023)

у справі №925/343/23 (суддя А.В. Васянович)

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Черкаської обласної військової адміністрації;

2. Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації;

3. Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області»

до Приватного підприємства «Дорстрой»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 203 179,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (далі, позивач-1), Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (далі, позивач-2), Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (далі, позивач-3), в якій просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 24.12.2021 до Договору №336 про закупівлю послуг за державні кошти від 16.11.2021, укладену між Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» та Приватним підприємством «Дорстрой»;

- стягнути з відповідача нараховану сумі пені та штрафних санкцій на загальну суму 203 179,07 грн за несвоєчасне виконання робіт (надання послуг) на користь Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення спірною додатковою угодою №1 змін до Договору №336 про закупівлю послуг за державні кошти від 16.11.2021, а саме продовження терміну виконання робіт (надання послуг) до 30.04.2022, вчинено з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а саме пункту 4 частини 5 статті 41, та всупереч пунктам 5.1., 8.1.-8.3. Договору про закупівлю, у зв'язку з чим остання підлягає визнанню недійсною. Враховуючи недійсність спірної додаткової угоди, строк виконання робіт згідно Договору - 31.12.2021, однак роботи у зазначений строк виконані відповідачем не були, у зв'язку з чим прокурор за порушення строків виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. Договору просив також стягнути з відповідача на користь позивача-3 пеню в розмірі 88 481,16 грн за період з 01.01.2023 по 23.02.2023 та штраф у розмірі 114 697,99 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 позов заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» до Приватного підприємства «Дорстрой» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.12.2021 до Договору №336 від 16.11.2021, укладеного між Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» та Приватним підприємством «Дорстрой» та стягнення 203 179 грн 15 коп., залишено без розгляду.

У задоволенні позову заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства «Дорстрой» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.12.2021 до договору №336 від 16.11.2021, укладеного між Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» та Приватним підприємством «Дорстрой», та стягнення 203 179 грн 15 коп. відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з Черкаської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства «Дорстрой» 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду в частині залишення без розгляду із посиланням на пункт 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позову прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» мотивоване тим, що абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлена заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Суд при цьому послався, зокрема, на правові висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009.

Водночас, місцевий господарський суд із посиланням на висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1250/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 29.01.2019 у справі №913/176/18, від 28.03.2019 у справі №913/205/18, від 24.07.2018 у справі №905/794/17, дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Департаменту будівництва Черкаської ОДА.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах позивачів -1, -2 про визнання недійсною спірної додаткової угоди, суд встановив, що для другого та третього позивачів у грудні 2021 року виникли об'єктиві обставини, що унеможливлювали завершення підрядних робіт до кінця грудня 2021 року без шкоди для їх якості (середньомісячна температура повітря у грудні 2021 року становила менше +5°С), в зв'язку з чим і було укладено спірну додаткову угоду №1. При цьому, на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони мають право продовжити строк дії договору та строк виконання зобов'язань щодо виконання робіт не лише у випадках настання форс-мажорних обставин, а і випадках настання інших об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спірна додаткова угода №1 не суперечить пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а доводи прокурора з цього приводу є безпідставними.

Також суд наголосив на тому, що в даному випадку визнання недійсною судом лише додаткової угоди №1 до договору не забезпечить поновлення інтересів держави та прав замовника, оскільки між сторонами були укладені інші додаткові угоди №3 від 28 квітня 2022 року, №4 від 31 серпня 2022 року, №5 від 30 грудня 2022 року, якими наразі строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року, у зв'язку з війною, та які як невід'ємна частина самого договору залишаються чинними.

Оскільки суд встановив відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди №1 та чинність вищеперелічених додаткових угод, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки, оскільки строк виконання робіт підрядником не пропущено.

Також у рішенні суду присуджено до стягнення з прокуратури на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому судом враховано, що прокурор самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат і саме за його ініціативою було відкрито провадження у даній справі; матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для відповідача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката; від прокурора не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат відповідача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.08.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) керівник Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 та постановити нове, яким задовольнити позов заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації; Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації; Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» до Приватного підприємства «Дорстрой» про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю послуг, стягнення пені та штрафу за несвоєчасне надання послуг в сумі 203 179 грн 15 коп.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- з огляду на зміст пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови пунктів 5.1., 8.1.-8.3. Договору, у Договорі чітко погоджено умови, за яких можливо відтерміновувати його виконання та які обов'язково мають підтверджуватися висновком ТПП України. Однак сертифікату, який би засвідчував настання обставин непереборної сили, що виникли поза волею сторін, відповідачем суду не надано. Крім того, зазначені відповідачем обставини (настання незадовільних погодних умов, а саме температури повітря у грудні 2021 року менше +5°С) були передбачуваними станом на дату укладення Договору;

- неоспорення (чинність) інших, укладених пізніше додаткових угод про продовження строку договору, жодним чином не впливає на той факт, що зобов'язання відповідача починаючи з 01.01.2022 по 23.02.2022 є простроченими (з урахуванням недійсності додаткової угоди №1);

- Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» згідно розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №75 від 01.03.2021 діяло за наданими йому останньою повноваженнями, розпоряджалось не власними коштами, отриманими у вигляді прибутку чи іншого доходу, а здійснювало витрату бюджетних коштів на державні потреби, таким чином реалізовувало функції держави як суб'єкт владних повноважень, а тому прокурором було правомірно подано позов в інтересах держави в особі даного державного підприємства. Суд у даному контексті мав би врахувати висновки, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21;

- вартість послуг адвоката, визначена договором із відповідачем у сумі 20 000,00 грн та присуджена до стягнення з прокуратури, є неспівмірною як зі складністю справи, так і з обсягом та складністю виконаних адвокатом робіт.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23, яке мотивоване тим, що повний текст рішення складено 25.07.2023, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.07.2023, а отримано Уманською окружною прокуратурою 04.08.2023.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.09.2023 представник позивача-3 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач-3 наголошує на тому, що у спірних правовідносинах для позивача-3 та відповідача як підрядної організації при виконанні умов договору склалися обставини непереборної сили (значене погіршення погодних умов), отже сторони у даному випадку мали обов'язок не допустити виконання робіт з порушенням будівельних умов та правил, а також мали вжити заходів щодо продовження строку виконання зобов'язання. Розуміння того, що в ході виконання робіт (надання послуг) можуть статися непередбачувані обставини, за умови наявності яких виникне об'єктивна необхідність продовжити строк виконання зобов'язання, продемонстроване законодавцем в статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», де, зокрема, й закріплено, що продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язання щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг може бути продовжене у разі, зокрема, виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин законом не визначена, а тому посилання прокурора на необхідність її підтвердження саме сертифікатом ТПП України є безпідставними. У даному випадку зниження температури були загальновідомим фактом та не потребувало додаткового підтвердження сертифікатом. Щодо посилань прокурора на те, що підрядник мав вжити заходів для виконання зобов'язання до настання несприятливих погодних умов, то позивач-3 вказав, що роботи підрядною організацією виконуються згідно календарного плану (листопад-грудень); прискорення їх виконання можливе лише за згодою замовника, однак з огляду на значний обсяг робіт виконати їх швидше було неможливо; при оголошенні тендерної пропозиції позивач-3 розумів особливості температурного режиму, який може настати у грудні місяці, однак оскільки погодні умови не носять сталий характер та можуть змінюватися, добросовісно розраховував, що весь обсяг робіт вдасться виконати до кінця строку, встановленого договором; кошти на виконання робіт виділялися у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і відповідно до положень бюджетного законодавства надана субвенція має часові та цільові обмеження у її використанні, за фактичних обставин наданий службі обсяг коштів був достатнім для виконання робіт у повному обсязі протягом бюджетного періоду, чому однак завадили погодні умови, але за таких умов замовник не мав можливості при оголошенні тендерної процедури встановити термін виконання зобов'язання поза межами бюджетного періоду.

03.10.2023 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції правильно застосував положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 847, 857, 858, 852 Цивільного кодексу України та положення укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав визнання недійсною спірної додаткової угоди №1 не вбачається. Протилежні доводи прокурора ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та укладеного між сторонами Договору.

Положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та основного Договору не містять вичерпного переліку підстав для продовження його строку, як про це стверджує прокурор. Так, пунктом 12.2. Договору сторони погодили, що строк його дії може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у даному випадку - погіршення погодних умов, що документально підтверджено довідками гідрометеорологічних станцій, та безумовно мало б вплив на якість виконаних робіт.

Відповідач звертає увагу на те, що у поданому позові та в апеляційній скарзі прокурор не доводить, яким чином визнання недійсною спірної додаткової угоди №1 призведе до захисту інтересів держави, навіть якщо припустити наявність їх порушення. Свої доводи у цій частині прокурор зводить до застосування по відношенню до відповідача штрафних санкцій, однак вимога щодо їх стягнення є похідною від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1. Відповідач звертає увагу на необхідності врахування під час вирішення даного спору висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, від 21.12.2022 у справі №904/193/22, зокрема, що задоволення позову прокурора в даній справі призведе до стягнення коштів з підрядника на користь державної компанії (позивача-3), яка окрім того є стороною договору та висловила своє волевиявлення на її укладення.

Щодо залишення без розгляду позову прокурора в інтересах позивача-3, то відповідач наголосив, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, що позивач-3 не є суб'єктом владних повноважень та у спірних правовідносинах виступає як рівноправний суб'єкт господарських відносин, який є державною компанією у розумінні абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже прокурор не наділений повноваженнями звертатись до суду в його інтересах. Що стосується посилань прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, то висновки суду першої інстанції їй не суперечать.

Стосовно доводів прокурора про незаконність оскаржуваного рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, то відповідач наголошує на тому, що прокурор під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених витрат і таке клопотання не може бути викладене в апеляційній скарзі. Попри це, навіть в апеляційній скарзі прокурор не доводить неспівмірність заявлених витрат жодним доказом, у той час, як витрати відповідача були документально підтверджені.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач також зазначив, що розраховує понести витрати на правничу допомогу в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, які у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора просить стягнути з прокуратури на користь відповідача. На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу до відзиву додані договір про надання правової допомоги від 13.01.2023 №13/01/2023, укладений між ПП «Дорстрой» та адвокатом Лучинович І.В., додаткову угоду №1 до вказаного договору, рахунок адвоката №1ду1 на суму 10 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 10 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), здійснених адвокатом Лучинович І.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги.

Позивачі -1, -2 письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/343/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

04.09.2023 матеріали справи №925/343/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

05.09.2023 від прокуратури через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду у додаток до апеляційної скарги надійшла платіжна інструкція №1792 від 17.08.2023 про сплату судового збору в сумі 8 598,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 поновлено керівнику Черкаської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 на час апеляційного оскарження, апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 призначено до розгляду на 10.10.2023 о 15 год. 20 хв.

26.09.2023 до суду від директора Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» Бориса Бабія надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке мотивоване введенням воєнного стану та відсутністю бюджетних асигнувань для відрядження працівників.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 клопотання представника Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

03.10.2023 представник Приватного підприємства «Дорстрой» адвокат Лучинович І.В. подала через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 клопотання представника Приватного підприємства «Дорстрой» адвоката Лучинович І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 10.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 10.10.2023, з'явилися представники прокуратури та відповідача.

Представники позивачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 07.09.2023 в електронні кабінети позивачів -1, -2 у системі «Електронний суд», а також рекомендовані листи з ухвалою суду від 07.09.2023, які повернулися на адресу суду з адреси позивача-3 та довідка про доставку електронного листа з ухвалою суду від 26.09.2023 (про участь представника позивача-3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції) на електронну адресу позивача-3.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» проведено відкриті торги щодо закупівлі послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О241215/Монастирище ст. Монастирище - Коритня/ - Княжа Криниця, км 7+000 - 9+000, Уманський район, Черкаська область, з очікуваною вартістю 9 910 706,40 грн.

Оголошення про проведення процедури закупівлі 26 серпня 2021 року оприлюднене на веб - сайті Рrоzоrrо - публічні закупівлі за UA-2021-08-26- 001690-е. Замовником виступило державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», джерело фінансування - кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (кошти місцевого бюджету).

Тендерною документацією щодо проведення процедури відкритих торгів визначено строк надання послуг до 31 грудня 2021 року.

За результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів учасників 03 листопада 2021 року Приватне підприємство «Дорстрой» визначено переможцем процедури відкритих торгів та відповідно прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем, що опубліковано у вказану вище дату.

16 листопада 2021 року між державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (замовник) та приватним підприємством «Дорстрой» (генпідрядник) було укладено Договір №336 про закупівлю послуг за державні кошти (далі, Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору генпідрядник у порядку та умовах, визначених цим договором, зобов'язався на власний ризик надати послуги по об'єкту: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О241215/ Монастирище ст. Монастирище - Коритня/ - Княжа Криниця, км 7+000 - 9+000, Уманський район, Черкаська область (код ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь) відповідно до технічного завдання та проектної документації в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язався прийняти закінчений будівництвом об'єкт та сплатити вартість наданих послуг в міру надходження бюджетних коштів на його рахунок.

Відповідно до пункту 3.1. Договору його вартість за результатами проведеної закупівлі становить 9 712 486,39 грн з ПДВ.

Згідно пункту 5.1. Договору термін надання послуг до 31 грудня 2021 року у відповідності до календарного плану (додаток №1).

Термін початку надання послуг за цим договором обумовлюється датою його укладення сторонами.

Генпідрядник може ставити перед замовником питання про перегляд строків надання послуг виключно у таких випадках:

- виникнення обставин непереборної сили;

- невиконання чи неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором;

- дії третіх осіб, які унеможливлюють належне виконання послуг, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від генпідрядника обставинами.

Місце надання послуг - автомобільна дорога загального користування місцевого значення О241215/ Монастирище - ст. Монастирище Коритня/ - Княжа Криниця, км 7 + 000 - 9+000, Уманський район, Черкаська область (п. 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.12. Договору якщо відставання темпів виконання послуг визначених календарним графіком виконання послуг, становить більше 10 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це генпідрядника за 5 календарних днів до дати розірвання договору.

Згідно з пунктами 6.3.1. Договору генпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання послуг у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (пункт 7.1. Договору).

Згідно з пунктом 7.2. Договору за порушення строків виконання послуг стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості договору.

Відповідно до пункту 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 3 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання вказаних подій, документа, який виданий Торговельно-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, підтверджуючого наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (пункт 8.2. Договору).

Згідно пункту 8.3. Договору порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Відповідно до пункту 12.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У додатку №1 до Договору сторони погодили графік надання послуг з ремонту, визначили види робіт, які необхідно виконати з терміном виконання листопад-грудень 2021 року, а саме: існуюча булижна дорога - посилення; існуюче а/б покриття дорога - посилення; поширення, зупинки громадського транспорту; тротуар; узбіччя; влаштування горизонтальної дорожньої розмітки; установлення дорожніх знаків; встановлення сигнальних пластикових стовпчиків; влаштування однобічного металевого бар'єрного огородження.

На виконання умов Договору відповідачем у 2021 році надано послуг на загальну суму 8 073 943,66 грн, які прийняті і оплачені службою (позивачем-3), залишок невиконаних робіт становить 1 638 542,73 грн.

24 грудня 2021 року між замовником та генпідрядником було укладено спірну додаткову угоду №1 до договору та викладено в новій редакції:

Пункт 3.1. «Ціна договору визначається на підставі договірної ціни і становить 9 712 486,39 грн з ПДВ, в тому числі вартість послуг по договору на 2021 рік становить 8 073 943.66 грн з ПДВ, на 2022 рік становить 1 638 542,73 грн з ПДВ»;

Абзац 1 пункту 5.1. «Термін надання послуг: до 30 квітня 2022 року (відповідно до Календарного плану - Додаток 1 до договору)»;

Пункт 12.1. «Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 30 квітня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.».

Доповнено договір додатком №3 План фінансування, який додасться, та у зв'язку з цим пункт 13.6. договору викладено в новій редакції: «Невід'ємною частиною цього договору є календарний план (Додаток №1), договірна ціна (додаток №2), план фінансування (Додаток №3)».

Додаток №1 Календарний план викладено у новій редакції, а саме: на березень квітень 2022 року було перенесено виконання наступних робіт: узбіччя, установлення дорожніх знаків; встановлення сигнальних пластикових стовпчиків; влаштування однобічного металевого бар'єрного огородження.

Невиконаними в листопаді грудні 2021 року також залишилися роботи з влаштування горизонтальної дорожньої розмітки, що вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для укладення додаткової угоди №1 слугував лист Приватного підприємства «Дорстрой» від 10 грудня 2021 року №112/2021-1, яким останнє повідомило Службу про те, що у зв'язку з настанням несприятливих погодних умов, а саме: температура повітря нижче +5° С, виконати залишок робіт в попередньо погоджені строки неможливо, а тому підприємство висловило прохання перенести їх виконання на 2022 рік.

У подальшому відповідачем було направлено Державному підприємству «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» лист від 26 лютого 2022 року за №2602/2022-1, у якому було повідомлено третього позивача, що відповідно до пункту 8.1. Договору відповідач призупиняє роботи на об'єкті в зв'язку з введенням в країні воєнного стану.

Між замовником та генпідрядником було укладено додаткову угоду №2 від 10 лютого 2022 року, якою було засвідчено, що вартість послуг за договором залишається незмінною та становить 9 712 486,39 грн з ПДВ, у тому числі вартість наданих послуг по договору на 2021 рік становить 8 073 943,66 грн з ПДВ, а вартість послуг на 2022 рік - 1 638 542,73 грн з ПДВ. Додаток 1 Календарний план викладено в новій редакції. Додаток 1 в новій редакції додається.

28 квітня 2022 року було укладено додаткову угоду №3, якою:

«Абзац 1 пункту 5.1. Договору викладено в новій редакції: Термін надання послуг: до 31 серпня 2022 року (відповідно до Календарного плану - Додаток 1 до договору);

Пункт 12.1. викладено в новій редакції: Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додаток 1 Календарний план викладено в новій редакції. Додаток 1 в новій редакції додається.».

31 серпня 2022 року було укладено додаткову угоду №4, якою:

«Абзац 1 пункту 5.1. договору викладено в новій редакції: Термін надання послуг: до 31 грудня 2022 року (відповідно до Календарного плану - Додаток 1 до договору);

Додаток 1 Календарний план викладено в новій редакції. Додаток 1 в новій редакції додається.».

30 грудня 2022 року було укладено додаткову угоду №5, якою:

«пункт 3.1. договору викладено в новій редакції: Ціна договору визначається на підставі договірної ціни (Додаток 1 до договору) і становить 9 712 486,39 грн з ПДВ, у тому числі вартість наданих послуг по договору на 2021 рік становить 8 073 943.66 грн з ПДВ, а вартість послуг на 2022 рік - 0 грн., вартість послуг на 2023 рік 1 638 542,73 грн з ПДВ.

Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань на цілі, передбачених планом (ами) використання бюджетних коштів. Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;

абзац 1 пункту 5.1. договору викладено в новій редакції: Термін виконання робіт до 31 грудня 2023 року у відповідності до календарного плану (додаток 1);

Пункт 12.1. викладено в новій редакції: Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додаток №1 Календарний план, Додаток №3 План фінансування викладено в новій редакції. Додатки № 1, №3 в новій редакції додаються.».

Додаткові угоди №№2-5 до договору є чинними та не є предметом у оскарження у даній справі.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, як стверджує прокурор, додаткова угода №1 до Договору укладена із порушенням умов пунктів 5.1., 8.1.-8.3. договору та вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому має бути визнана судом недійсною. Як наслідок, ураховуючи недійсність спірної додаткової угоди №1, прокурор зазначає, що строк виконання робіт згідно Договору - до 31.12.2021, однак роботи у зазначений строк виконані відповідачем не були, у зв'язку з чим прокурор за порушення строків виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. Договору просив також стягнути з відповідача на користь позивача-3 пеню в розмірі 88 481,16 грн за період з 01.01.2023 по 23.02.2023 та штраф у розмірі 114 697,99 грн.

Позивач-1 письмового відзиву на позовну заяву суду не подав.

Позивачі -2, -3 не підтримали позовних вимог прокурора, відповідач проти позовних вимог заперечував, просили у задоволенні позову прокурора відмовити.

За твердженнями позивачів -2, -3 та відповідача у сторін Договору були наявні обґрунтовані та передбачені умовами Договору та чинним законодавством підстави для продовження строку виконання робіт шляхом укладення спірної додаткової угоди №1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.

Прокурором у даній справі заявлено позов в інтересах держави в особі трьох позивачів - Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені Законом України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

Отже, оскільки позивач-3 у даній справі є державною компанією у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор не наділений правом звертатись до суду з позовом в інтересах цього підприємства.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» згідно розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №75 від 01.03.2021 діяло за наданими йому останньою повноваженнями, розпоряджалось не власними коштами, отриманими у вигляді прибутку чи іншого доходу, а здійснювало витрату бюджетних коштів на державні потреби, а отже таким чином реалізовувало функції держави як суб'єкт владних повноважень, колегією суддів відхиляються.

У даному контексті суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, в якій прокурор звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального підприємства «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради».

У межах справи №905/1907/21 спірним було питання наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, а також в особі комунального некомерційного підприємства.

У справі №905/1907/21, як і у даній справі, прокурор приналежність Комунального підприємства «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради» до суб'єкта владних повноважень обґрунтовував тим, що останнє є розпорядником бюджетних коштів.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 відхилила названі доводи прокурора, виходячи з визначень комунального підприємства, що наведені у пункті 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України, положень Бюджетного кодексу України, та виснувала, що комунальне підприємство хоча і є розпорядником бюджетних коштів, проте всеодно не виступає суб'єктом владних повноважень (пункти 8.17., 8.30. постанови).

Наведені висновки є релевантними для даної господарської справи.

Так, прокурором у якості позивача-3 визначено державне підприємство, яке за визначенням статей 55, 62, 63 Господарського кодексу України є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади, учасником господарських відносин, що діє на основі державної форми власності.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», яке у спірних правовідносинах виступає як рівноправний суб'єкт господарського зобов'язання, та необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до повноважень у органу місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, колегія суддів зазначає, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес.

Джерелом фінансування закупівлі у даному випадку є кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (кошти місцевого бюджету).

Прокурор в обґрунтування пред'явленого позову зазначає, що виконання зобов'язань за договором, укладеним з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до того, що тривалий час ремонт автомобільної дороги місцевого значення не було завершено, таким чином мета, для досягнення якої укладався такий Договір за державні кошти, не досягнута, що у свою чергу порушує основні принципи, що передбачені статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме максимальної економії та ефективності на всіх стадіях закупівлі.

У силу вимог статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», яке є замовником за Договором, підпорядковане Черкаській обласній державній адміністрації.

Черкаська обласна військова адміністрація, утворена Указом Президента України №68/2022 від 24 лютого 2022 року, є належним позивачем у даній справі, оскільки відповідно до статті 119 Конституції України, статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», забезпечує на території Черкаської області: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Згідно статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань: бюджету, фінансів та обліку; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку.

Відповідно до статті 115 Бюджетного кодексу України контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється: обласними державними адміністраціями щодо бюджетів місцевого самоврядування та районних бюджетів.

Щодо Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації як позивача у справі, то відповідно до пункту 4 Положення про Департамент будівництва Черкаської ОДА, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 22 квітня 2016 року №186, Департамент є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації, утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань. Основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації на території області державної політики: у сфері будівництва, розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, інженерного захисту територій, будіндустрії та промисловості будівельних матеріалів, підвищення енергоефективності у будівництві на території області; 2) у сфері містобудування та архітектури; 3) здійснення управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення в межах Черкаської області та безпеки руху.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань у галузі дорожнього господарства: планує заходи та забезпечує нагляд за будівництвом, реконструкцією, ремонтом і експлуатаційним утриманням автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах Черкаської області; організовує будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, що проходять в межах Черкаської області, відповідно до державних будівельних норм, стандартів та переліків об'єктів і обсягів бюджетних асигнувань, передбачених бюджетами різних рівнів; здійснює контроль за виконанням підрядними організаціями умов договорів з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них в межах Черкаської області (пп. 6 пункт 5 Положення).

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин у даній справі й покладені на Департамент завдання та обов'язки, у Департаменту також наявні повноваження та підстави для звернення у даному випадку до суду за захистом порушеного державного інтересу, про який стверджує прокурор.

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Матеріалами справи підтверджується, що прокуратурою проінформовано уповноважені органи про виявлені на переконання прокуратури порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення, що підтверджено листами від 14.06.2022 №53/2-191ВИХ-22, від 19.09.2022 №53/2-311ВИХ-22. Черкаська обласна військова адміністрація та Департамент, у свою чергу, вказали на відсутність порушень законодавства шляхом укладення спірної додаткової угоди, заходів реагування не вживали.

Листами від 02.03.2023 за №53/2-120ВИХ-23 та №53/2-121ВИХ-23 прокурор повідомив Черкаську обласну військову адміністрацію та Департамент про те, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру та подано позов до суду в інтересах держави.

Отже, прокурором було дотримано порядку повідомлення, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та вірно визначено позивачами у даній справі Черкаську ОДА та Департамент.

Щодо суті заявлених прокурором позовних вимог судом апеляційної встановлено наступне.

Предметом позову у даній справі, яка переглядається, є визнання недійсною додаткової угоди №1 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такої, що укладена з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору та, відповідно, стягнення за порушення умов Договору щодо строку виконання робіт.

Позивачі та відповідач, заперечуючи вказані доводи прокурора, наголошували на тому, що не порушували ні умов Договору, ні положень пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки додаткова угода №1 була укладена з огляду об'єктивні фактори (значне погіршення погодних умов), що не давали змоги якісно виконати роботи у строк, встановлений у Договорі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору та додаткових угод до нього).

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, пунктом 4.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За змістом статті 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Згідно статті 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Статтею 848 Цивільного кодексу України визначено, що якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від договору підряду, маючи право на відшкодування збитків.

Згідно статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Виходячи із вищенаведених правових норм, підрядник зобов'язаний виконати роботи не лише своєчасно, але і якісно, щоб результат роботи був придатним для використання в межах розумного, зокрема, гарантійного строку.

Так, відповідно до умов пункту 2.1. Договору генпідрядник повинен надати передбачені договором послуги відповідно до додатків до договору, проектної документації, діючих будівельних норм та стандартів з власних матеріалів, виробів та конструкцій, якість яких повинна відповідати вимогам діючих стандартів та технічних умов.

За змістом пункту 2.2. Договору Генпідрядник гарантує досягнення об'єктом визначених у проектно-кошторисні документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до умов договору протягом гарантійного строку, який становить 5 років, якщо більший гарантійний строк не встановлений нормативними актами та нормами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 5.3. Договору Генпідрядник надає послуги відповідно до чинних будівельних норм, регламентів, правил та стандартів.

Згідно пунктів 6.3.1., 6.3.2. Договору Генпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання послуг у строки, встановлені цим Договором; забезпечити виконання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього Договору.

Укладаючи договір на визначених у ньому умовах, сторони розраховують на належне його виконання, або ж у разі порушення зобов'язань - на справедливу компенсацію (штрафні санкції).

Згідно пункту 5.1. Договору термін надання послуг до 31 грудня 2021 року у відповідності до календарного плану (додаток №1).

Згідно первісного календарного плану в третій декаді грудня 2021 року повинно було відбутися завершення виконання всіх робіт, в тому числі влаштування горизонтальної дорожньої розмітки; установлення дорожніх знаків; встановлення сигнальних пластикових стовпчиків; влаштування однобічного металевого бар'єрного огородження, узбіччя.

Проте, згідно з ДСТУ-Н Б В.2.3-37:2016 Настанова з влаштування горизонтальної Дорожньої розмітки (пункт 4.8) передбачено, що рекомендована температура повітря та покриття при влаштуванні розмітки - не нижче ніж 5° С, а відносна вологість повітря - не більше ніж 85%.

Згідно з ДСТУ Б В.2.3-12-2004 (пункт 10.3.5.) передбачено, що перед встановленням огородження групи ДО (дорожнє огородження) і ДД на діючій автомобільній дорозі вулиці повинні бути виконані роботи щодо доведення узбіччя, розділювальної смуги до нормативних параметрів (рівності, поперечного похилу) та очищення їх від рослинного покриття, сторонніх предметів.

Тобто, підрядник не мав права приступати до влаштування однобічного металевого бар'єрного огородження до того моменту, поки ним не будуть виконані роботи щодо доведення узбіччя, а також влаштування розділювальної смуги до нормативних параметрів (тобто нанесення горизонтальної дорожньої розмітки).

Крім того, згідно ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво (пункт 19.4.1) визначено види земляних робіт, які можуть виконуватися в зимовий період. За наведеним переліком в зимовий час не дозволено виконувати роботи, які мав виконати підрядник в грудні місяці згідно умов укладеного Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що за даними спостережень метеорологічної станції Жашків середньомісячна температура повітря на території Монастирищенської територіальної громади Уманського району в грудні 2021 року становила 1,3°С (том 1, а.с. 88).

Крім того, як вбачається з довідки Черкаського обласного центру гідрометеорології (Черкаський ЦГМ) від 12 січня 2023 року за даними спостережень метеорологічної станції Жашків середньодобова температура повітря на території Монастирищенської територіальної громади Уманського району після 11 грудня 2021 року жодного дня не піднімалася вище + 5° С (том 1, а.с. 90).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із доводами відповідача та позивачів -2, -3, а також висновками місцевого господарського суду стосовно того, що в грудні 2021 року виникли об'єктиві обставини, що унеможливлювали завершення підрядних робіт до кінця грудня 2021 року без шкоди для їх якості, а тому, укладаючи додаткову угоду №1, сторони обґрунтовано внесли до неї зміни щодо продовження строків виконання робіт до 30.04.2022. Ціна Договору при цьому додатковою угодою №1 не змінювалась.

Доводи апеляційної скарги прокурора, які стосуються того, що відповідні обставини обов'язково мали підтверджуватися висновком ТПП України суд до уваги не приймає, оскільки, по-перше, на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони мають право продовжити строк дії договору та строк виконання зобов'язань щодо виконання робіт не лише у випадках настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а і у випадках настання інших об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, які й мали місце у даному випадку, а по-друге, Законом України «Про публічні закупівлі» не визначено ні переліку конкретних органів, які уповноважені надавати інформацію щодо відповідних «об'єктивних обставин», ані форму/вигляд такої інформації.

У свою чергу довідки гідрометеоролічних центрів/станцій у даному випадку є належними та допустимими доказами, якими фіксується середньодобова температура повітря у відповідному періоді.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна додаткова угода №1 не суперечить вимогам пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та, відповідно, не може бути визнана недійсною на цій підставі.

Щодо посилань прокурора на те, що така додаткова угода №1 суперечить самими умовам Договору щодо можливості внесення до неї змін (пункт 5.1. Договору), то такі доводи, по-перше, не можуть бути підставою для визнання її недійсною, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, чого судом у даному випадку встановлено не було, а по-друге, як обґрунтовано наголошує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, згідно пункту 12.2.

Договору строк дії Договору може продовжуватися у разі виникнення документально підтверджуючих об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі, а відповідно до пунктів 13.3., 13.5. Договору у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, відсутні передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсною спірної додаткової угоди №1 до Договору.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-3 пені в розмірі 88 481,16 грн за період з 01.01.2023 по 23.02.2023 та штрафу у розмірі 114 697,99 грн за порушення строку виконання робіт (невиконання у строк до 31.12.2021), то дана позовна вимога не може бути задоволена, оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсною додаткової угоди №1, якою строк виконання робіт продовжено до 30 квітня 2022 року, відповідно, відповідач станом на дату звернення прокурора до суду з позовом у даній справі не вважається таким, що порушив умови Договору в частині строку виконання робіт.

