ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 р. Справа № 520/3875/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3875/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні і невиплаті належної при звільненні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані відпустки та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
-зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошову компенсацію за невикористані відпустки та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
-визнати бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо затримки в проведенні своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 протиправною.
-зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 17.01.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні і невиплаті належної при звільненні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані відпустки та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Зобов'язано військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошову компенсацію за невикористані відпустки та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Визнано бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо затримки в проведенні своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язано військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14321742) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 року по 17.01.2022 року.
Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при звільненні позивачу було нараховано та виплачено надбавку за службу в умовах режимних обмежень та одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років військової служби урахуванням такої надбавки. Також вказує на відсутність правових підстав для застосування статті 117 КЗпП України при відсутності спору щодо нарахованих та належних працівникові сум. Посилається на правову позицію Верховного Суду постанові від 04.12.2019 по справі № 825/742/16. Крім того посилається на неврахування судом першої інстанції принципу співмірності при визначенні компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка має бути пропорційною невиплаченій сумі відносно всієї суми, що належала працівникові при звільненні.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 24.12.2013 по 31.12.2021 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. З 03.09.2021 по 31.12.2021 безпосередньо проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 .
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.12.2021 року №644-ОС з позивачем припинено (розірвано) контракт (у зв'язку із закінченням його строку) і виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вказаного наказу остаточною датою проходження військової служби є 31.12.2021.
У зв'язку з проведенням відповідачем розрахунку з позивачем при звільненні не в повному обсязі позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язк щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з ч.3 ст.15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Згідно п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 6 п. 6 Постанови № 704 встановлено виплачувати надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку, визначених законодавством.
Згідно п. 3 Постанови № 704 встановлено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ № 558 від 25.06.2018 затверджено Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі - Інструкція № 558).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 558 Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Порядок виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень визначено у главі 8 Розділу III Інструкції № 558 і вказана надбавка відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пп. 1 п. 7 Розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (пп. 5 п. 7 Розділу ІV Інструкції № 558).
Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби передбачені п. 8 Розділу V Інструкції № 558.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної відпустки, що надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожен повний місяць служби в році звільнення (пп. 5 п. 8 Розділу V Інструкції № 558).).
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (абз. 3 пп. 6 п. 8 Розділу V Інструкції № 558).
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби регулюється п. 9 Розділу V Інструкції № 558.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) (пп. 6 п. 9 Розділу V Інструкції № 558).
З матеріалів справи вбачається та сторони визнають, що ОСОБА_1 отримував надбавку за службу в умовах режимних обмежень.
Вказану надбавку у розмірі 317 грн (10% від посадового окладу) позивач отримував до дня виключення зі списків особового складу відповідача, тобто до 31.12.2021, що підтверджується розрахунком, який він отримав у відповідача при звільненні та не заперечується відповідачем.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.12.2021 року №644-ОС з позивачем припинено (розірвано) контракт (у зв'язку із закінченням його строку) і виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до Витягу з наказу позивачу були нараховані одноразова грошова допомога при звільненні за 8 календарних років військової служби у розмірі 49 904,80 грн; компенсація за 98 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 40 755,59 грн.
Згідно кінцевого розрахунку при звільненні № 191 від 31.12.2021 позивачу також було нараховано допомогу на оздоровлення у розмірі 12 476,20 грн.
Колегія суддів зауважує, що у цій справі сторони не оспорюють наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки та кількість днів, за які нараховується така компенсація, а також право позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні, а також кількість календарних років, за які нараховується така допомога, так само як право позивача на отримання допомоги на оздоровлення.
Спірним у цій справі є, передусім, питання врахування відповідачем при обрахунку вищевказаних сум як складової місячного грошового забезпечення позивача надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Колегією суддів встановлено, що згідно кінцевого розрахунку при звільненні № 191 від 31.12.2021 місячне грошове забезпечення позивача за грудень місяць 2021 року включало наступні складові:
оклад посадовий: 2 556,45 грн (за грудень) + 613,55 грн (з 26.12.2021 по 31.12.2021);
звання: 822,58 грн (за грудень) + 197,42 грн (з 26.12.2021 по 31.12.2021);
вислуга років: 1 689,52 грн за грудень) + 405,48 грн (з 26.12.2021 по 31.12.2021);
надбавка за ОПС: 2 027,42 + 486,58 грн(з 26.12.2021 по 31.12.2021);
премія: 2 837,66 грн за грудень) + 681,04 грн (з 26.12.2021 по 31.12.2021);
надбавка за кваліфікацію: 105,11 грн за грудень) + 53,39 грн (з 26.12.2021 по 31.12.2021);
таємність: 317,00 грн.
Таким чином, місячне грошове забезпечення позивача за грудень місяць 2021 року складало 12 793,20 грн, в тому числі 317 грн надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Разом з тим, як вбачається з вищевказаного кінцевого розрахунку при звільненні № 191 від 31.12.2021 вихідна допомога, компенсація невикористаних днів відпустки та допомога на оздоровлення були нараховані позивачу відповідачем, виходячи з місячного грошового забезпечення у сумі 12 476,20 грн, тобто без врахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень у сумі 317 грн.
З системного аналізу наведених вище положень Закону № 2011-XII, Постанови № 704 та Інструкції № 558 колегія суддів вбачає, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень належить до додаткових видів грошового забезпечення, а відтак, така надбавки повинна враховуватися при визначенні розміру допомоги на оздоровлення, компенсації невикористаної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Разом з тим, в порушення вимог законодавства при звільненні позивача одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки (98 днів) та допомога для оздоровлення за 2021 рік були нараховані та виплачені позивачу, виходячи з розміру місячного грошового утримання без урахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті належної при звільненні позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані відпустки та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаних виплат з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Доводи апеляційної скарги, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень була врахована в складі місячного грошового утримання при нарахуванні позивачу спірних сум при звільненні не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та вищевказаних висновків колегії суддів не спростовують, оскільки згідно даних кінцевого розрахунку при звільненні (а.с. 15) місячне грошове забезпечення позивача за грудень місяць 2021 року складало 12 793,20 грн, в тому числі 317 грн надбавки за службу в умовах режимних обмежень, разом з тим, наведені в позові виплати були нараховані позивачу відповідачем, виходячи з місячного грошового забезпечення у сумі 12 476,20 грн, тобто без врахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень у сумі 317 грн.
Щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо затримки в проведенні своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець (абзац 2 цього пункту).
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений 31.12.2021, а розрахунок при звільненні з позивачем було проведено відповідачем лише 17.01.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АТКБ «ПриватБанк» за 17.01.2022.
Таким чином, враховуючи, що відповідач провів розрахунок з позивачем при звільненні (як неоспорюваних сум, так і сум, що є предметом спору у цій справі) з порушенням встановлених строків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності військової частини № НОМЕР_1 щодо затримки в проведенні своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суми, з приводу яких виник спір у даній справі наразі ще відповідачем не нараховані та не виплачені.
Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень ст. 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 21.03.2023 у справі № 640/11699/21, від 20.02.2023 у справі № 240/9022/20, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та інш.
Так, у постанові від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, встановивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата працівнику при звільненні вихідної допомоги чи компенсації за невикористану відпустку), що створює підставу для відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України, суд повинен визначити розмір як суми, яка включається за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, до належної працівнику заробітної плати, що складається із усіх виплат згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, так і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 17.01.2022 не відповідає приписам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що в даній справі позивач обрав спосіб захисту його прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошову компенсацію за невикористанні відпустки та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
При цьому аналіз правового регулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно й розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що таке тлумачення цієї норми права відповідає висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 (справа № 480/3105/19), ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19 зауважив, що за правилами вказаних вище нормативних актів невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Однак, за обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем відповідач ще не провів, остаточну суму належну позивачу при звільненні не визначив, оскільки позивачу наразі не перераховані та не виплачені спірні грошові суми, що позбавляє суд врахувати критерії оцінки розміру відшкодування, зокрема розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум.
А відтак, колегія суддів уважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 17.01.2022 наразі належить відмовити, тому вимоги апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 по справі № 160/13220/19.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 по справі № 520/3875/22 - скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 17.01.2022 та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 по справі № 520/3875/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко