ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/814/23
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,
повний текст судового рішення
складено 14.08.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частина НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
07.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про те, що в період з 01.01.2016 по 30.08.2017 військова частина НОМЕР_1 має нарахувати йому індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби з урахуванням січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін, компенсації втрати частини доходів, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. При цьому, обмежене фінансування військової частини НОМЕР_1 з Державного бюджету України не є підставою для позбавлення позивача права на отримання індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, у якому акцентовано увагу на тому, що військовою частиною НОМЕР_1 постійно вживалися та вживаються заходи з метою здійснення належного та повного фінансового забезпечення потреб військовослужбовців. Як стверджував відповідач, на час виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення із позивачем було проведено повний розрахунок. Крім того, з 01.01.2016 грошове забезпечення збільшилось за рахунок преміювання, що значно перевищувало зростання споживчих цін (інфляцію). На думку військової частини НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період розраховано правильно (з урахуванням базового місяця - січня 2016року) та виплачено у повному обсязі. Між тим, як зауважував відповідач, визначення базового місяця відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Також, військова частина НОМЕР_1 вказувала про необґрунтованість вимог позивача стосовно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Крім того, суб'єкт владних повноважень наголошував на пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 до 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2018 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 до 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відмовлено в задоволенні вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 до 30.08.2017 з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Приймаючи таке рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 до 30.08.2017 на користь ОСОБА_1 має бути виплачено з урахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину рішення та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Натомість, судом першої інстанції таку обставину враховано не було. Решта доводів апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву та заперечень (а.с.45-66, а.с.97-116, а.с.148-169).
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ОСОБА_1 до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 14.08.2023 у справі №400/814/23, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду - без змін.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.08.2017 №365, підполковника ОСОБА_1 , заступника командира полку по роботі з особовим складом - начальника відділення по роботі з особовим складом 201 зенітного ракетного полку повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил, з урахуванням приписів п.«б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2017 №196, підполковника ОСОБА_2 з 30.08.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою від 07.02.2022 щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 по 30.08.2017 з урахуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення 01.01.2008.
За результатом розгляду вищеозначеного звернення військовою частиною НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 надіслано відповідь (лист від 11.02.2022 №350/174/308/119/ПС), у якій зазначено, що індексацію грошового забезпечення із встановленням базового місяця - грудень 2015 року нараховано і виплачено згідно чинного законодавства.
Уважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 неправильно розраховано та не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно із частиною 1 статті 2 якого, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Приписами статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно із пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016р. № 77, застосовується з 01.01.2016р.), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013, який застосовується з 01.12.2015р.), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Як установлено колегією суддів, у межах даного апеляційного перегляду спірним є питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008р.
На думку відповідача (лист військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2022 №350/174/308/119/ПС), у даному випадку, індексація грошового забезпечення має розраховуватися з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - грудень 2015 року.
Між тим, у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях та апеляційній скарзі відповідач зазначає, що базовим місяцем для виплати індексації слід рахувати січень 2016 року.
Натомість, з означеною позицією суб'єкта владних повноважень погодитися не можливо з огляду на таке.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Таким чином, місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Означене рішення Уряду було чинним у період з 01.01.2008 до 01.03.2018.
Як з'ясовано апеляційним судом, у період з 01.01.2016 по 30.08.2017 ОСОБА_1 неправильно розраховано та як наслідок не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
З урахуванням вищевикладеного, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 включно.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 22.10.2022 у справі № 400/426/21, які є обов'язковими для врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.
Вищеозначене у повному обсязі спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
На думку відповідача розрахунок індексації грошового забезпечення та визначення базового місяця є виключною компетенцією Міністерства оборони України.
Натомість, така позиція суб'єкта владних повноважень є хибною з огляду на таке.
Згідно із частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення питання стосовно визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.
При цьому, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, у межах спірних правовідносин, повноваження суб'єкта владних повноважень стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант його поведінки - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Також, суд апеляційної інстанції відмічає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21 тощо.
Вказане спростовує доводи відповідача викладені у відповідній частині апеляційної скарги.
Відтак, на думку апеляційного суду, є правильними висновки суду першої інстанції стосовно того, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 30.08.2017 ОСОБА_1 має бути розраховано та виплачено з урахуванням січня 2008 року (базовий місяць).
Між тим, колегія суддів зазначає про неправильність висновку окружного адміністративного суду стосовно того, що спірну індексацію грошового забезпечення має бути розраховано та виплачено з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, адже судовому захисту підлягають порушені права, свободи чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Порядок утримання податкових платежів врегульований податковим законодавством.
На момент розгляду справи спір про порядок утримання податків між сторонами не виник.
Отже, до моменту здійснення фактичної виплати спірної індексації суд не може ґрунтувати судове рішення на припущеннях про неналежний спосіб виконання такого рішення у майбутньому за відсутності обставин порушень в цій частині станом на час розгляду справи.
Тому, позовні вимоги в частині проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у межах цієї справи задоволенню не підлягають.
Відносно доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Апеляційний адміністративний суд відмічає, що положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення до адміністративного суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
На час виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення стаття 233 КЗпП України мала наступну редакцію: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022).
З урахуванням означеного нормативно-правого акту статтю 233 КЗпП України викладено в наступній редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 редакцію статті 233 КЗпП України було змінено, зокрема, в частині строків звернення до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Колегією суддів установлено, що спірним у даній справі є питання щодо проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2017.
У межах такого періоду редакція статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що статтею 233 КЗпП України не було передбачено жодних строкових обмежень щодо звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати і на час подання ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 заяви про перерахунок та виплату індексації від 07.02.2022.
Як з'ясовано вище, законодавчо норма стосовно строкового обмеження (три місяці) на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, набула чинності 19.07.2022.
Тобто, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (07.02.2023) могла б застосовуватись.
Однак, згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин.
Згідно із постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.
Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що позивач з даним позовом до суду першої інстанції звернувся в період дії карантинних обмежень, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно пропуску ОСОБА_1 законодавчо передбаченого строку подання до окружного адміністративного суду даної позовної заяви.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Миколаївським окружним адміністративним судом у рішенні від 14.08.2023 у справі №400/814/23 висновки стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт у відповідній частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 скасувати в частині щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Прийняти у вказаній частині нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, - відмовити.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №400/814/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді А.В. Крусян Т.М. Танасогло