ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/7585/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кохана Валерія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року в адміністративній справі №160/7585/22 (суддя I-ї інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 27.05.2022 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 року №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1266 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 року за №319-5/VII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим 1222384000:01:002:1266 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем у 2018-2019 роках було вжито всі необхідні дії для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1222384000:01:002:1266 на території Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області (далі - Личківська сільська рада) (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства у порядку безоплатної приватизації. У 2020 році позивач звернулась до Личківської сільської ради з заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту у порядку безоплатної приватизації. Однак, 14.09.2020 року Личківська сільська рада прийняла рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року у справі №160/4372/21 визнано протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1035-20/V1І від 14.09.2020 року та зобов'язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1266, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Під час судового розгляду справи №160/4372/21 позивачу стало відомо про наявність рішень сільської ради, які унеможливлюють затвердження відповідачем проекту землеустрою обраної і сформованої земельної ділянки, та передачі їй у власність, оскільки вказаними рішеннями надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби для створення громадського пасовища та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби для створення громадського пасовища площею 98,1227 га №1222384000:01:002:1266; ухвалено залишити земельну ділянку №1222384000:01:002:1406 для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення також суперечать рішенню №469-13/VII від 05.09.2019 року, яким передбачалося утворення громадських пасовищ, які є фактично землями загального користування, з кодом 18.00, який забороняє використання земель для комерції, а першими рішеннями фактично було створено нову земельну ділянку площею 98,1227 га №1222384000:01:002:1406 для сінокосіння та випасання худоби з кодом 01.08, яка дозволяє її використання у комерційних цілях.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт підтримує позицію, викладену у позовній заяві та вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є членом сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням від 24.07.2017 року № НОМЕР_2 (а.с.21 т.1).
Відповідач - Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Земельним кодексом України повноваження.
Висновком Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №10103/82-18 від 19.12.2018 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Личківська сільська рада (а.с. 23 т.1).
Розробником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,00 га згідно вказаного висновку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Геоленд» 2000».
Позивач звернулася до Личківської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності
14.09.2020 року Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення №1035-20/VII, яким відмовлено ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради (а.с. 22 т.1).
Підставою відмови в рішенні Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області зазначено:
- дозвіл на розробку документації із землеустрою був наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;
- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадських пасовищ;
- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником у клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереження та примноження поголів'я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм (а.с.22 т.1).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржила його до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року по справі №160/4372/21 визнано протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1035-20/V1І, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1266 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та зобов'язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1266, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Вказане вище рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
З матеріалів справи також вбачається, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Личківській сільській об'єднаній територіальній громаді (Личківській сільській раді) Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом прийому-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7381,9934 га на території Личківської сільської об'єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
05.09.2019 року Личківською сільською радою прийнято рішення №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ», яким вирішила створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів'я (а.с.24 т.1).
Цим же рішенням затверджено Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради (а.с.25 т.1).
Разом з тим, позивач звернулася до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації із наданням її у приватну власність позивача.
Згідно матеріалів справи, 05.09.2019 року Личківською сільською радою прийнято рішення від 05.09.2019 року №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», у тому числі і спірної земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1266 (а.с. 31 т.1).
Рішенням №319-5/VII від 02.06.2021 року відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер №1222384000:01:002:1406, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згадно наказу ГУ Дергеокадарстру у Дніпропетровській області від 18.05.2019 року №4-1565/15-19-ск , шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (38 ділянок), у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1266 (а.с.32 т.1).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1216009842021 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані (а.с.35 т.1).
Не погодившись з рішеннями відповідача від 05.09.2019 року №470-13/VII та від 02.06.2021 року за №319-5/VII, позивач оскаржила такі рішення до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття спірного рішення земельної ділянки за кадастровим номером 1222384000:01:002:1266 вже не існувало як об'єкта права, оскільки остання була включена до складу новоствореної земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, площею 98,1227 га, яка належить на праві комунальної власності Личківській сільській ОТГ, а наявність у позивача розробленого проекту землеустрою не є самостійної підставою для наявності будь-яких прав на спірну земельну ділянку.
Щодо посилань позивача на порушення процедури прийняття спірних рішень, а також на невідповідність та суперечливість одне одному, суд першої інстанції зазначив, що такі доводи спростовані відповідачем долученими до матеріалів справи доказами щодо своєчасного оприлюднення спірних рішень та їх відповідність чинному законодавству.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із видом угідь пасовища можуть бути передані у власність громадянам для ведення особистого селянського.
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» ч.3 ст.116 ЗК України).
Статтею 121 ЗК України передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України).
Згідно із ч. 8-10 ст.118 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною до 27 травня 2021 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З матеріалів справи вбачається, що висновком Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №10103/82-18 від 19.12.2018 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Личківська сільська рада (а.с. 23 т.1).
Розробником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,00 га згідно вказаного висновку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Геоленд» 2000».
Апеляційний суд звертає увагу, що вказані вище висновок Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та проект землеустрою не містять посилання на кадастровий номер земельної ділянки, на яку «розроблено» та «погоджено проект».
Відтак, не зрозуміло, на яку саме земельну ділянку, що розташована у Дніпропетровській області, Магдалинівський район, Личківська сільська рада, розроблявся проект землеустрою Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоленд» 2000», а в подальшому погоджувався Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області.
З тексту адміністративного позову та матеріалів справи не вбачається, яким чином позивач визначила, що саме на земельну ділянку з кадастровим номером 1222384000:01:002:1266 розроблено проект землеустрою та саме стосовно цієї ділянки Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення №1035-20/VII від 05.09.2019 року про відмову їй у затверджені проекту землеустрою.
Як вбачається з тексту рішення №1035-20/VII від 05.09.2019 року, воно не містить жодного посилання на будь-який кадастровий номер (а.с. 22 т.1).
Натомість, рішенням Личківської сільської ради від 05.09.2019 року №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ» створено громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів (а.с. 24 т.1).
Рішенням Личківської сільської ради від 05.09.2019 року №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об'єднання раніше сформованих ділянок (38 земельних ділянок), у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1266 (а.с. 31 т.1).
Рішенням Личківської сільської ради від 02.06.2021 року №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019р. №4-3522/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 р. шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (38 земельних ділянок) з кадастровими номерами, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1266;
- ухвалено залишити земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове (а.с.32 т.1).
Новоутворена земельна ділянка, площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, була зареєстрована 25.05.2021 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1216009842021 від 25.05.2021 року.
Колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням від 02.06.2021 року №319-5/VІІІ визначено право користування земельною ділянкою необмеженою кількістю мешканців громади, що розташована на території Личківської сільської ради, для потреб сінокосіння та випасання худоби та після реєстрації цього рішення у органах, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, таке право у них (мешканців громади) виникне, що відповідає нормам чинного земельного законодавства.
Право комунальної власності Личківської сільської ОТТ в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради на земельну ділянка, площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2386515712223; об'єкт нерухомого земельна ділянка майна; кадастровий номер: 1222384000:01:002:1406; опис об'єкта: площа (га): 98.1227; номер запису про право власності/довірчої власності: 42523644; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 09.06.2021 року 15:13:55, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2021 року, індексний номер 261754427 (а.с. 113 т.1).
Тобто, на момент прийняття рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 року №470-13/VII ще не існувало взагалі кадастрового номеру 1222384000:01:002:1266, а на момент прийняття рішення Личківської сільської ради за №319-5/VII від 02.06.2021 року земельної ділянки за кадастровим номером 1222384000:01:002:1266 вже не існувало як об'єкта права, який підлягає безоплатній передачі згідно положень ст.116 ЗК України, оскільки вона була включена до складу новоствореної земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, площею 98,1227 га, яка належить на праві комунальної власності Личківській сільській ОТГ.
Посилання позивача як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі на наявність у неї розробленого проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 1222384000:01:002:1266, як на підставу необхідності передачі такої земельної ділянки позивачу, є безпідставними, оскільки наявність проекту землеустрою не породжує у позивача будь-яких прав щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1266, яка перебуває у комунальній власності сільської ради.
Щодо посилання позивача на порушення процедури прийняття спірного рішення, зокрема, порядку введення його в дію та оприлюднення, а також на невідповідність та суперечливість одне одному, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обумовлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Абзацом другим частини першої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах
Разом з тим, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Право запитувача оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача передбачено частиною другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, законодавець не пов'язує невчасну публікацію проекту рішення органу місцевого самоврядування, з правильністю та законністю такого рішення в подальшому.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.
Однак, така обставина не є підставою для скасування оскарженого рішення згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації».
В той же час, оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в суді адміністративної юрисдикції можливо з питань законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили.
Доданими до відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу документами відповідачем спростовано доводи позивача щодо порушення порядку оприлюднення спірних рішень Личківської сільської ради.
Так, згідно скріншотів рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 року №470-13/VII опубліковано на сайті ради 10.09.2019 року, рішення Личківської сільської ради за №319-5/VII від 02.06.2021 року опубліковано на сайті ради 05.06.2021 року (а.с.105, 106 т.1).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв правомірно, у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Протилежного позивачем не доведено.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кохана Валерія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року в адміністративній справі №160/7585/22 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року в адміністративній справі №160/7585/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко