Справа № 314/3798/23
Провадження № 2/314/942/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши в приміщенні суду в підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький (Вільнянський) район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 17) про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
15.08.2023 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у якій Позивачка просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона проживає у будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 з 1990 року по теперішній час. У погосподарській книзі головою домогосподарства зазначена лише вона. Позивачка була переконана, що її чоловік мав на руках всю документацію на будинок. Однак після смерті чоловіка та введення воєнного стану на території України вона вирішила перевірити документацію на будинок, в якому вона проживає вже більше 30-ти років та скласти «тривожну валізу». Проте, жодного документу на будинок вона не знайшла. Пізніше вона довідалася, що у державних реєстрах прав на нерухоме майно даний будинок взагалі не числиться. У зв'язку з викладеним вище Позивачка змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.
18.08.2023 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області було вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.09.2023 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла заява від Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання позову та розгляду справи за відсутності представника Відповідача.
10.10.2023 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла заява від представника Позивача, ОСОБА_2 , заява, у якій вона просить справу розглядати за її відсутності, на заявлених вимогах наполягає.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем у відповідності до вимог ч.5 ст.200 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до акту підтвердження, складеного 06.07.2023 депутатом в/о Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Дордус Д.О. у присутності свідків-сусідів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без державної реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 1990 року.
Відповідно до погосподарських книг за 1986-1990 рр. та за 2021-2025 рр. головою домогосподарства житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прізвище Позивачки також наявне в квитанціях щодо сплати послуг за комунальні послуги.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.08.2023 відсутня інформація щодо будь-яких власників чи користувачів за даним житловим будинком.
Також факт володіння й користування вказаним будинком з 1990 року Позивачем визнається Відповідачем.
Згідно зі ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичнезначення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об'єктивно на підставі наданих доказів, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованим, відповідає принципам справедливості, добропорядності та розумності, підтверджується вищевказаними доказами які досліджені судом, узгоджуються між собою, а також іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Судом не встановлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси третіх осіб.
З наведенного суд доходить висновку, що Позивачка, ОСОБА_1 , більше 30 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, відповідачем по справі позовні вимоги визнаються, спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому вона після більш 30 років такого володіння набула право власності за набувальною давністю на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи відсутність заяви позивача щодо стягнення з Відповідача судових витрат, суд відносить на рахунок позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 344 ЦК України, 10, 12, 77-81,197-198, 200, 206, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 16.10.2023.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
16.10.2023