Постанова від 14.11.2023 по справі 160/15322/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/15322/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року

у справі № 160/15322/23

за позовом ОСОБА_1

до З Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до З Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 160/15322/23 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року включно;

- зобов'язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року включно.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Судом зазначено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України № 1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Судом встановлено, що позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Відтак, суд дійшов до висновків про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року та як наслідок наявність підстав зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. Суд врахував, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 160/15322/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що строк звернення до суду тривав до 20.08.2022, цей строк позивачем пропущено, а отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Вважає, що задоволення позовних вимог за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, оскільки скаржником правомірно нараховано індексацію за цей період відповідно до постанов КМУ та роз'яснень профільних відомств. Зазначає, що постановою №1013 істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 та визначено базовий місяць (січень 2016 року), а скаржник виконав умови п.3 постанови №1013 та на постійній основі здійснював індексацію грошового забезпечення позивача за рахунок підвищення розміру щомісячної премії. Вказує, що індексація за період з 01.03.2018 по день звільнення позивача виплачена у повному обсязі з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач проходив військову службу у складі 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №288 від 22.06.2022 року позивача звільнено у запас за п.п. 1 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №288 від 22.06.2022 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, індексація нараховувалась позивачу з січня 2008 року по березень 2018 року.

Листом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 26.05.2023 року № 49-301-1526/49-3-4 у відповідь на запит представника позивача направлено довідки розрахунки щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2019 року індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині п'ятій статті 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив «Порядок проведення індексації грошових доходів населення».

Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 2016 року 103 відсотка).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За правилами пункту 4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За змістом пункту 5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Отже, збільшення грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за рахунок збільшення щомісячних премій та за рахунок інших доплат та надбавок, окрім збільшення посадового окладу, не впливає на розмір індексації грошового забезпечення.

Апеляційний суд зауважує, що у відповідача був обов'язок здійснити нарахування грошової індексації грошового забезпечення позивачу з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Натомість, відповідачем не подано до матеріалів справи доказів, які б підтвердили, що відповідач за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.

Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.09.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"

Постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, враховуючи норми п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у зв'язку з підвищенням посадового окладу позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення йому не нараховується.

Разом з тим, згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на веб-сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.

Отже, лише у жовтні 2018 року перевищено поріг індексації у 103%.

Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року опубліковані у листопаді 2018 року.

Враховуючи положення п. 1-1 Порядку №1078, колегія суддів приходить до висновку, що індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01 грудня 2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, що позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.09.2019 року.

Відтак, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, та відповідно зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 01.12.2018 року по 01.09.2019 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2018 року по 01.09.2019 року. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду.

Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, апеляційний суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надіславши відправлення (лист) 0504578649628 за допомогою засобу поштового зв'язку.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти вбачається, що відправлення (лист) з трек-номером 0504578649628 прийнято оператором поштового зв'язку 18.06.2023.

Тобто, позивач звернувся до суду під час дій карантину через COVID-19.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, за результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року. В решті рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 160/15322/23 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, зобов'язання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 160/15322/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

Попередній документ
115000284
Наступний документ
115000286
Інформація про рішення:
№ рішення: 115000285
№ справи: 160/15322/23
Дата рішення: 14.11.2023
Дата публікації: 20.11.2023
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (14.11.2023)
Дата надходження: 14.08.2023
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії