КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/4045/23 Головуючий у суді першої інстанції - Лужецька О.Р.
Номер провадження № 22-ц/824/14633/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства, яке необхідно їй для підтвердження спорідненості сина та батька.
Свої вимоги заявник мотивувала тим, що вона та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Вказувала, що за час їх спільного проживання вона завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_5 . У свідоцтві про народження відомості про батька зазначено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 помер, точна дата смерті їй не відома, свідоцтво про смерть вона не отримала, оскільки шлюб не було зареєстровано.
Наголошувала, що за життя ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_6 , надавав матеріальну допомогу на його утримання, піклувався та навідував сина.
Враховуючи вказане, ОСОБА_3 просила суд встановити факт батьківства, а саме, що померлий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_7 ; внести зміни до актового запису № 589 від 12 березня 2019 року, складеного Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м. Києві та видати нове свідоцтво.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язано Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , №589 від 12 березня 2019 року, складеного Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а саме: змінити в графі «батько» з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник особи, яка не брала участі у справі, проте яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій вказує, що заявниця ввела суд в оману щодо мотивів встановлення факту, а суд першої інстанції не витребував з органів нотаріату відомості чи заводилась спадкова справа та про наявність спадкоємців, чиї права та інтереси може порушити рішення про встановлення факту.
Зазначає, що ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори ще 23 лютого 2023 року із заявою про прийняття спадщини від імені свого сина ОСОБА_5 , а відтак їй було відомо про наявність спадкоємця померлого ОСОБА_4 - його дружини ОСОБА_1 і вона мала звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Наголошує, що на даний час існує спір про право і ОСОБА_1 заперечує проти розгляду заяви про встановлення факту в порядку окремого провадження.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким залишити справу без розгляду.
26 вересня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - Фещенка І.С. , відповідно до якого вказує, що на час розгляду справи в порядку окремого провадження між сторонами не існувало спору про право, а подання заяви про встановлення факту батьківства свідчить лише про наявність наміру використати право на отримання частки спадщини померлого, а не наявність спору про право на спадкування.
Вказує, що апелянту було відомо, що ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини та заяву нотаріусу в якій вона просила не видавати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку із її наміром звернутись із позовом про встановлення батьківства, однак жодних заперечень нотаріусу подано не було, що також свідчить про відсутність спору між сторонами на момент розгляду справи.
У відзиві представник заявника просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та залишити подану заяву без розгляду . Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що заявниця із самого початку звернення до суду усвідомлювала те, що встановлення даного факту їй потрібно саме для вирішення спору в частині успадкування майна померлого ОСОБА_4 , оскільки ще до подачі заяви у вказаній справі до суду, ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , із заявою в якій просила не видавати спадкоємцям померлого ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину так як вона має намір звернутися до суду із заявою про встановлення батьківства.
ОСОБА_3 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції до суду не з'явилася.
Представник ОСОБА_3 , адвокат Фещенко І.С. до суду не з'явився направив заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що він приймає участь в процесуальних діях в кримінальному провадженні. Разом із тим доказів вказаного до суду не подав.
Тому суд апеляційної інстанції визнає неявку вказаних осіб без поважних причин.
Представником зацікавленої особи - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юлією Костюченко до апеляційного суду подана заява щодо слухання вказаної справи у відсутність їх представника.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина чоловічої статі ОСОБА_5 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , про що Дарницьким районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис №589 від 12.03.2019 р., що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2019 р. (а.с.11)
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 27.12.2022 р. (а.с.12) відомості про батька дитини ОСОБА_5 записані за вказівкою матері, відповідно до ст.135 СК України, а саме в графі «батько» зазначено ОСОБА_8 .
Заявниця посилається на те, що вона та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час їх спільного проживання ОСОБА_3 завагітніла.
Звертаючись до суду з даною заявою, заявниця посилається на те, що ОСОБА_4 є батьком її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 01.04.2023 р. (а.с.66)
Вирішуючи подану ОСОБА_3 заяву, та задовольняючи її, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, щодосліджені у судовому засіданні докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_4 батьківства відносно його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та засвідчують походження дитини від нього, що дає підстави для встановлення факту батьківства.
Обґрунтовуючи вказаний висновок суд послався на висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №103-94-2023 від 19 травня 2023 року, згідно якого вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, згідно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunder" Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 практично доведено.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення поданої заяви не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, просила встановити, що померлий ОСОБА_4 , є батьком її малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - внесення змін до актового запису про народження дитини.
Однак із наданих апелянтом ОСОБА_1 до апеляційної скарги письмових доказів - відповіді №3320/02-14/8/2023 від 11 серпня 2023 року державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Лесі Саніної вбачається, що нею як нотаріусом 11 січня 2023 року на підставі поданої 11 січня 2023 року заяви ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №8/2023 щодо майна померлого ОСОБА_4 .. 23 лютого 2023 року до неї звернулася із заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від імені свого малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . А 28 лютого 2023 року ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям у зв'язку з тим, що вона має намір звернутися до суду із заявою про встановлення батьківства щодо померлого. ( а.с. 118).
Із наявного в матеріалах справи конверту вбачається, що дійсно 10 березня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Фещенко І.С. направив до Дарницького районного суду міста Києва заяву в інтересах ОСОБА_3 про встановлення батьківства, що є предметом розгляду у вказаній справі (а.с. 58). При цьому будучи обізнаним про відкриття спадкової справи саме за заявою ОСОБА_1 ,, зацікавленою особою її не зазначив, а зазначив Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу
Частиною 1 статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини 1 статті 130 СК Україниу разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини 1 статті 130 СК Україниє смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Як встановлено ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою, поданої в порядку окремого провадження, де просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести відповідні зміни про батька до актового запису № 589 від 23 березня 2019 року про народження дитини.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Розглядаючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлення факту батьківства не пов'язане зі спором про право і відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правильність наведених заявником фактів і доказів.
З таким висновком апеляційний суд не погоджується, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, пов'язаних з метою встановлення такого юридичного факту, а саме оформлення прав на спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. 11 січня 2023 року на підставі поданої 11 січня 2023 року заяви ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №8/2023 щодо майна померлого ОСОБА_4 .. 23 лютого 2023 року до неї звернулася із заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від імені свого малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . А 28 лютого 2023 року ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям у зв'язку з тим що вона має намір звернутися до суду із заявою про встановлення батьківства щодо померлого.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу(спадкоємці першої-п'ятої черг).
За приписами частини 1 статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдовець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За змістом частини 1 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Отже, на момент звернення ОСОБА_3 до суду із вказаної заявою, остання була обізнана про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , за заявою його дружини ОСОБА_1 , тобто заявник на час подання заяви до суду - 10 березня 2023 року уже обізнана про наявний спір щодо права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_4 , який фактично виник між спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 - дружиною померлого ОСОБА_4 та нею як законним представником ОСОБА_5 . Про це свідчить і подана 28 лютого 2023 року до нотаріальної контори заява ОСОБА_3 щодо не видачі свідоцтва про спадщину у зв'язку з майбутнім зверненням до суду із заявою про встановлення батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_3 про встановлення батьківства не може бути розглянута в порядку окремого провадження.
З урахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви про встановлення факту батьківства без розгляду з підстав, передбачених частиною 4 статті 315 ЦПК України.
При цьому ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
Керуючись ст. ч.4 ст. 315, ст. 367, 374, 377, 381, 382, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року скасувати.
Заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що вона має право на звернення до суду в порядку позовному провадження для вирішення вказаного спору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору пр подачі апеляційної скарги в розмір 805 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний тексті постанови складено 16 листопада 2023 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв