КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №758/1271/20Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5376/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100070001010 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Подільського районного суд міста Києва від 26 вересня 2023 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та звільнено його від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито.
Судові витрати в розмірі 5163 грн. 90 коп. постановлено відшкодувати за рахунок державного бюджету.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 23 березня 2019 року приблизно о 22 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «ТОУОТА YARIS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вулиці Сошенка в місті Києві, з метою виконання маневру розвороту та подальшого повороту на вулицю Золочівську, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б), 10.9 та 10.10 ПДР України, перед початком руху не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників руху, почав рух заднім ходом, не звернувся за допомогою до третіх осіб для забезпечення руху, внаслідок чого, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який в цей час рухався узбіччя проїзної частини вулиці Сошенка в місті Києві.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма правого плечового суглоба у вигляді розриву задньо-верхніх відділів губи суглобової западини, часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза, теносиновіїту довгої голівки біцепса, які за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Порушення вимог п.10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
На дане рішення потерпілий подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги потерпілий зазначає, що
30 січня 2020 року Київською місцевою прокуратурою №7 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100070001010 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було направлено для розгляду до Подільського районного суду міста Києва. Проте судом не було забезпечено розгляд даного провадження у розумні строки, оскільки воно неодноразово відкладалось по причині неявки обвинуваченого, внаслідок чого спливли строки притягнення особи до кримінальної відповідальності. Звертає увагу, що за час перебування провадження в суді навіть не було проведено підготовче засідання і справа не була призначена до судового розгляду.
За доводами апелянта, вказане призвело до порушення його права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки.
Вважає, що за викладених обставин, при наявності порушення судом прав потерпілого на справедливий судовий розгляд та судовий захист його прав у розумні строки ОСОБА_8 безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
За результатами апеляційного розгляду просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Подільського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення потерпілого та його представника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали рішення суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статті 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності за строками давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Тобто суд, встановивши наявність передбачених статтею 49 КК України підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов'язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, в тому числі у підготовчому судовому засіданні.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 23 березня 2019 року за обставин, викладених у обвинувальному акті, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке виразилось в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) - невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості. Санкція ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачала покарання у виду штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Станом на час вирішення судом клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України минуло понад три роки з дня вчинення інкримінованого йому злочину (23 березня 2019 року), у зв'язку з чим судом обґрунтовано прийнято рішення про його задоволення та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалюючи таке рішення, суд врахував, що ОСОБА_8 від слідства та суду не ухилявся, до закінчення строків давності нових злочинів не вчиняв, тобто перебіг давності, відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.49 КК України, не зупинявся та не переривався.
Доводи апеляційної скарги потерпілого про те, що вказане кримінальне провадження знаходилось у Подільському районному суді міста Києва більше трьох років і не було розглянуте по суті, оскільки обвинувачений та його захисник умисно затягували розгляд кримінального провадження, шляхом зловживання своїми процесуальними правами, створюючи передумови для відкладення судових засідань, є неприйнятними та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів також враховує, що даних, які б свідчили про ухилення обвинуваченого до суду, в тому числі застосування судом до нього приводу, матеріали провадження не містять і доводами апеляційної скарги не підтверджуються.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закрив кримінальне провадження, а тому оскаржувану ухвалу залишає без змін, а апеляційну скаргу потерпілого без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Подільського районного суд м. Києва від 26 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та звільнено його від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито, залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3