КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
Іменем України
02 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12022105080000773 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Рівненської області, українця, громадянина України, раніше судимого: 09.08.2018 року вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ч. 3 ст. 81 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та засуджено до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком суд вирішив питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 18.05.2022 у вечірній час, знаходячись на території лісопаркової зони, розташованої по пр. Леся Курбаса в м. Києві, шляхом знахідки, безоплатно незаконно придбав поліетиленовий пакет з пазовим замком із паперовим згортком в середині з порошкоподібною речовиною, яку з метою подальшого особистого вживання залишив на зберігання при собі, без мети збуту, після чого направився у власних справах.
Коли ОСОБА_6 18.05.2022, приблизно о 19 годині 20 хвилин, знаходився біля буд. № 19-А по пр. Леся Курбаса в м. Києві, він був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав для подальшого вилучення поліетиленовий пакет з пазовим замком із паперовим згортком в середині з порошкоподібною речовиною, масою 0,435 г, яка містить в своєму складу психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,170 г.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі. У решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , зазначає про те, що апеляційна скарга вноситься у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосування ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості.
Зокрема, як вказує апелянт, ігноруючи категоричну вимогу закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції не надав необхідної оцінки негативним відомостям про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, суспільно-корисною працею не займається, не враховані конкретні обставини справи.
На думку прокурора, наполегливе прагнення ОСОБА_6 вести злочинний спосіб життя і категоричне небажання виправлятися, не дають підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Внаслідок вищенаведеного, апелянт вважає, що обвинуваченому призначено явно несправедливе, невиправдано м'яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просила її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, тобто у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, встановленим органом досудового розслідування, оскільки вирок суду був ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України.
Порушень при розгляді обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку у спрощеному порядку, колегія суддів не вбачає, а тому встановлені органом досудового розслідування обставини, як і правова кваліфікація дій обвинуваченого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 394 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, згідно положень ч. 1 ст. 404 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, виходячи з вимог, передбачених ст. 65 КК України, врахував характер кримінального правопорушення, яке віднесено до кримінальних проступків, особу винного, який судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, що, згідно ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнав щире каяття.
Обставин, що, згідно ст. 67 КК України, обтяжують його покарання судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати міру покарання у виді обмеження волі.
Поряд з цим, суд визнав за можливе перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважав за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України, оскільки таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Перевіривши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 рокущодо ОСОБА_6 та ухвалення нового вироку, з огляду на таке.
По-перше, доводи апеляційної скарги щодо наявності такої підстави для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку, як невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, як прямо передбачено ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Між тим, в апеляційній скарзі не наведено будь-якого обґрунтування на підтвердження того, що покарання, призначене ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі стром на один рік, як за своїм видом, так і розміром, є явно несправедливим через м'якість.
Більш того, звертаючи увагу на м'якість призначеного судом покарання, прокурор у своїй апеляційній скарзі не ставить питання про призначення ОСОБА_6 більш суворого за розміром покарання, в порівнянні з тим, яке йому призначив суд першої інстанції, а відтак підстави для його визнання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого відсутні.
По-друге, що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 ст. 75 КК України, яка, на думку апелянта, не підлягала застосуванню, то вони, на думку колегія суддів, також не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, дійсно до ухвалення оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_6 , згідно з вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09.08.2018 року, був судимий за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, від якого його було звільнено умовно-достроково на підставі ч. 3 ст. 81 КК України, однак вчинення ним нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків, а не злочинів, не може служити підставою для визнання цієї обставини, як такої, що обтяжує покарання, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, такою обставиною визнається лише рецидив злочинів, а не кримінальних правопорушень, які, згідно вимог ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, поділяються на кримінальні проступки і злочини.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , про яку було зазначено в обвинувальному акті, оскільки наявність такої обставини, так само як і доводи про це в апеляційній скарзі прокурора, не ґрунтуються на наведених вище вимогах закону, а тому не можуть прийматись до уваги під час перегляду вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання.
Безпідставними слід також визнати доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції незаконно та невмотивовано застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, через неналежне неврахування даних про особу ОСОБА_6 , який, будучи неодноразово засудженим, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та кримінально-спрямований характер його поведінки, а також небажання ставати на шлях виправлення, оскільки встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що останній веде систематичний злочинний спосіб життя та категорично не бажає стати на шлях виправлення.
Що ж стосується посилання у скарзі на те, що в оскаржуваному вироку не наведено та невмотивовано на підставі яких обставин суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то воно не є настільки переконливим для того, щоб зробити висновок про наявність достатніх підстав, передбачених ст. 420 КПК України, для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, зокрема через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Таким чином, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, приймаючи до уваги конкретні обставини даного кримінального провадження, які були встановлені під час апеляційного розгляду, дані про особу винного та інші обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 черезнеправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та неможливість його виправлення без відбування покарання.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 ,колегія суддів вважає необхідним оскаржуваний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 759/6279/22
Номер провадження : 11-кп/824/1614/2023
Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1