Справа № 510/1680/23
Провадження № 2/510/1156/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.23 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачка позовні вимоги визнала, відзиву на позов не надала, просила розглянути справу у її відсутності.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія довідки старости Долинського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради від 11.08.2023р. про склад сім'ї ОСОБА_4 на день її смерті; копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; копія заповіту ОСОБА_4 від 05.12.2002р., оформленого на ім'я позивача; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_1 ; копія виписки з погосподарської книги №3 Долинської сільської ради Ренійського району про належність житлового будинку ОСОБА_3 ; копія рішення від 23.09.1993р. Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про передачу ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва жилого будинку та господарських споруд; копія звіту від 08.09.2023р. про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості; копія державного акту 1996р. на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №505 , - земельну ділянку площею 0,40 га, розташовану на території с. Долинське Ренійського району Одеської області, виділену для ведення особистого підсобного господарства передану у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення 16 сесії Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 17.01.1994р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.09.2023р.; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 08.11.2023р. (щодо спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.11.2023р. (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ); копія заяви ОСОБА_1 від 06.03.2014р. про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 ; копія заяви ОСОБА_2 від 06.03.2014р. про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.11.2023р. ( спадкова справи після смерті ОСОБА_3 не відкривалась).
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що сторони у справі являються дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:
житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , - на підставі даних погосподарської книги №3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) Долинської сільської ради Ренійського району про належність житлового будинку ;
земельна ділянка площею 0,40 га, розташована на території с. Долинське Ренійського району Одеської області, виділена для ведення особистого підсобного господарства, передана у приватну власність на підставі рішення 16 сесії Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 17.01.1994р. - на підставі державного акту 1996р. на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №505.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємці за законом - ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_2 (донька) із заявами про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори не звернулися, проте ОСОБА_4 прийняла спадщину на житловий будинок в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, понесла витрати на поховання, виконала поминальні обряди. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 матері позивача став належати спірний житловий будинок та земельна ділянка, отримані нею в порядку спадкування, однак вона нею не були оформлені в установленому законом порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_4 . На випадок смерті вона розпорядилася належним їй майном, 05.12.2002р. склала заповіт на ім'я позивача (свого сина). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно ( на майно, що перейшло у спадок після смерті чоловіка). У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори (про це свідчить його заява про прийняття спадщини, подана нотаріусу 12.03.2014р.). 12.03.2014р. донькою ОСОБА_4 - ОСОБА_2 була подана нотаріусу заява про відмову від прийняття спадщини на користь позивача.
Відповідачка у справі (донька нині померлих) на спадщину не претендує.
Проте, незважаючи навіть на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити спадщину неможливо у зв'язку із тим, що у нього відсутні відповідним чином оформлені правовстановлюючі документи на нерухомість та землю. Крім того, матір'ю позивача (за її життя) не оформлювалась юридично прийнята спадщина після смерті чоловіка.
У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку, про що 09.09.2023р. нотаріусом була винесена відповідна постанова.
Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв'язку із тим, що на час смерті ОСОБА_3 житловий будинок не був зареєстрований у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та взагалі не переоформлювався ОСОБА_4 документально.
Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.
На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.
Крім того, необхідні нотаріусу документи щодо землі позивач надати не може у зв'язку із втратою їх оригіналів спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п.5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.
Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю.
Отже, після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті своєї матері в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець від прийняття спадщини відмовився і по теперішній час на неї не претендує.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер у 2003р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.
Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Після смерті ОСОБА_3 за прийняттям спадщини в установлений законом строк ніхто не звертався, однак, ОСОБА_4 , як спадкоємиця за законом, прийняла її фактично, в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вже вказувалося вище, у передбачений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не звернулись до нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку ОСОБА_4 прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у їх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання технічних документів на нерухомість та земельну ділянку, мешкання у спадковому будинку, догляд за його збереженням, проведення ремонту, сплата за користування комунальними послугами та ін.).
Таким чином, ОСОБА_4 одноособово прийняла спадщину в порядку ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. після смерті свого чоловіка.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті матері (яка прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка) у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові житловий будинок та земельну ділянку. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу, а також по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих та технічних документів на нерухомість, землю, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).
Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч. 1 ст.1269 ЦК України 2003р.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:
-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,40 га, розташовану на території с. Долинське Ренійського району Одеської області, виділену для ведення особистого підсобного господарства, передану у приватну власність на підставі рішення 16 сесії Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області від 17.01.1994р. - згідно державного акту 1996р. на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №505,
що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 (але рахуються оформленими на ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК