ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 205/2274/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року
у справі № 205/2274/23
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
03 березня 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00260119 від 17 лютого 2023 року інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевича Руслана Євгеновича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у справі № 205/2274/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Судом зазначено про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП, оскільки факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме, здійснення паркування транспортного засобу та отримання послуг з користування майданчиком для платного паркування без їх сплати більш ніж 10 хвилин, доведений відповідачем належними та допустимими доказами. Відтак, суд вважав, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у справі № 205/2274/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог Правил щодо обладнання майданчиків. Вважає, що йому не надано можливість здійснити оплату паркування за допомогою платіжної (банківської) карти, що передбачено положеннями законодавства, а отже спірна постанова підлягає скасуванню. Наполягає на тому, що споживач послуг має право на вільний вибір товарів та послуг, на вільне здійснення безготівкових розрахунків, установлених законодавством.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17.02.2023 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Р.Є. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП №00260119 до повідомлення серія ІД №01121203 відповідно до якої 28 січня 2023 року о 13.08 години транспортним засобом Hyundai Tucson, НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою м. Дніпро, Д1205 вул. Князя Володимира Великого, в районі буд.18, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено абз. 2 п. 26 Правила паркування транспортного засобу, та скоєне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП .
З цих підстав, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Вважаючи, що спірна постанова підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, судова колегія зауважує:
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Положеннями ч. 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 17.02.2023 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Р.Є. винесено спірну постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП №00260119 до повідомлення серія ІД №01121203 відповідно до якої 28 січня 2023 року о 13.08 години транспортним засобом Hyundai Tucson, НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою м. Дніпро, Д1205 вул. Князя Володимира Великого, в районі буд.18, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено абз. 2 п. 26 Правила паркування транспортного засобу, чим скоєне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі не оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під не оплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти не оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342 (далі Правила №1342).
Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики (п. 2 Правил №1342).
Положеннями п.14 Правил №1342 визначено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування
Відповідно до абз. 2 п. 26 Правил №1342, користувач зобов'язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 22.02.2022 року № 345 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі» до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі віднесено майданчик за адресою вул. Князя Володимира Великого, в районі буд.18.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 03.06.2021 року № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі» затверджено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі відповідно до паркувальних зон, що додаються та, зокрема, встановлено, що вул.Князя Володимира Великого, в районі буд.18 вартість становить 15 гривень.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 року №1272 Про впровадження у межах м. Дніпра автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування впроваджено у межах міста Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування. Відповідно технічних умов до зазначеного рішення виконкому, у якості завдання автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг вказано забезпечення здійснення безготівкової оплати вартості послуг паркування.
Апеляційним судом досліджено, що відповідач з метою доведення правомірності спірної постанови подав до матеріалів справи фотознімки, з яких вбачається, що 28.01.2023 о 12.57 год. транспортний засіб Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , дійсно припаркований позивачем на майданчику для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул.Князя Володимира Великого, в районі буд.18 в м.Дніпрі, Д1205.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно положень п. 29 Правил №1342 сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.
Відповідно до п.4 Правил №1342 паркувальний автомат - це технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою.
Позивач, обґрунтовуючи підстави для скасування спірної постанови вказує, що йому не надано можливість здійснити оплату паркування за допомогою платіжної (банківської) карти, що передбачено положеннями законодавства.
Так, позивачем надано до матеріалів справи фотознімки паркувального автомату, яким обладнано паркувальний майданчик за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, в районі буд.18, на яких вбачається, що паркувальний автомат не надає можливість сплатити послуги з користування майданчиком для платного паркування за допомогою платіжної картки.
В свою чергу, відповідачем у листі від 09.02.2023 року №4/10-535 вказано, що на майданчику для платного паркування за адресою: вул. Володимира Великого, 18 у м.Дніпрі встановлено 1 термінал для оплати послуг паркування SISTEMA №164620, який обладнано монето та купюро приймачем. Відомостей про те, що цей паркомат надає можливість сплатити послуги з користування майданчиком для платного паркування за допомогою платіжної картки, лист відповідача №4/10-535 не містить.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили, що 28.01.2023 паркувальний автомат на паркувальному майданчику за адресою: м. Дніпро, вул.Князя Володимира Великого, в районі буд.18 надавав змогу здійснити сплату послуг з користування майданчиком для платного паркування за допомогою платіжної картки.
Отже, вищезазначений паркомат не відповідав вимогам п.4 Правил № 1342.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до положень п. 29 Правил №1342 позивач не мав обов'язку здійснювати 28.01.2023 сплату послуг за користування майданчиком для платного паркування за адресою: м. Дніпро, вул.Князя Володимира Великого, в районі буд.18, оскільки оператором не забезпечено належне функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг, а тому спірна постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, підлягає скасуванню. Судова колегія погоджується з аргументами апеляційної скарги, одним з яких є перешкоджання позивачу здійснити оплату за парковку тим способом, який є для нього прийнятним та який передбачений нормативними актами, що регулюють організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів, та не був забезпечений відповідачем. З огляду на викладені та встановлені обставини, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутня вина позивача у скоєнні правопорушення.
Натомість, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини по справі та надано їм неправильну правову оцінку, що призвело до невірного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, та у відповідності до приписів ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст. 132 КАС України).
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 536,80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 805,20 грн.
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1342,00 грн.
Стосовно витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, з метою підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №24/02 від 24 лютого 2023 року, який укладено між позивачем (клієнт) та Осиповою Є.М. (адвокат).
Згідно п.1.1. вищевказаного договору клієнт доручив адвокату, а адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності інспекцією з паркування Дніпровської міської ради за порушення ст.152-1 КУпАП України.
Відповідно до п.6.1. договору №24/02 розмір винагороди за цим договором складає фіксовану суму: первинна консультація та підготовка адміністративного позову - 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Згідно п.1 наявної в матеріалах справи додаткової угоди №1 від 17.04.2023 до договору про надання правової допомоги №24/02 від 24.02.2023 у зв'язку з необхідністю надання додаткової правової допомоги клієнту при розгляді справи в суді (справа №205/2274/23, що перебуває на розгляді в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська), і підготовки додаткових процесуальних документів, сторони домовились про додаткову оплату послуг, що надаються адвокатом: підготовка відповіді на відзив, додаткових пояснень, заперечень, заяв, клопотань, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, тощо, оплачуються згідно домовленості.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.03.2023 до договору №24/02 від 24 лютого 2023 року, позивачу було надано послугу: первина консультація та підготовка адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00260119 від 17 лютого 2023 року, складеної інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Р.С. Вартість послуг складає 2000,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 17.04.2023 до договору №24/02 від 24 лютого 2023 року, позивачу було надано послугу: підготовка відповіді на відзив у адміністративній справі №205/2274/23 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00260119 від 17 лютого 2023 року, складеної інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Р.С. Вартість послуг складає 700,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 10.07.2023 до договору №24/02 від 24 лютого 2023 року, позивачу було надано послугу: підготовка заперечення проти письмових пояснень інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради від 03.07.2023 №6/9-266 у адміністративній справі №205/2274/23 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00260119 від 17 лютого 2023 року, складеної інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Р.С. Вартість послуг складає 1000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вищезазначені норми передбачають, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Таким чином, враховуючи перелік наданих послуг, зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що заявлені судові витрати позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 3700,00грн. не є співмірними та виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції у розмірі 1500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у справі № 205/2274/23 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00260119 від 17 лютого 2023 року, винесену інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевичем Русланом Євгеновичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1342,00 грн. та витрати на правничу допомогу в зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, в силу приписів ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко