Справа № 504/4153/23
Номер провадження 3/504/2665/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Сафарова А.Ф., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Василівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
18.09.2023 поліцейським СРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Ковальчуком Є.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 124556, згідно якого 18.09.2023 о 17:14 год., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Кошари, вул. Грушова, 305А, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford Fiesta 1.3», н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Alcotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис, який зафіксовано на нагрудну камеру 000141, повторно протягом року вчинив правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про його дату, час та місце повідомлявся шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду за вказаною в матеріалах справи адресою місця проживання. Конверт із судовою повісткою про виклик до суду повернувся на адресу суду без вручення із зазначенням причини повернення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Як зазначено вище, судом вживалися заходи для повідомлення правопорушника ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або будь - які інші, до суду не надходили.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 .
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкції).
Відповідно до п.1.3. Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п. 1.6, 1.7 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Факт скоєння адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 в його вчиненні підтверджуються:
-змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 124556 від 18.09.2023 та особистими письмовими поясненнями ОСОБА_1 у фабулі протоколу, згідно яких останній вину визнав;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду під відеозапис, який зафіксовано на нагрудну камеру;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в КНП «ООМПЦЗ'ООР під відеозапис;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.09.2023, якими останній підтвердив обставини вчинення правопорушення;
- відеозаписом, який міститься на компакт-диску в матеріалах справи;
- змістом довідки, складеної начальником ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, згідно якої відносно ОСОБА_1 був складений протокол серії ААД № 124550 за ч.1 ст. 130 КУпАП, який направлений до Комінтернівського районного суду Одеської області (станом на 21.09.2023 рішення не прийнято).
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором СРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Ковальчуком Є.О. дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст.130 КУпАП передбачає "повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті".
Повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Судом встановлено, що в провадження судді Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ААД № 124550 від 27.08.2023). За результатом розгляду справи постановою суду від 15.09.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 26.09.2023.
З матеріалів справи встановлено, що на момент скоєння адміністративного правопорушення 18.09.2023, що ставиться у провину ОСОБА_1 згідно фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 124556 від 18.09.2023 за ч.2 ст. 130 КУпАП, у діях останнього не встановлено повторність протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, оскільки рішення суду від 15.09.2023 на час складення протоколу не набрало законної сили.
Таким чином, судом встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області невірно було кваліфіковано дії гр. ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, оскільки на момент вчинення ним адміністративного правопорушення 18.09.2023, протокол про адміністративне правопорушення, вчинене 27.08.2023 судом був розглянутий, однак постанова суду від 15.09.2023 не набрала законної сили на момент скоєння адміністративного правопорушення, тобто дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, не можна визнати такими, які вчинені повторно протягом року та кваліфікувати їх за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.
Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25, 27, 33-35, 40-1, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Ф. Сафарова