Справа № 331/4577/23
Провадження № 2-а/331/38/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника Стариченка Миколи Петровича до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Стариченка М.П. звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 745115 від 05.07.2023, яка винесена старшим інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області капітаном поліції Худолій М.В. «05.07.2023 о 12 год. 50 хв. в м. Запоріжжі по вул. Авраменко буд. 16 розміщення АЗС без дозвільної документації узгодженої з відповідними органами національної поліції та не узгоджена стела з ціни на паливо, чим порушив п.п. 32.1а ПДР, 15 ЗУ «Про дорожній рух», ДСТУ 8749». Тим самим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені п. 1 ст. 140 КУпАП. На ОСОБА_1 цією постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 340,00 грн. З вказаною постановою позивач не згодний, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням суб'єктом владних повноважень обставин, що мають значення для справи, невідповідністю зроблених ним висновків, а також порушенням з боку останнього законодавства. Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 745115 від 05.07.2023, винесену старшим інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області капітаном поліції Худолій М.В., якою на ОСОБА_1 накладено стягнення - штраф 340,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення; а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Жовтневого районного м. Запоріжжя від 18.07.2023 року провадження по справі відкрито.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.07.2023 року серії БАБ № 745115, винесеною старшим інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області капітаном поліції Худолій М.В. до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 05.07.2023 р. о 12 год. 50 хв. в м. Запоріжжі вул. Авраменко 16 розміщення АЗС без дозвільної документації, узгодженої з відповідними органами національної поліції, та не узгоджена стела з ціни на паливо, чим порушив п.п. 32.1а ПДР, 15 ЗУ «Про дорожній рух», ДСТУ 8749.
Відповідно до п.32.1 ПДР з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів . З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких діють працівники, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В судове засідання відповідач відзив та будь-які докази на підтвердження правомірності своїх дій не надав.
Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В порушення вищевказаних вимог відповідач відзиву на позов не подав та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття вищевказаної постанови, зокрема, доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху, які передбачені диспозицією ч.1 ст.140 КУпАП.
При ухваленні рішення суд також враховує, що у спірній постанові серії БАБ № 745115 від 05.07.2023 року в графі 7 «до постанови додаються» зазначено: відео 475316, однак відповідачем до матеріалів справи його не додано.
Крім того, в постанові про накладання адміністративного стягнення посилання на інші докази також відсутнє.
Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити, на підставі яких доказів поліцейський прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, винуватість ОСОБА_1 та наявність інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, то факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст. 247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає.
Крім того, згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
Відповідно до п. 1 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 05.07.2023 р.; додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 05.07.2023 р.; акт виконаних робіт від 11.07.2023 р.; розрахункова квитанція серії СЖТІ № 898336 від 11.07.2023 р.
Згідно із п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 05.07.2023 р., адвокат приймає на себе обов'язки з надання правової допомоги (консультації, юридичні послуги) клієнту щодо захисту та представництва інтересів останнього у судах всіх інстанцій, з усіма правами наданими представнику або захиснику відповідним процесуальним законодавством.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 05.07.2023 р., дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання юридичних послуг, а саме у наданні консультацій та підготовці позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача.
За змістом акту виконаних робіт від 11.07.2023 р., перелік наданих юридичних послуг виконавцем - складання позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача - 3000 грн.
При цьому суд звертає увагу на те, що договором про надання правової допомоги від 05.07.2023 р. не підтверджується надання правничої допомоги саме в рамках судової справи про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, а відтак надані позивачем договір та акт не є доказами на підтвердження того, що витрати понесені на юридичну допомогу, надані виключно у даній справі. За таких обставин в задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови БАБ № 745115 від 05.07.2023 р., тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 205, 241, 268, 271, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника Стариченка Миколи Петровича до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАБ № 745115 від 05.07.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : В.М. Світлицька