КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №369/11918/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5223/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
перекладача ОСОБА_21 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000506, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст. 263; ч.3 ст.15, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст.307; ч.3 ст. 15, ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст. 313; ч.3 ст.28,ч.2 ст.317 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст.15, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 263; ч.3 ст.307; ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст. 317 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28,ч.2 ст.317 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України,
ОСОБА_13 ( ОСОБА_22 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року обвинувальний акт укримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту прокурору скасувати як незаконну, через істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022110000000506 відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки містить усі відомості про обвинувачених, встановлені фактичні обставини кримінальних правопорушень, правову кваліфікацію дій обвинувачених та формулювання обвинувачення.
За доводами прокурора, твердження суду першої інстанції про відсутність в обвинувальному акті однозначних даних про місце вчинення останнього за часом кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки відповідно до обвинувального акта останнє за часом кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України, є незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинене повторно, організованою групою, яке інкримінується ОСОБА_9 .
Посилається на те, що обшук за місцем помешкання ОСОБА_9 було проведено 22.02.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , що і слід вважати останнім за часом кримінальним правопорушенням.
За результатами апеляційного перегляду просить ухвалу суду першої інстанції, в частині повернення обвинувального акту прокурору, скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Захисниками ОСОБА_23 та ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вони просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, захисників та обвинувачених, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до Києво-Святошинського районного суду Київської області для судового розгляду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000506, по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст. 263; ч.3 ст.15, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст.307; ч.3 ст. 15, ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст. 313; ч.3 ст.28,ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.263; ч.3 ст.15, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 263; ч.3 ст.307; ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28,ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_13 ( ОСОБА_22 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України.
Вирішуючи в підготовчому судовому засіданні питання про призначення обвинувального акта до судового розгляду, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт у даному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Прийняте рішення суд мотивував тим, що сформульоване обвинувачення щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 є неконкретним та суперечливим, оскільки останні, які згідно обвинувального акту, не є організаторами організованої групи, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, у підготовці та вчиненні яких вони не брали участі (даних про зворотне обвинувальний акт не містить ), що суперечить вимогам ч.2 ст.30 КК України, відповідно до якої інші учасники організованої групи, крім організатора, підлягають кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у кримінальному правопорушенні кожен із них.
Відсутність конкретного та чіткого формулювання обвинувачення порушує право обвинувачених, передбачене п.1 ч.3 ст.42 КПК України знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують та негативно впливає на розуміння обвинуваченими суті обвинувачення.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувальний акт не містить однозначних даних про місце вчинення останнього за часом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, оскільки згідно обвинувального акту обшуки, в ході яких були виявлені наркотичні засоби та психотропні речовини, були проведені 22.02.2023 року одночасно в різних місцях (с. Дзвінкове Васильківського району Київської області, м. Боярка Бучанського району Київської області, також були ще проведені обшуки, місце проведення та час їх проведення у наявних у суду документах не зазначений), тому наведене викликає у суду сумнів у правильності визначення підсудності розгляду даної справи.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що наведені факти є підставою для повернення обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам КПК України.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Зокрема, на стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє обвинувальний акт на відповідність вимогам ст.291 КПК України. Вказана стаття містить конкретний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та не підлягає розширеному тлумаченню.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 складений слідчим у відповідності до вимог ст.291 КПК України, затверджений прокурором у кримінальному провадженні, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію дій обвинувачених, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, і наданий до суду з додатком документів, визначених законом.
Висновки суду про те, що викладене в обвинувальному акті обвинувачення є неконкретним та суперечливим, не може бути безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки цим самим суд на стадії підготовчого судового засідання фактично вдався до оцінки висунутого обвинувачення, що має здійснюватися під час судового розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51); у рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії", суд зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Крім цього, поза увагою суду залишилось і те, що відповідно до статті 338 КПК України під час судового розгляду прокурор вправі змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону не відповідає фактичним обставинам провадження та є передчасним.
Не ґрунтується на положеннях кримінального процесуального закону і твердження суду про повернення обвинувального акта прокурору з тих підстав, що у суду виникли сумніви у правильності визначення підсудності розгляду даного провадження, оскільки відповідно до положень п.4 ч.3 ст.34 КПК України, у такому випадку суд повинен направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Оскільки суд першої інстанції, ухваливши рішення про повернення обвинувального акта прокурору, припустився порушень вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу прокурора, скасовує ухвалу суду та призначає у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 409, 411, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року, якою обвинувальний акт укримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України, скасувати, та призначити в даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _____________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4