Крім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, у подальшому додатковою угодою №3 від 28.04.2022 строк надання послуг у відповідності до календарного плану було продовжено до 31 серпня 2022 року; додатковою угодою №4 від 31.08.2022 - до 31 грудня 2022 року; додатковою угодою №5 від 30.12.2022 - до 31 грудня 2023 року.

Усі зміни до Договору, включаючи додаткові угоди, є невід'ємною частиною самого договору.

Наведені вище додаткові угоди є чинними, а тому термін виконання робіт сторонами наразі продовжено до 31 грудня 2023 року у зв'язку з війною.

Отже, у даному випадку визнання недійсною судом лише додаткової угоди №1 до договору не забезпечить поновлення інтересів держави та прав замовника, оскільки інші додаткові угоди, як невід'ємна частина самого договору залишаються чинними, а строк виконання робіт підрядником станом на дату звернення прокурора до суду з позовом у даній справі не пропущено.

Обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі №48/340.

У даному контексті колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №904/193/22, вирішуючи питання про можливість задоволення позову про визнання недійсним договору, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з'ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

У даному випадку вимога прокурора про стягнення неустойки заявлена на користь позивача-3, позов в інтересах держави в особі якого, як встановлено судом вище, заявлено безпідставно, у зв'язку з чим залишено без розгляду. Отже, прокурор не має права вимагати стягнення на користь особи, яка не уособлює державу, за захистом інтересів якої він звернувся з цим позовом до суду.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу за результатами розгляду справи судом першої інстанції та доводів апеляційної скарги прокурора з цього приводу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд стягнути з Черкаської обласної прокуратури 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

10.07.2023 до суду першої інстанції представником відповідача було подане клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат відповідача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

У постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за частиною п'ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 56 ЦПК України).

Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов'язків учасників справи, які не є вичерпними.

Схожі положення містять відповідно частина перша статті 57, частина друга статті 49, частина перша статті 43 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, здійснюючи розподіл судових витрат за участі прокуратури за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справах №905/1227/17 (постанова від 27.11.2018), №362/44/17 (додаткова постанова від 21.08.2019).

В якості доказів понесення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 20 000,00 грн представником відповідача долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 29 березня 2023 року, укладеного між відповідачем та адвокатом Захарченко Н.О. та додаткової угоди №1 від 29 березня 2023 року до нього (згідно пункту 4.1. розмір гонорару фіксований - 20 000,00 грн), ордеру серії СА №1051420 на представництво інтересів ПП «Дорстрой» адвокатом Захарченко Н.О., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Захарченко Н.О. від 07.07.2023, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.07.2023, рахунку-фактури про оплату від 29.03.2023, платіжної інструкції №1660 від 12 травня 2023 року про плату послуг правової допомоги на суму 20 000,00 грн.

У детальному описі робіт (наданих послуг) наведено перелік послуг, які виконані адвокатом Захарченко Н.О., а саме: вивчення доводів позовної заяви у справі №925/343/23, опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, судової практики вирішення аналогічних спорів, формування правової позиції; підготовка, направлення до суду та іншим учасникам відзиву на позовну заяву у справі №925/343/23; підготовка заяви про застосування позовної давності; підготовка клопотання про залишення позову прокурора без розгляду; підготовка заперечень відносно клопотання прокурора про приєднання доказів; участь у розгляді справи під час підготовчого провадження та судового розгляду по суті.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази є достатніми та підтверджують факт понесення відповідачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму 20 000,00 грн, розмір якої згідно з пунктом 4.1. Договору в редакції додаткової угоди №1 є фіксованим.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі колегією суддів встановлено, що прокуратурою клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не подавалось, а відповідні заперечення висловлені лише в апеляційній скарзі.

У свою чергу судом апеляційної інстанції не встановлено того, що розмір понесених витрат на правничу допомогу є завищеним або неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Судом встановлено, що дії відповідача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, а також кількість підготовлених та поданих відповідачем до суду документів.

Матеріалами справи підтверджується, а прокурором не спростовано факт виконання адвокатом відповідача усього обсягу послуг, перелічених у детальному описі витрат на правову допомогу.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на неспівмірність таких витрат не підтверджені жодними належними доводами та доказами й фактично зводяться виключно до його припущень із цього приводу.

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано поклав понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в повному обсязі на Черкаську обласну прокуратуру.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги керівника Черкаської обласної прокуратури не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга керівника Черкаської обласної прокуратури є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2023 у справі №925/343/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

Матеріали справи №925/343/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2023 (у період з 06.11.2023 по 10.11.2023 суддя Тищенко А.І. перебувала на лікарняному; у період з 13.11.2023 по 17.11.2023 члени колегії суддів Михальська Ю.Б., Скрипка І.М. та Тищенко А.І. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у «Національній школі суддів України»).

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко