Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/5595/23
Провадження № 2/552/4920/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду цивільну справу № 552/5595/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 25.09.2023 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 , 1955 року народження, є пенсіонером, середній розмір пенсії складає 2520 грн, матеріальне становище є вкрай нужденним.
Вказувала, що має доньку ОСОБА_2 , до якої зверталася з проханням надати допомогу, проте донька відмовляється.
В позовній заяві просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.09.2023 відкрито провадження в даній цивільній справі.
Відповідачем ОСОБА_2 24.10.2023 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи, має низку гострих та хронічних захворювань, потребує медикаментозного лікування.
Вказувала, що позивач отримує пенсію в розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, має у власності земельну ділянку, яку здає в оренду та отримує стабільні доходи.
Також відповідач зазначала, що позивач має іншу доньку ОСОБА_4 , яка є працездатною особою, може надавати допомогу матері.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити повністю за безпідставністю.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач повністю підтримала подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідач та представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечували з підстав, які викладені в поданому до суду відзиву на позовну заяву.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить таких до висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , 1972 року народження, є донькою ОСОБА_6 , 1955 року народження.
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1955 року народження, перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області і отримує пенсію за віком, щомісячний розмір пенсії за період березень-серпень 2023 року складає 2520 грн.
Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Статтею 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Тобто, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків визначальним є те, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Стаття 202 Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Натомість прао на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15.
До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено на 2023 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 2093 гривні.
Із матеріалів справи вбачається та не заперечувалось позивачем, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управління ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію у розмірі 2520 грн щомісячно, тобто, в розмірі понад встановлений законом прожитковий мінімум.
Також судом встановлено та підтверджено наданими в судовому засідання поясненнями позивача, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, здача якої в оренду є постійним та стабільним джерелом її доходів.
Відповідач ОСОБА_2 має ряд захворювань, є особою є інвалідністю 2 групи, їй рекомендовано 1-2 рази лікування на рік, працю без тяжких фізичних та психоемоційних навантажень.
Співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має суттєве значення під час вирішення спору за вимогами, пред'явленими на підставі статей 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 210/2171/16-ц (провадження № 61-20845св18).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи свою потребу в матеріальній допомозі позивач вказує лише на низький розмір пенсійного забезпечення.
Жодні докази щодо стану здоров'я та неможливості забезпечити належне лікування та оздоровлення, матеріали справи не містять.
Наданий до суду висновок спеціаліста від 14.11.2023 свідчить про потребу позивача ОСОБА_1 в хірургічному лікуванні, яке має плановий характер та може бути здійснене за рахунок державної програми медичних гарантів.
Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що витрати ОСОБА_1 значно перевищують її дохід, розмір пенсії та взагалі дохід позивача більший прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, посилаючись на потребу в допомозі від повнолітньої доньки та недостатність коштів для задоволення своїх потреб, позивач в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надала суду доказів щодо розміру своїх витрат на забезпечення життєдіяльності.
Отже, дослідженими в справі доказами не встановлено, що ОСОБА_1 на даний час є особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 1 ст. 202 СК України.
Суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, які давали б достатні підстави покласти на відповідача обов'язок утримувати непрацездатну матір.
Тому суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю.
При ухваленні рішення суд керується принципом побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 має також повнолітню та працездатну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримання від якої має можливість отримувати, але з позовними вимогами до неї не звертається.
Судовий збір за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері відмовити.
Судові витрати за розгляд справи судом віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
-відповідач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 17.11.2023.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко